Постанова

від 28.08.2018 по справі 30-24/17-3458-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 30-24/17-3458-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від прокуратури - Лянна О.А.

від позивача за первісним позовом - участі не брали;

від відповідача за первісним позовом - Величко К.Г.;

від третьої особи (Міністерства фінансів України) - участі не брали;

від третьої особи (Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області)- участі не брали;

від третьої особи (Української аграрної біржі) - участі не брали;

за участю судового експерта Бочкарьова Д.О.;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2016

у справі №30-24/17-3458-2011

за позовом: Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Міністерства фінансів України;

- Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

-Української аграрної біржі

про стягнення 1144875,3 грн

за участю прокуратури Одеської області

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України"

до відповідачів:

-Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби;

- Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області;

про визнання відсутнім права вимоги

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011р. Арцизька міжрайонна державної податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Арцизька об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби, звернулась з позовом у редакції заяви від 14.11.2011 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" (далі- ТОВ Шампань України ) про стягнення з останнього на користь Державного бюджету України простроченої заборгованості, яка складається з суми простроченої реструктурованої заборгованості у розмірі 594 546,04 грн, відсотків по простроченій реструктурованій заборгованості у сумі 19 481,90 грн, а також пені у сумі 530 847,36 грн за кредитами, наданими Українській аграрній біржі на умовах кредитної угоди від 24.07.1997 №18/03-149, укладеної між ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України" від імені Кабінету Міністрів України та Українською аграрною біржею, та кредитної угоди від 23.07.1997 між Українською аграрною біржею та Сосьете Женераль, банківською корпорацією, діючою через відділення в Нью-Йорку, як організатором та як кредитором.

За вказаною позовною заявою було порушено провадження у справі №30-24/17-3458-2011.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2012 у справі №30-24/17-3458-2011 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції та Міністерства фінансів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Української аграрної біржі та Головного управління державного казначейства в Одеській області про визнання недійсною угоди про реструктурування заборгованості №130-04/188 від 31.12.2003, укладеної між Міністерством фінансів України, Українською аграрною біржею та ВАТ „Шампань України".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.04.2012, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 у справі №30-24/17-3458-2011, відмовлено у задоволенні як первісних, так і зустрічних позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2012 у справі №30-24/17-3458-2011 рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог за первісним позовом та у цій частині справу передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду 17.06.2016 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" надійшла зустрічна позовна заява до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби та Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання відсутнім у останніх права вимоги за угодою про реструктурування №30-04/188 від 31.12.2003, укладеною між Міністерством фінансів України, Українською аграрною біржею та ВАТ „Шампань України". Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2016 вказана зустрічна позовна заява була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.08.2016 у справі №30-24/17-3458-2011 (головуючий суддя Ю.М. Щавинська, судді: Ю.О. Зайцев, І.А. Малярчук) первісний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" на користь Державного бюджету України прострочену реструктуровану заборгованість у розмірі 594546,04 грн, відсотки по простроченій реструктурованій заборгованості у сумі 19481,90 грн за кредитами, наданими Українській аграрній біржі на умовах кредитної угоди від 24.07.1997 №18/03-149, укладеної між ВАТ „Державний експортно-імпортний банк Україна" від імені Кабінету Міністрів України та Українською аграрною біржею, та кредитної угоди від 23.07.1997 між Українською аграрною біржею та Сосьете Женераль, банківською корпорацією, діючою через відділення в Нью-Йорку, як організатором та як кредитором; в решті позову відмовлено; у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби та Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання відсутнім права вимоги відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Одеської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2016 у справі №30-24/17-3458-2011 по первісному позову в частині відмови у стягненні пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники сторін та третіх осіб власні правові позиції щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклали.

У судовому засіданні 28.08.2018 представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" проти її задоволення висловив заперечення; судовий експерт надав пояснення щодо експертного висновку.

Представники Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби, Міністерства фінансів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Української аграрної біржі у засіданні суду 28.08.2018 участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том XIII а.с. 95-112, 115).

Заслухавши пояснення представників прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" та судового експерта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що за рахунок коштів, залучених під гарантію Кабінету Міністрів України від 23.07.97 №40-1919/9 в рамках Гарантійної структурної угоди від 10.05.1995, укладеної між Кабінетом Міністрів України та Урядом США, Українській аграрній біржі наданий кредит в сумі 66,3 млн. дол. США.

