Рішення

від 28.08.2018 по справі 904/2676/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2676/18 За позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 428 014,49 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3314/01 від 11 липня 2018 року, юрисконсульт II категорії юридичного відділу; ОСОБА_2, довіреність №2189/01 від 16 травня 2018 року, фахівець першої категорії з претензійно-позовної роботи юридичного відділу

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 28 серпня 2018 року, представник

С У Т Ь С П О Р У :

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1" заборгованість у розмірі 428 014,49 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 369 396,64 грн.;

- пеня у розмірі 3 121,82 грн.;

- 3 % річних у розмірі 10 060,75 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 39 506,67 грн.

- штраф 7% у розмірі 5 928,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №541 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 21 листопада 2013 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 21.04.2016 по 29.05.2018 у сумі 10 060,75 грн. та інфляційні збитки за період з травня 2016 року по травень 2018 року.

На підставі пункту 7.2.7 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлену теплову енергію у розмірі 3 121,82 грн. за загальний період з 21.03.2018 по 29.05.2018 та штраф 7% у розмірі 5 928,61 грн.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, однак зазначає, що не є комерційною організацією та на теперішній час від розрахунку членів кооперативу за отримані житлово-комунальні послуги залежить можливість розрахунку кооперативу з ДП "Криворізька теплоцентраль", так як члени кооперативу не оплачують комунальні послуги в 100% обсязі. Стягнення по рішенню суду інфляційних витрат, 3% річних та пені призведе до збільшення заборгованості мешканців, які вже мають борг перед кооперативом, так як їх щомісячні нарахування збільшаться на суму штрафних санкцій. Також багато мешканців кооперативу за законодавством України скористалися своїм правом на отримання державної субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, але Довгинцівським управлінням праці та соціального захисту населення на розрахункові рахунки кооперативу несвоєчасно компенсуються кошти з бюджету, що в свою чергу також призводить до несвоєчасного розрахунку відповідача з АТ "Криворізька теплоцентраль".

28.08.2018 відповідачем заявлено клопотання, яким просить відмовити в задоволенні пені, оскільки в договорі не визначено чіткого розміру її нарахування, а також зменшити позовні вимоги в частині заявленого штрафу на 90% посилаючись на часткове виконання зобов'язань за договором, а також на відсутність умислу відповідача у допущенні прострочки оплати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2018. З 10.07.2018 підготовче засідання відкладено на 19.07.2018, з 19.07.2018 на 28.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 продовжено строк розгляду справи на стадії підготовчого провадження на 30 днів.

За письмовою згодою сторін 28.08.2018 судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 28.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2013 року між державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація - продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Веселка-1" (споживач-покупець) укладений договір №541 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого (п.1.1.) теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.10.1. договору цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання до 20.11.2014 керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однієї із сторін (п.10.3. договору).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком і до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року (п.2.1. договору).

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці (п.5.2. договору).

Межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) сторін оформлюється у вигляді акта зі схемами теплових мереж, підписаного у двосторонньому порядку, який є невід'ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку (п.5.3 договору).

Відповідно до п.5.8. договору у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень по опалюванню та гарячому водопостачанню з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Позивачем здійснено поставку відповідачу теплової енергії, про що складені акти здачі-прийняття робіт (послуг):

Акт №3368 від 31.03.2016 на суму 29 916,37 грн.,

Акт №3485 від 27.04.2016 на суму 6 669,13 грн.,

Акт №98 від 31.01.2017 на суму 104 477,27 грн.,

Акт №2272 від 28.08.2017 на суму 113 437,98 грн.,

Акт №3486 від 31.03.2017 на суму 58 707,19 грн.,

Акт №1187 від 28.02.2018 на суму 81 818,29 грн.,

Акт №2278 від 31.03.2018 на суму 80 782,97 грн.,

Акт №3274 від 17.04.2018 на суму 21 660,19 грн.,

Наведені вище акти про постачання теплової енергії складені та підписані як позивачем так і відповідачем.

Порядок проведення розрахунків за теплову енергію визначено розділом 6 договору.

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Остаточний розрахунок за фактичну спожиту теплову енергію здійснюється до 20 числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії. (п.п.6.2.- 6.3. договору).

Відповідно до п.6.5 договору у споживачів-покупців, що не мають приладів комерційного обліку обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача-покупця у розрахунковому періоді. Розрахунки здійснюються згідно з п.6.3.

