Рішення

від 07.08.2018 по справі 910/6965/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2018Справа № 910/6965/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна (04176, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 29А; код ЄДРПОУ 20842474)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансхліб (03127, м. Київ, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 100/2; код ЄДРПОУ 35724887)

про стягнення 450 015,00 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Богуш М.Є. - довіреність №382 від 22.06.2018.

від відповідача: Гамза Ю.В. - довіреність від 06.08.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансхліб про стягнення 450 015,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що виплачене відповідачу як страхувальнику на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 36/УА/153297 від 23.03.2017 року страхове відшкодування в сумі 450 015,00 грн. підлягає поверненню позивачеві як безпідставно отримане в зв'язку з встановленням відсутності правових підстав для його виплати та подальшим скасуванням прийнятого страховиком рішення.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 450 015,00 грн. - грошових коштів, 6 750,23 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.06.2018 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 5365 від 13.06.2018 року про усунення недоліків, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, судове засідання (розгляд справи по суті) призначено на 24.07.2018 року.

23.07.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 року судове засідання (розгляд справи по суті) відкладено на 07.08.2018 року.

31.07.2018 року через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив.

В судовому засіданні 07.08.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 07.08.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2017 року між Товариства з обмеженою відповідальністю Трансхліб (далі по тексту - відповідач, страхувальник) та Публічним акціонерним товариством Страхова компанія Країна (далі по тексту - страховик, позивач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №36/УА/0153297 (далі по тексту - Договір), за яким застраховано транспортний засіб марки LEXUS RX 200 Т, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Даний Договір було укладено на умовах Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 21.05.2013 р. за № 0313135 (далі по тексту - Правила).

Відповідно до умов Договору страховиком прийнято на себе обов'язок у разі настання страхового випадку здійснити страхувальнику виплату страхового відшкодування в порядку та на умовах, визначених Договором, Правилами та чинним законодавством України. З умовами Правил страхувальника було ознайомлено, про що свідчить п.10 Договору та підпис представника на Договорі.

08.06.2017 року до ПАТ СК Країна (страховик) звернулося ТОВ Трансхліб (страхувальник) із Повідомленням про настання страхового випадку за фактом викрадення 07 червня 2017 року застрахованого в ПАТ СК Країна транспортного засобу.

29.06.2017 року серпня 2017 року позивачем отримано Заяву на виплату страхового відшкодування від відповідача.

30.08.2017 року позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 450 015,00 грн. (перша частина виплати у розмірі 30%, згідно із п. 14.4 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)), яке було оформлене страховим актом №36/45075/2.1.5.1. та 30.08.2017 року перераховано грошові кошти у розмірі 450 015,00 грн. Страхувальнику (відповідачу), що підтверджується платіжним дорученням №1577.

10 квітня 2018 року за вх. №8111 ПАТ СК Країна отримано копію Заяви ТОВ ТРАНСХЛІБ , яка була обґрунтована порушенням вимог законодавства у сфері страхування в частині затримки виплати страхового відшкодування у повному обсязі.

Отримавши вказану Заяву за вх. №8111, начальником Юридичного управління ПАТ СК Країна 16.04.2018 року направлено на ім'я Голови Правління ПАТ СК Країна Службову записку щодо проведення службового розслідування.

Вказана службова записка обґрунтована тим, що 30.08.2017 року ПАТ СК Країна прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 450 015,00 грн., проте, з Заяви, поданої ОСОБА_3 (водій застрахованого ТЗ), вбачається, що 07 червня 2017 року водій залишив застрахований транспортний засіб, в якому знаходилися свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ, паспорт та його водійське посвідчення, а коли повернувся, виявив, що автомобіль :викрадено.

Начальником Юридичного управління ПАТ СК Країна зазначалося, що відповідно до п.13.1.2. Договору, Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері страхування, а також у разі інших випадків, що передбачені Правилами, а п.7.1.20.11 Правил передбачено, що Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі незаконного заволодіння застрахованим ТЗ разом з ключами та/або реєстраційними документами на ТЗ та/або документами, що надають право розпоряджатися ТЗ, що були залишені, крім випадку, коли таке незаконне заволодіння було здійснено шляхом розбою, про що Страховику надано підтверджуючий документ відповідних компетентних органів.

Також, Службова записка містила прохання призначення проведення службового розслідування за виявленим фактом з метою усунення порушень законодавства у сфері страхування.

Наказом Голови Правління ПАТ СК Країна від 17.04.2018 року №18 Про проведення службового розслідування було ініційовано відповідне розслідування по страховій справі.

20.04.2018 року Комісією у складі працівників ПАТ СК Країна складено Акт службового розслідування, в якому додатково до вказаного у Службовій записці було виявлено та зазначено наступне:

Згідно із Заявою від 08 червня 2017 року гр. ОСОБА_3 залишив транспортний засіб LEXUS RX 200 Т, реєстраційний номер НОМЕР_1, за вищезазначеною адресою, в якому знаходилися наступні документи: свідоцтво про реєстрацію ТЗ №СХМІ 79191, паспорт та водійське посвідчення гр. ОСОБА_3

Відповідно до листа Подільського УП ГУ НП в м. Києві від 12 червня 2017 року, 07 червня 2017 року гр. ОСОБА_3 повідомив Подільське УП ГУ НП в м. Києві про незаконне заволодіння транспортним засобом LEXUS RX 200 Т, реєстраційний номер НОМЕР_1, в м. Києві по вул. Кирилівська, 104.