Кредит наданий на умовах внутрішньої кредитної угоди від 24.07.1997 №18/03-149, укладеної Укрексімбанком від імені Кабінету Міністрів України з Українською аграрною біржею, шляхом оплати 85% вартості зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу №6/3076 ІІКК від 08.05.1996 Українській аграрній біржі (м. Київ) з компанією "Кейс Корпорейшн" (США) на поставку сільгосптехніки на суму 72,3 млн. дол. США, 85% комісії за надання кредиту та комісій за зобов'язання, 100% страхових платежів Експортно-імпортного банку США, а 15% вартості зазначеного контракту (10,9 млн. дол. США) сплачені за рахунок коштів, залучених під гарантію Міністерства фінансів від 23.07.1997 на умовах кредитної угоди від 23.07.1997, укладеної між Українською аграрною біржею та банком "Societе General, New York Branch".

Згідно з пунктом 4 зазначеної внутрішньої кредитної угоди від 24.07.1997 №18/03-149 Укрексімбанк надає Українській аграрній біржі кредит, а Українська аграрна біржа повертає кредит, сплачує відсотки, комісії та відшкодовує витрати, пов'язані з обслуговуванням кредиту, на умовах, викладених в цій угоді.

Отримана за контрактом сільськогосподарська техніка передана Українською аграрною біржею Відкритому акціонерному товариству "Шампань України" (кінцевий отримувач сільськогосподарської техніки) шляхом укладення з ним договору купівлі-продажу від 09 березня 2004 року №2003-В/31 на умовах договору фінансового лізингу від 19 червня 2002 року №147.

Неналежне виконанням Відкритим акціонерним товариством "Шампань України" умов договору купівлі-продажу спричинило несвоєчасність проведення Українською аграрною біржею розрахунків за кредитами. Станом на 01.01.2003 прострочена заборгованість Української аграрної біржи становила 79,8 млн.дол. США.

В силу статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1070, Міністерству фінансів України надавалось право реструктурувати таку заборгованість.

На виконання зазначених норм законодавства між Міністерством фінансів України, Українською аграрною біржею ( боржник ) та Відкритим акціонерним товариством "Шампань України" ( поручитель ) укладено угоду про реструктурування №130-04/188 від 31 грудня 2003 року (далі- угода №130-04/188 від 31.12.2003), за умовами якої Міністерство фінансів України реструктурує прострочену заборгованість станом на 01.01.2003 перед державою в сумі 111484,30дол. США за кредитами, наданими боржнику на умовах кредитної угоди №18/03-149 від 24.07.1997, укладеної між Укрексімбанком від імені Кабінету Міністрів України та боржником, та кредитної угоди від 23.07.1997, укладеної між боржником та банком "Societе General, New York Branch", а боржник погашає цю заборгованість у строки та на умовах, що визначені в угоді. При цьому, боржник надає банкам, що його обслуговують, розпорядження на списання коштів з його рахунків на користь Міністерства фінансів України в розмірі суми простроченої заборгованості боржника за цією угодою на вимогу Міністерства фінансів України; підтверджує право Міністерства фінансів України в разі невиконання та/або неналежного виконання ним зобов'язань за цією угодою задовольняти вимоги Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з його рахунків на користь Міністерства фінансів України. Поручитель у порядку та на умовах, визначених цією угодою, зобов'язується солідарно з боржником у повному обсязі відповідати перед Міністерством фінансів України за виконання боржником зобов'язань, що виникли з цієї угоди.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 угоди №130-04/188 від 31.12.2003 Міністерство фінансів України має право у разі не виконання боржником умов цієї угоди понад 90 днів оголосити суми заборгованості та/або відсотків такими, що підлягають достроковому поверненню боржником у повному обсязі разом із сумою нарахованої пені.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 угоди №130-04/188 від 31.12.2003 боржник зобов'язується у разі оголошення Міністерством фінансів України відповідно до підпункту 1 пункту 5 цієї угоди суми заборгованості та/або відсотків такими, що підлягають достроковому поверненню боржником, в тижневий строк після одержання такого повідомлення Міністерства фінансів України погасити заборгованість та сплатити відсотки у повному обсязі разом із сумою нарахованої пені.

У пункті 8 угоди №130-04/188 від 31.12.2003 поручитель зобов'язується за письмовою вимогою Міністерства фінансів України сплатити за зобов'язаннями боржника, визначеними цією угодою, включаючи пеню, протягом трьох банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги.

Боржник погашає заборгованість шляхом перерахування коштів у валюті заборгованості або в національній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату здійснення платежу на рахунки Державного казначейства в строки та обсягах, що встановлені графіком, в якому визначені дати платежів та розміри реструктурованої заборгованості, а саме: у період з 22.10.2003 по 31.10.2010 (пункт 9 угоди №130-04/188 від 31.12.2003).