Житлово-будівельний кооператив "Веселка-1" не здійснив в повному обсязі розрахунки за спожиту теплову енергію за спірний період, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 369 396,64 грн. за період з березня 2016 року по квітень 2018 року.

З огляду на положення п.п.6.3. договору строк оплати теплової енергії за спірний період у сумі 369 396,64 грн. є таким, що настав.

З наданих сторонами доказів, а саме акту звірки, підписаного сторонами а також платіжного доручення №КТЦ0001215 від 04.06.2018 вбачається, що заборгованість у розмірі 950,00 грн. сплачена відповідачем до подання позову, а відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Під час розгляду справи відповідачем була сплачена сума 94 446,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №КТЦ0001282 від 18.06.2018 на суму 1396,64 грн., №КТЦ0001340 від 25.06.2018 на суму 900,00 грн., №КТЦ0001369 від 02.07.2018 на суму 21 000,00 грн., №КТЦ0001365 від 02.07.2018 на суму 1 000,00 грн., №КТЦ0001384 від 05.07.2018 на суму 1 150,00 грн., №КТЦ0001513 від 30.07.2018 на суму 12 000,00 грн., №КТЦ0001588 від 15.08.2018 на суму 6 000,00 грн., №КТЦ0001620 від 21.08.2018 на суму 42 000,00 грн., №КТЦ0001628 від 22.08.2018 на суму 9000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість, яка залишилась несплаченою складає 274 000,00 грн.

Доказів оплати спожитої теплової енергії в сумі 274 000,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, позовні вимоги в цій частині визнав.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтями 46, 191 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ста. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дії відповідача в частині визнання суми основного боргу не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 274 000,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за спірним договором частково сплачена у сумі 94 446,64 грн. після звернення позивача з позовом до суду. Отже, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.04.2016 по 29.05.2018 у сумі 10 060,75 грн. та збитки від інфляції за період з травня 2016 року по травень 2018 року у сумі 39 506,67 грн.

Оскільки прострочення виконання зобов'язань за договором має місце вимога позивача про стягнення 3% річних у сумі 10 060,75 грн. та збитків від інфляції у сумі 39 506,67 грн. підлягає задоволенню.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

За прострочення оплати теплової енергії позивач просить стягнути пеню у сумі 3 121,82 грн. за несвоєчасну оплату спожитої відповідачем теплової енергії за загальний період з 21.03.2018 по 21.05.2018 та штраф у розмірі 5 928,61 грн.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до п. 7.2.7. договору, за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Оскільки умовами договору не визначено розміру пені, а лише зазначено граничний розмір такої пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, суд доходить висновку про неправомірність її нарахування, а відтак вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Перевіркою правильності розрахунку штрафу у розмірі 7% помилок не виявлено, у зв'язку з чим вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню у повному обсязі.

За викладеного з відповідача підлягає стягненню 329 496,03 грн., з яких 274 000,00 грн. - основний борг, 10 060,75 грн. - 3% річних, 39 506,67 грн. - інфляційні втрати та 5 928,61 грн. - штраф.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення штрафу частковим погашенням боргу, неприбутковістю та відсутністю умислу у допущенні прострочки.

Оскільки за відповідачем рахується заборгованість з квітня 2016 року, тобто понад 2 роки; з огляду на невеликий розмір штрафу, порівно з основною сумою боргу, беручи до уваги майновий стан та інтереси обох сторін та з метою дотримання принципу рівності сторін, суд не вбачає підстав для зменшення штрафу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору суд враховує наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі. Судом закрито провадження у справі в частині стягнення 94 446,64 грн., у зв'язку із відсутністю предмета спору. Однак, станом на час розгляду справи клопотання позивача про повернення зайво сплаченого судового збору до суду не надходило.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4 942,44 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1" про стягнення заборгованості у розмірі 428 014,49 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гутовського, буд. 55, ідентифікаційний номер 21928108) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд.1, ідентифікаційний код 00130850) заборгованість у розмірі 274 000 (двісті сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 10 060 (десять тисяч шістдесят) грн. 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 39 506 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот шість) грн. 67 коп., штраф у розмірі 5 928 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 61 коп. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 942 (чотири тисячі дев'ятсот сорок дві) грн. 44 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 94 446,64 грн. провадження у справі закрити.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.08.2018

Суддя Н.М.Євстигнеєва