Рішення

від 27.08.2018 по справі 1440/1740/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 р. № 1440/1740/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Антонівської сільської ради, вул. Центральна, 16А, с. Антонівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56630

до відповідача:Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001

про:визнання Постанови від 22.11.2012 нечинною,

ВСТАНОВИВ:

Антонівська сільська рада (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати нечинною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийняту 22.11.2012 року Відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, у виконавчому провадженні № 35300737, на підставі якої проведено державну реєстрацію обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 20832303) та арешт нерухомого майна у єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 13284105).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на майно сільської ради у 2012 році був накладений арешт у виконавчому провадженні на підставі наказу Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2012р. по справі № 5016/3203/2011(4/131). Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містить відомості про наявність арешту його майна згідно постанови державного виконавця від 22.11.2012р. Як вказує позивач, за сільською радою з 2012 року рахувався борг про стягнення заборгованості на користь ПАТ "Ерсте Банк" розміром 208717,70 грн., держмита розміром 2087,77 грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, позивач зазначає, що накладений арешт у 2012 році на майно позивача у виконавчому провадженні, яке у відповідача на даний час відсутнє в зв'язку з закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, має місце інформація в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність такого арешту, що в свою чергу не дає позивачу вільно розпоряджатися своїм майном.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову повністю та зазначив, що у нього відсутні матеріали виконавчого провадження у зв'язку із їх давністю, виконавчі документи вилучені для знищення, та знищені, що унеможливлює надання відповідачем доказів по справі, але згідно ч.5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідач надав клопотання про розгляд справи за його, в порядку письмового провадження.

З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали. Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області перебував наказ Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2012 року по справі №5016/3203/201 1(4/131), про стягнення з Антонівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області на користь публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" боргу в розмірі 208717,70 грн., держмита в розмірі 2087,77 грн. та 236,00 грн. витрат наінформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

27.11.2013 державним виконавцем Відділу, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження N 606-ХІУ (у редакції від 16.10.2013), винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

На теперішній час строк пред'явлення виконавчого документу сплинув, але станом на час подання позову до суду за майном Антонівської сільської ради рахується його арешт згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

З 1999 р. до червня 2016 р. був чинний Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV. На теперішній час спірні правовідносини регулює Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII. Обидва Закони однаково визначають наслідки завершення (закінчення) виконавчого провадження - арешт, накладений на майно боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження (ст. 50 Закону № 606-XIV і ст. 40 Закону № 1404-VIII).

Судом від відповідача була витребувана інформація щодо виконавчого провадження № 35300737.

Відповідач, на виконання ухвали суду вказав, що він має відомості тільки про арешт майна позивача, накладений постановою від 22.11.2012 р., будь-яка інша інформація по даній справі у відповідача відсутня в зв'язку із знищенням виконавчого провадження відповідно до строків його зберігання.

Слід зазначити, що п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 р. № 2274/5 (далі - Порядок № 2274/5) визначає строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, у 3 роки.

Таким чином, на теперішній час має місце ситуація, коли на майно позивача у 2012 р. накладений арешт у виконавчому провадженні, яке у відповідача відсутнє, і скоріше за все його матеріали знищені на підставі п. 9.9. Порядку № 2274/5, але відомості про наявність такого арешту містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і не дають змоги позивачу вільно розпорядитись своїм майном.

Суд наголошує, що у зв'язку із відсутністю жодних документів виконавчого провадження та спливом значного терміну часу, він не може надати оцінку діям (бездіяльності) відповідача, але права позивача підлягають судовому захисту у зв'язку із неможливістю їх захисту в інший спосіб іншими органами.

Позивач для захисту своїх прав просить суд визнати нечинною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийняту 22.11.2012 року Відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, у виконавчому провадженні № 35300737, на підставі якої проведено державну реєстрацію обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 20832303) та арешт нерухомого майна у єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 13284105).

Разом із тим, відповідач вірно зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.50 Закону УКкраїни "Про виконавче провадження" № 606-ХІV (у редакції від 16.10.2013р.), при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у порядку передбаченому п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", арешт накладений на майно боржника, не знімається.

Але статтею 59 ч. 4 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII передбачено 8 підстав для зняття арешту з майна боржника і жодна з них не може бути застосована до даного спору та пункотм 5 вказаної статті визначено, що в усіх інших випадках арешт модже бути знятий за рішенням суду.

Стаття 245 ч. 2 п. 10 КАС України надає суду право у разі задоволення позову прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, суд виходить за межі позовних вимог та вважає, що для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача є зняття арешту, накладеного на майно боржника на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 22.11.2012р. та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 35300737; зняти арешт з майна, що міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 20832303) та арешт з нерухомого майна у єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 13284105).

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Антонівської сільської ради (вул. Центральна, 16А, с. Антонівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56630, код ЄДРПОУ 04376831) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34889877) задовольнити.

2. Зняти арешт, накладений на майно боржника на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 22.11.2012р. та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 35300737; зняти арешт з майна, що міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 20832303) та арешт з нерухомого майна у єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 13284105).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34889877) на користь Антонівської сільської ради (вул. Центральна, 16А, с. Антонівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56630, код ЄДРПОУ 04376831) судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.), сплачений квитанцією від 24.07.2018 року № 0.0.1092605092.1.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов