Рішення

від 29.08.2018 по справі 917/827/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2018 р. Справа № 917/827/18

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» , вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до Опорного закладу «Тарандинцівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені ОСОБА_1 Лубенської районної ради Полтавської області» , вул. Центральна, 52, с. Тарандинці, Лубенський район, Полтавська область, 37572

про стягнення 155 341,07 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 106-ЛБ від 31.01.2018 року.

За ухвалою від 17.07.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.08.2018 року від позивача надійшла заява від 20.08.2018 року (вх. № 7779) про зменшення позовних вимог, в якій позивач зменшив розмір позовних вимог в частині основного боргу та збільшив в частині пені та 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява позивача від 20.08.2018 року про зменшення та збільшення розміру позовних вимог приймається господарським судом до розгляду. Таким чином, ціна позову, яку вказує позивач відповідно до ст. 163 ГПК України, складає 155 341,07 грн., з яких 129 379,40 грн. основного боргу, 23 856,67 грн. пені, 2 105,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 106-ЛБ від 31.01.2018 року, зокрема не в повному обсязі та невчасно сплатив за газ, поставлений позивачем в період лютого-квітня 2018 року.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, при тому, що ухвалу суду від 17.07.2018 року отримав 24.07.2018 року та мав достатній термін для формування та надання до суду вмотивованих заперечень. В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

31.01.2018 року сторони уклали договору постачання природного газу № 106-ЛБ від 31.01.2018 року (далі - Договір, а.с. 8-14).

Згідно з п. 2.1 Договору, позивач (Постачальник) зобов'язується на умовах, визначених Договором, постачати відповідачу (Споживачу) необхідні (що визначені в Додатку 1 до Договору) та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а відповідач (Споживач) зобов'язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно п. 5.7 Договору, розрахунковим періодом є відповідний місяць.

Відповідно до п. 5.9 Договору, остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

ТОВ ТД Лубнигаз умови Договору виконало належним чином та поставило природний газ в період лютого-квітня 2018 року на загальну суму 206 874,88 грн., з яких:

- 9,941 тис.куб.м. природного газу у лютому 2018 р. на загальну суму 101 213,29 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 204 від 28.02.2018 року (а.с. 15);

- 9,072 тис.куб.м. природного газу у березні 2018 р. на загальну суму 90 090,41 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 441 від 31.03.2018 року (а.с. 16);

- 1,568 тис.куб.м. природного газу у квітні 2018 р. на загальну суму 15 571,18 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 660 від 30.04.2018 року (а.с. 17).

За розрахунком позивача, з урахуванням часткової оплати на загальну суму 77 495,48 грн. за платіжними дорученнями: № 19 від 20.02.2018 року на суму 17 175,48 грн., № 66 від 19.07.2018 року на суму 43520,00 грн., № 98 від 06.08.2018 року на суму 16800,00 грн. (а.с. 43-45), заборгованість відповідача за отриманий природний газ становить 129379,40 грн.

Також, за прострочення виконання зобов'язання відповідач заявив до стягнення з відповідача 23 856,67 грн. пені, передбаченої п. 10.2 Договору та 2 105,00 грн. 3% річних, нарахованої за період з 10.03.2018 року по 20.08.2018 року (розрахунок позивача залучений до матеріалів справи, а.с. 42).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати переданого газу.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, вартість спожитого відповідачем природного газу в лютому 2018р. склала 101 213,29 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період (а.с. 15). Строк оплати по зобов'язанням лютого 2018 року наступив 10.03.2018 року, часткова сплата здійснена відповідачем 20.02.2018 року на суму 17 175,48 грн., 19.07.2018 року на суму 43520,00 грн., 06.08.2018 року на суму 16800,00 грн., разом 77 495,48 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу в березні 2018р. склала 90 090,40 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період (а.с. 16). Строк оплати по зобов'язанням березня 2018 року наступив 10.04.2018 року, відповідач сплату не здійснив.

Вартість спожитого відповідачем природного газу в квітні 2018р. склала 15571,18 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період (а.с. 17). Строк оплати по зобов'язанням квітня 2018 року наступив 10.05.2018 року, відповідач сплату не здійснив.

Враховуючи часткову оплату від відповідача за отриманий природний газ, позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 129 379,40 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ОСОБА_2 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язань з оплати вартості газу, у порядку, визначеному цим Договором, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 23856,67 грн. пені за період з 10.03.2018 року по 20.08.2018 року.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення 2105,00 грн. 3% річних за період 10.03.2018 року по 20.08.2018 року.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені та 3% річних, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. ОСОБА_2".

Позивач звернувся із заявою про повернення з бюджету надлишково сплаченого судового збору (а.с. 49).

При первісному зверненні до суду із позовною заявою позивач сплатив 3 117,41 грн. судового збору (платіжне доручення № 4205 від 05.07.2018 року, а.с. 7).

В редакції заяви про зменшення позовних вимог від 20.08.2018 року (а.с. 41) предметом розгляду даної справи є стягнення 155 341,07 грн. за договором постачання природного газу № 106-ЛБ від 31.01.2018 року.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 ОСОБА_2 України Про судовий збір , розмір судового збору за розгляд позовної заяви про стягнення 155 341,07 грн. становить 2330,12 грн.

За до ст. 7 ОСОБА_2 України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового розміру в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, судовий збір в сумі 787,29 грн. підлягає поверненню позивачу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 129 379,40 грн. основного боргу, 23 856,67 грн. пені, 2 105,00 грн. 3% річних із покладенням судового збору на відповідача в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129 (п. 2ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Опорного закладу «Тарандинцівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені ОСОБА_1 Лубенської районної ради Полтавської області» , вул. Центральна, 52, с. Тарандинці, Лубенський район, Полтавсська область, 37572, код ЄДРПОУ 23547327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» (вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 39581002) - 129 379,40 грн. основного боргу, 23 856,67 грн. пені, 2 105,00 грн. 3% річних; 2 330,12 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Із пред'явленням даного рішення в органи Державної казначейської служби України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» (вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 39581002) з Державного бюджету України 787,29 грн судового збору , сплаченого згідно платіжного доручення № 4205 від 05.07.2018 року на суму 3 117,41 грн., яке знаходиться в матеріалах справи.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.