Відповідно до п. 16.3.2 Договору при незаконному заволодінні застрахованим ТЗ Страхувальник/Водій протягом 3-х (трьох) робочих днів зобов'язаний надати Страховику письмове повідомлення встановленої Страховиком форми (за межами України повідомити Страховика будь-яким засобом зв'язку) та передати Страховику реєстраційні документи на ТЗ, повний комплект оригінальних ключів від застрахованого ТЗ та повний комплект пультів від електронної сигналізації та ключів від пристрою механічного блокування. У разі вилучення вищезазначених документів та речей компетентними органами - надати Страховику належним чином завірену копію документу про їх вилучення.

Відповідно до п. 13.1.2. Договору страхування. Страховик має право відмовити у виплаті ; страхового відшкодування у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у : сфері страхування, а також у разі інших випадків, що передбачені Правилами.

П. 7.1.20.11 Правил передбачено, що Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі незаконного заволодіння застрахованим ТЗ разом з ключами та/або реєстраційними документами на ТЗ та/або документами, що надають право розпоряджатися ТЗ, що були залишені, крім випадку, коли таке незаконне заволодіння було здійснено шляхом розбою, про що Страховику надано підтверджуючий документ відповідних компетентних органів .

За результатами проведеного службового розслідування комісія прийшла до висновку, що по зазначеній страховій справі є підстави для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Так, 25 квітня 2018 року Головою Правління FIAT СК Країна видано Наказ №19 Про скасування прийнятого рішення по страховій справі №45075 та доручено Директору з врегулювання прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування відповідно до Правил страхування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 26 Закону України Про страхування , п.13.1.2. Договору страхування та пп.7.1.20.11 п. 7.1. Правил страхування, позивачем скасовано рішення про виплату страхового відшкодування та 27.04.2018 року прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що відповідача повідомлено листом за вих. №3997 від 27.04.2018року.

У відповідності до п. 10.2.9. Правил страхування Страхувальник зобов'язаний повернути Страховику отримане страхове відшкодування протягом 10- х робочих днів з дня отримання вимоги від Страховика у разі, якщо стало відомо, що Страхувальник не мав права на отримання такого страхового відшкодування або у разі отримання такого відшкодування від винної особи/іншого Страховика.

З врахуванням вищевикладеного в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в позовній заяві позивач посилається на той факт, що виплачене відповідачу страхове відшкодування в сумі 450 015,00 грн. підлягає поверненню позивачеві, як безпідставно отримане в зв'язку з встановленням відсутності правових підстав для його виплати та подальшим скасуванням прийнятого страховиком рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку із настанням страхового випадку, а саме незаконне заволодіння застрахованого ТЗ марки LEXUS RX 200Т, номер кузова/шасі/рами JTJBAMCA102017697, рік випуску 2016, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі по тексту - ТЗ), який відбувся 07.06.2017р. водій ТОВ ТРАНСХЛІБ ОСОБА_3 повідомив про настання страхового випадку ПАТ СК КРАЇНА у відповідності з умовами Договору страхування та надав на вимогу ПАТ СК КРАЇНА всі документи. Також водій ТОВ ТРАНСХЛІБ ОСОБА_3 звернувся до МВС України Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві із заявою про незаконне заволодіння вищезазначеного транспортного засобу на підставі якої слідчим відділом Подільського УП було відкрито кримінальне провадження №12017100070002490 від 08.06.2017р. за ознаками ч. 3 ст.289 КК України.

У заяві на ім'я Голови правління ПАТ СК КРАЇНА вх. №11520/17 від 08.06.2017р. ОСОБА_3, зазначив, що вийшовши з автомобіля залишив наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, паспорт (заява вх.№11520/17 від 08.06.2017р. міститься в матеріалах справи).

Також, Відповідачем надано ПАТ СК КРАЇНА документ №7949/125/53-17 від 12.06.2017 p., виданий МВС України Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві, підписаний слідчим СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві лейтенантом поліції Мигун І.С., про те що відкрито кримінальне провадження №12017100070002490 від 08.06.2017 р. за ознаками ч. 3 ст.289 КК України та в ході досудового розслідування було встановлено, що в салоні викраденого ТЗ знаходились наступні документи паспорт гр. України, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3, свідоцтво про реєстрацію викраденого ТЗ.

Пунктом 14.1.1. Договору передбачено, що Страхувальник (Відповідач) має право одержати страхове відшкодування в разі настання страхового випадку в межах страхової суми в порядку, що визначається Договором та Правилами.

Відповідно до п. 17.1 Договору впродовж 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів, необхідних для підтвердження факту настання страхового випадку, встановлення причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, Страховик приймає обґрунтоване рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, що оформлюється страховим актом.

