Рішення

від 15.08.2018 по справі 910/4491/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2018 р.Справа № 910/4491/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова

група "Нафтахім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія"

про стягнення 61 284,40 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" (надалі - відповідач) про стягнення 61 284,40 грн., з яких 56 312,20 грн. штрафу, 4 480,20 грн. пені та 492,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу.

Ухвалою суду від 13.04.2018 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову частково заперечує, посилаючись на невірне визначення позивачем періодів нарахування заявлених до стягнення сум, а також просить зменшити суму штрафних санкцій.

Від позивача надійшли заперечення на відзив.

Ухвалою від 27.06.2018 р. ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.07.2018 р.

Протокольною ухвалою від 25.07.2018 р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.08.2018 р.

У судове засідання 15.08.2018 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову частково заперечив з підстав, викладених у відзиві, та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні 15.08.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гренландія" (покупець) укладено Договір № 15/01/15 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець) зобов'язався прийняти і сплатити товар на умовах вказаних рахунках-фактурах на кожну окрему партію (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. п. 2.1., 2.3., 2.3.1. Договору, найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього Договору, вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Під партією Товару в цьому Договорі розуміється кількість Товару, відвантаженого в межах погодженого об'єму згідно рахунка-фактури та видаткової накладної. Остаточна кількість товару визначається у видаткових накладних.

Пунктами 3.1., 3.4., 4.1., 4.3. Договору сторони погодили, що ціна Товару узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії Товару та зазначається у рахунку-фактурі та видатковій накладній на товар, які є невід'ємними частинами цього Договору, зафіксована в національній валюті України - гривні. Оплата Товарів Покупцем проводиться згідно рахунка-фактури в порядку 100% попередньої оплати за товар. Постачання Товару за даною угодою здійснюється партіями згідно рахунка-фактури. Датою поставки Товару вважається дата виписки видаткової накладної.

У подальшому, в межах Договору сторони уклали ряд Додаткових угод до Договору: №2 від 31.03.2017 p., №3 від 06.04.2017p., № 8від 12.05.2017p., №10 від 23.05.2017р., № 11 від 12.03.2017 р., №13 від 21.06.2017 р., № 14 від 27.06.2017р., № 15 від 04.07.2017 р., №16 від 11.07.2017p., № 17 від 20.07.2017p., №18/1 від 10.08.2017р., №19 від 05.09.2017р., №20 від 06.09.2017 р., №21 від 13.09.2017p., № 22 від 19.09.2017р., №23 від 05.02.2018 р., № 24 від 05.02.2018 p.

Вказаними Додатковими угодами сторони погодили окремі умови договору поставка по деяким партіям Товару, зокрема: найменування Товару, його кількість, ціну та вартість, строки та умови поставки Товару, строки та умови оплати партії Товару, а також відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за поставлений Товар.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із наявних у матеріалах справи доказів, а саме, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок (а.с. 60-153) вбачається, що позивачем було належним чином виконано умови Договору та Додаткових угод до нього в частині поставки відповідачу товару. Проте, відповідач власні зобов'язання з оплати поставленого товару виконував з простроченням. Вказані обставини визнаються обома сторонами.

Позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, просить стягнути з останнього з яких 56 312,20 грн. штрафу, 4 480,20 грн. пені та 492,00 грн. 3% річних.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт за Договором, наявні підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, штрафу та 3 % річних, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач у розрахунках 3 % річних та пені помилково не врахував перенесення строку виконання зобов'язання, що припадав на вихідні та світкові дні, на наступний робочий день, згідно з вимогами ст. 254 ЦК України.

Таким чином, суд встановив, що доведеними та обґрунтованими є вимогами про стягнення з відповідача 4 124,42 грн. пені та 436,62 грн. 3% річних. розрахунок суми штрафу є вірним та арифметично правильним.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи розмір несвоєчасно виконаного зобов'язання та розмір нарахованого штрафу, а також періоди допущених відповідачем прострочень, суд вважає за можливе зменшити суму нарахованого штрафу на 50% - до 28 156,10 грн.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 156,10 грн. штрафу, 4 124,42 грн. пені та 436,62 грн. 3% річних доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 355,78 грн. та 3% річних у розмірі 55,38 грн. належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" (03058, м. Київ, вул. Західна, 11, кв. 34; код ЄДРПОУ 36196836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8; код ЄДРПОУ 36472721) 28 156 (двадцять вісім тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 10 коп. штрафу, 4 124 (чотири тисячі сто двадцять чотири) грн. 42 коп. пені, 436 (чотириста тридцять шість) грн. 62 коп. 3% річних та 1 750 (одну тисячу сімсот п'ятдесят) грн. 18 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.08.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна