Постанова

від 28.08.2018 по справі 826/9067/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9067/17 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Автоцентр Київ до Головного управління ДФС у Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Автоцентр Київ (далі - Позивач, ТОВ Автоцентр Київ ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.2017 року №0002581402 та №0002571402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року №0002571402. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що дійсність та товарність взаємовідносин Позивача з контрагентами Відповідачем не заперечувалася у розрізі наданих останнім у ході перевірки документів. Крім того, суд підкреслив, що укладення ТОВ Автоцентр Київ з ФОП ОСОБА_1 договору було зумовлено необхідністю економії коштів та збереження клієнтів. Поряд з цим суд зауважив, що висновки Відповідача про заниження Позивачем податку на прибуток в силу встановлення фактів реальності та товарності господарських операцій є безпідставними, а Позивач, не маючи доступу до баз даних контролюючих органів, не мав можливості перевірити інформацію щодо добросовісності своїх контрагентів.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що Позивачем не спростовано правильність висновків Відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ на 7 450,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Автоцентр Київ відмовити повністю. При цьому наголошує на залишенні судом першої інстанції поза увагою того, що згідно довідки про неможливість проведення зустрічної звірки та відомостей кримінального провадження ТОВ Профібілд є фіктивним підприємством, що унеможливлює формування даних податкового обліку за наслідками господарських відносин з останнім. Крім того, зазначає про неврахування судом, що ПП Романа-Мобіл здійснювало господарську діяльність без відома і згоди засновників та призначеного в установленому порядку керівника, що свідчить про безтоварність господарських операцій. Крім іншого, підкреслює, що послуги з ФОП ОСОБА_1 виконувалося до укладення договору з ним, а документально факту економії коштів не підтверджено, оскільки фонд оплати праці звільнених працівників складав 22 192,00 грн. на місяць, у той час як вартість робіт ФОП ОСОБА_1 складає 119 908,00 грн. на місяць.

Після усунення визначених в ухвалі від 14.05.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що діяльність з придбання запчастин з метою їх подальшого продажу або використання у господарській діяльності є одним з основних напрямків діяльності Позивача, господарській операції з ТОВ Профібілд підтверджені належними і допустимими доказами, а викладені у листі контролюючого органу інформація щодо фіктивності вказаного контрагента не могла бути відома ТОВ Автоцентр Київ . Крім того, вказує, що взаємовідносини між Позивачем та ПП Романа-Мобіл мали місце у січні - липні 2014 року, а тому відомості ГУ ДФС у м. Києві щодо фіктивної діяльності товариства у 2015 році не мають стосунку до періоду, що був предметом перевірки. Також наголошує, що залучення ФОП ОСОБА_1 було зумовлено необхідністю економії коштів та збереження клієнтів, у той час як в акті перевірки не зазначено жодних аргументів на підтвердження висновків про безтоварність господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у лютому - березні 2017 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 ПК України, наказу від 10.02.2017 року №922 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, направлень від 21.02.2017 року №124/26-15-14-02-03, №125/26-15-14-02-03, №126/26-15-14-02-13, №127/26-15-14-02-03, №299/26-15-14-06-03, №509/26-15-14-03-03, №1080/26-15-14-04-06, від 03.04.2017 року №253/26-15-14-02-03 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Автоцентр Київ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема:

- пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у 2014 році на суму 166 827,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 7 450,00 грн., у тому числі за березень 2014 року в сумі 951,00 грн., за квітень 2014 року в сумі 562,00 грн., за травень 2014 року в сумі 5 812,00 грн., за липень 2014 року в сумі 125,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 11.04.2017 року №119/26-15-14-02-03/32384972 (т. 1 а.с. 15-80), висновки якого за наслідками розгляду заперечень ТОВ Автоцентр Київ від 18.04.2017 року №1/74 залишені без змін ГУ ДФС у м. Києві, про що Позивача повідомлено листом від 27.04.2017 року №10514/10/26-15-14-02-03 (т. 1 а.с. 81-85).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 04.05.2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми Р :

- №0002581402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 175,00 грн., у тому числі за основним платежем - 7 450,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 3 725,00 грн. (т. 1 а.с. 86);

- №0002571402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 250 241,00 грн., у тому числі за основним платежем - 16 827,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 83 414,00 грн. (т. 1 а.с. 87).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 03.07.2017 року №14217/6/99-99-11-01-02-25 (т. 1 а.с. 89-93) скаргу ТОВ Автоцентр Київ від 17.05.2017 року №10823/6 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

У період з лютого по травень 2014 року ТОВ Профібілд було поставлено ТОВ Автоцентр Київ автомобільні запчастини та додаткове обладнання для встановлення на автомобілі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних (т. 1 а.с. 97, 99, 101, 103, 105), податкових накладних (т. 1 а.с. 98, 100, 102, 104, 106), банківських виписок (т. 1 а.с. 118-121), картки рахунку 63 (т. 1 а.с. 96) та довідкою про рух запасних частин (т. 1 а.с. 122). Факт використання придбаних у ТОВ Профібілд товарів підтверджується, на переконання суду першої інстанції, наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт та видатковими накладними (т. 1 а.с. 109-116, 107-108, 117).

Крім того, у період з січня 2014 року по липень 2014 року ТОВ Автоцентр Київ придбало у ПП Романа-Мобіл накидки на сидіння поліетиленові, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних (т. 1 а.с. 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137) та податкових накладних (т. 1 а.с. 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138), а також картки рахунку 63.1 (т. 1 а.с. 123-124) і банківських виписок (т. 1 а.с. 139-145).

Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що протягом травня - грудня 2014 року ФОП ОСОБА_1 надавав послуги ТОВ Автоцентр Київ з ремонту та встановлення додаткового обладнання на автомобілі, які є клієнтами Позивача. Виконання вказаних робіт, на переконання суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт, підписаних між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ Автоцентр Київ , а також актами виконаних робіт, підписаних між останнім та його клієнтами (т. 1 а.с. 182-189; т. 2 а.с. 28-204).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських відносин ТОВ Автоцентр Київ з ТОВ Профібілд , ПП Романа-Мобіл та ФОП ОСОБА_1 немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з наведеними вище суб'єктами господарювання.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, адже сама по собі податкова інформація про суб'єкта господарювання, як вірно зазначив суд першої інстанції, не може бути безумовною підставою для віднесення операцій до безтоварних чи фіктивних.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив, придбання запчастин з метою подальшого їх продажу або використання у ході виконання робіт з ремонту та обслуговування автомобілів є одним із основних напрямів діяльності ТОВ Автоцентр Київ відповідно із видами діяльності, що відповідають видам економічної діяльності підприємства (т. 1 а.с. 191). Реалізація придбаних у ТОВ Профібілд товарів підтверджується наявними у матеріалах справи документами, про що вже було наголошено раніше.

Крім іншого, використання автомобільними салонами та станціями технічного обслуговування у своїй діяльності накидок на сидіння поліетиленових є нормальною практикою підприємств.

При цьому, на переконання судової колегії, контролюючим органом не було враховано пояснень Позивача щодо економічної необхідності залучення до виконання робіт ФОП ОСОБА_1.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, до дати укладання договору з ФОП ОСОБА_1 роботи по встановленню додаткового обладнання на автомобілі проводились працівниками дільниці додаткового обладнання департаменту сервісу підприємства. Однак у 2014 році у зв'язку із загостренням політичної та економічної ситуації в країні значно погіршилось економічне становище ТОВ Автоцентр Київ , що стало підставою для внесення структурних змін, скорочення штату та затвердження нового штатного розпису.

Однак, як встановлено судом зі змісту пояснень Позивача, з метою утримання кола постійних та потенційних клієнтів підприємства для виконання робіт по встановленню додаткового обладнання на нові автомобілі та автомобілі клієнтів, ТОВ Автоцентр Київ змушено було укласти договір з ФОП ОСОБА_1

Так, зі змісту розрахункової собівартості послуг ділянки додаткового обладнання відділу виробництва департаменту сервісу ТОВ Автоцентр Київ за даними 1 кварталу 2014 року за період з 21.05.2014 року по 31.12.2014 року склала 1 340 595,00 грн. (т. 2 а.с. 5), у той час як вартість аналогічних послуг ФОП ОСОБА_1 за даний період становила 1 036 092,98 грн. (т. 2 а.с. 6-27). Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що скорочення чисельності відділу виробництва та виключення із штатного розпису ділянки додаткового обладнання у складі 10 із залученням до виконання робіт ФОП ОСОБА_1 з урахуванням перепродажу наданих зазначеним контрагентом клієнтам Позивача послуг за 2014 рік склала більше 148 000,00 грн. Наведеним, на переконання судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано спростував доводи ГУ ДФС у м. Києві про те, що залучення ФОП ОСОБА_1 до господарської діяльності ТОВ Автоцентр Київ не мало під собою жодної економічної мети. Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва правильно відхилив доводи Відповідача про відсутність у ФОП ОСОБА_1 технічної можливості забезпечити виконання обсягу робіт ТОВ Автоцентр Київ , оскільки згідно наявних у матеріалах справи документів - довідки від 31.08.2017 року №17/3108 (т. 2 а.с. 226), трудових договорів між працівником і фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю (т. 2 а.с. 227-234), у штаті фізичної особи-підприємця працювало вісім чоловік.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, від добросовісності платників податку, з якими суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Булвес проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене посилання Апелянта з врахуванням матеріалів кримінальних проваджень №32014270000000021 від 22.04.2014 року та №3201510130000019 від 27.07.2015 року на порушення контрагентами ТОВ Автоцентр Київ - ТОВ Профібілд та ПП Романа-Мобіл податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими. При цьому вироків суду у вказаних кримінальних провадженнях, які набрали законної сили, Відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Крім того, матеріали, викладені у довідці про неможливість проведення зустрічної звірки, на переконання судової колегії, не можуть бути враховані в якості доказової бази при розгляді справи. Зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача з ТОВ Технобуд-Поліс , у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначають, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ Профібілд , ПП Романа-Мобіл і ФОП ОСОБА_1 договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останніх, оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Автоцентр Київ . З огляду на викладене правових підстав для донарахування Позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у контролюючого органу не було, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.05.2017 року №0002571402.

Крім того, як було встановлено раніше, правильність рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог учасниками справи під сумнів не ставилася. За таких обставин, оскільки у ході апеляційного перегляду рішення не було встановлено неправильного застосування норм права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції щодо вказаної частини позовних вимог, то суд апеляційної інстанції здійснював перегляд оскаржуваного рішення суду у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Автоцентр Київ до Головного управління ДФС у Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді К.А. Бабенко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 28 серпня 2018 року.