30.08.2017р. Директором з врегулювання ПАТ СК Країна Мишко А.Г. затверджено та підписано страховий Акт №36/45075/2.1.5.1 про здійснення виплати першої частини страхового відшкодування в розмірі 30%, що в грошовому еквіваленті становить 450 015,00 гривень, згідно п. 14.4 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затвердженого ПАТ СК Країна протоколом №33 від 28.12.2012р.

Пунктом 14.4 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затвердженого ПАТ СК Країна протоколом №33 від 28.12.2012 р. передбачено, що:

14.4. Якщо інше не передбачено Договором, виплата страхового відшкодування за ризиком Незаконне заволодіння здійснюється, двома частинами, а саме:

перша частина в розмірі 30% страхового відшкодування - протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту затвердження страхового акту;

друга частина в розмірі 70% страхового відшкодування - протягом 2 (двох) місяців з моменту виплати першої частини страхового відшкодування. .

Відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту №36/УА/153297 від 23.03.2017 р. ринкова вартість ТЗ становить 1 579 000,00 гривень (дин мільйон п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч гривень), страхова сума - 1 579 000,00 гривень, розмір безумовної франшизи за ризиком незаконне заволодіння - 5,00%, тобто розмір страхового відшкодування в разі настання страхового випадку Незаконне заволодіння становить 1 500 050, 00 гривень.

Страховий платіж, передбачений Договором добровільного страхування наземного транспорту №36/УА/153297 від 23.03.2017 p. ТОВ ТРАНСХЛІБ було сплачено у розмірі і в порядку, визначених умовами Договору в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №121 від 05.07.2017р. та № 89 від 24.03.2017р.

Однак, в порушення строків та норм, передбачених Договором добровільного страхування наземного транспорту №36/УА/153297 від 23.03.2017 р. та Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затвердженого ПАТ СК Країна протоколом №33 від 28.12.2012 р. ПАТ СК КРАЇНА виплатило ТОВ ТРАНСХЛІБ страхове відшкодування не в повному обсязі.

У зв'язку із чим ТОВ ТРАНСХЛІБ звернулося до ПАТ СК КРАЇНА з письмовою заявою з проханням надати копію рішення про виплату страхового відшкодування, щоб з'ясувати, в якому розмірі ПАТ СК КРАЇНА прийняло рішення виплатити страхове відшкодування, на що ПАТ СК КРАЇНА надало відповідь, що: Відповідно до ст. 25 Закону України Про страхування здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. . А також відмовились надати Відповідачеві вищезазначений страховий акт (Лист вих. №2241 від 07.03.2018р. наявний в матеріалах справи).

В зв'язку з вищевикладеним відповідач звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг із проханням провести перевірку в частині дотримання страхового законодавства ПАТ СК КРАЇНА , щодо затримки у виплаті ТОВ ТРАНСХЛІБ страхового відшкодування у повному обсязі (Заява Вих.№02/03/2018 від 30.03.2018р.).

11.05.2018 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надіслала ТОВ ТРАНСХЛІБ результати розгляду звернення №2819/13-11 в якому повідомило, що: В ході перевірки отриманих від ПАТ СК КРАЇНА інформації та документів, Нацкомфінпослуг встановлено ознаки порушення страховиком вимог законодавства у сфері фінансових послуг щодо невиконання страховиком обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що після правомірних дій відповідача щодо захисту свої права та через 240 календарних днів після затвердження 30.08.2017 року Страхового акту №36/45075/2.1.5.1 на підставі якого на рахунок Відповідача було зараховано частину страхового відшкодування в розмірі 450 015,00 гривень, ТОВ СК КРАЇНА почала здійснювати протиправні дії, щодо скасування даного акту і 27.04.2018 року затверджено та підписано Директором з врегулювання ПАТ СК Країна Мишко А.Г. Страхового акту №36/45075/2.1.5.1, яким було неправомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування в розмірі 1500050,00 гривен (Страхові акти №36/45075/2.1.5.1 від 30.08.2017р. та №36/45075/2.1.5.1 від 27.04.2018р. наявний у матеріалах справи).

Також суд звертає увагу, що відповідачем були виконані обов'язки передбачені п. 16.3.2. Договору та у передбачені Договором строки надані всі необхідні заяви, пояснення та наявні документи, а також ключі від ТЗ та повідомлено про неможливість передати Позивачу реєстраційні документи на ТЗ, у зв'язку із їх викраденням разом із ТЗ, про що свідчать дані у переданих Позивачу документах, а саме:

- заява вх. №11520/17 від 08.06.2017р. (є в матеріалах справи);

- документ №7949/125/53-17 від 12.06.2017 p., виданий МВС України Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві, підписаний слідчим СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві лейтенантом поліції Мигун І.С.;

Приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування ПАТ СК КРАЇНА станом на 30.08.2017 р. мало всі необхідні дані та документи.

В даній справі позивачем не доведено що відповідачем набуто та збережено грошові кошти в розмірі 450 015,00 грн. без достатньої правової підстави, з огляду на те що ці кошти відповідач отримав в якості правомірної виплати страхового відшкодування, а тому до даних правовідносин не підлягає застосуванню норма ст.1212 ЦК України, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення зазначених коштів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 29.08.2018 року.