Сторонами у пунктах 10, 11, 12 угоди №130-04/188 від 31.12.2003 визначено, що відсотки нараховуються у валюті заборгованості за кожний процентний період, виходячи з фактичної кількості днів у році і відповідному процентному періоді на непогашену суму реструктурованої заборгованості за кредитом за ставкою Казначейства США для шестимісячних запозичень, збільшеної на 2,5% річних; відсотки сплачуються на рахунки Державного казначейства у валюті заборгованості або в національній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату здійснення платежу разом з платежами з погашення заборгованості; першим днем процентного періоду вважається 22.10.2003- день звернення боржника - для першого процентного періоду та день, що настає за останнім днем попереднього процентного періоду - для наступних процентних періодів. Останнім днем процентного періоду вважається день здійснення платежу з повернення заборгованості згідно з графіком від дати першого платежу до повного повернення заборгованості.

За умовами пункту 15 угоди №130-04/188 від 31.12.2003 у разі невиконання або виконання не у повному обсязі боржником зобов'язань за угодою понад 90 днів несплачена сума заборгованості та/або відсотків визнається простроченою заборгованістю перед державою та підлягає стягненню разом із сумою пені, нарахованої за весь період такого невиконання або виконання не в повному обсязі, у встановленому законодавством порядку, в тому числі шляхом звернення до поручителя, звернення стягнення на предмет договору застави (майнової поруки).

Пунктом 18 угоди №130-04/188 від 31.12.2003 встановлено, що вона набирає чинності одночасно з набранням чинності договором застави (майнової поруки), який укладається банком-агентом від імені держави з заставодавцем (майновим поручителем) щодо забезпечення виконання зобов'язань боржником за цією угодою, та діє до повного виконання зобов'язань за цією угодою.

10.09.2004 на забезпечення угоди №130-04/188 від 31.12.2003 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" ( банк-агент ), який діє від імені та за дорученням Кабінету Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України - ( заставодержатель ) та ВАТ "Шампань України" ( заставодавець ) був укладений договір застави №130-04/188/047, згідно з яким заставою за цим договором забезпечуються всі вимоги заставодержателя, що випливають з угоди про реструктурування, відповідно до якої заставодержатель при виконанні боржником певних її умов, реструктурує прострочену станом 01.01.2003 заборгованість перед державою у сумі 111 484,30 дол. США за кредитами, наданими боржнику на умовах кредитної угоди №18/03-149 від 24.07.1997, укладеної між заставодержателем та боржником (Українська аграрна біржа), та кредитної угоди від 23.07.1997, укладеної між боржником та банком "Societе General, New York Branch", а боржник погашає прострочену заборгованість не пізніше 31.10.2010 на умовах, зазначених в угоді про реструктурування. В забезпечення виконання зобов'язання боржника за угодою про реструктурування заставодавець заставляє сільськогосподарську техніку, а саме: комбайн CASE 216 в комплекті з жаткою CASE 1083 для кукурудзи та жаткою CASE 1010 для зернових з пристосуванням для збирання соняшника. Загальна заставна вартість предмету застави складає 341750,40 грн (з ПДВ).

Відповідно до пункту 2.1.3 договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень угоди про реструктурування та/або невиконання або неналежного виконання заставодавцем відповідних положень цього договору, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Крім того, 05.10.2004 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" ("банк-агент"), який діє від імені та за дорученням Кабінету Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України- ( іпотекодержатель ) за цим договором та ВАТ "Шампань України" ( іпотекодавець ) був укладений іпотечний договір №130-04/188/067, згідно з пунктом 1.1 якого іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з угоди про реструктурування, відповідно до якої іпотекодержатель, при виконанні боржником певних її умов, реструктурує прострочену станом 01.01.2003 заборгованість перед державою у сумі 111 484,30 дол. США за кредитами, наданими боржнику на умовах кредитної угоди №18/03-149 від 24.07.1997, укладеної між іпотекодержателем та боржником (Українська аграрна біржа), та кредитної угоди від 23.07.1997, укладеної між боржником та банком "Societе General, New York Branch", а боржник погашає прострочену заборгованість не пізніше 31.10.2010 на умовах зазначених в угоді про реструктурування. Предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Арцизький район, с.Надеждівка, вул.Гагаріна, 42, розташований на земельній ділянці площею 4138 кв.м, загальною вартістю 340488грн. За умовами пункту 2.1.4 іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником угоди про реструктурування та/або невиконання іпотекодавцем умов цього договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України "Про Державний бюджет на 2003 рік" у разі невиконання позичальником зобов'язань за угодою про реструктурування та/або зобов'язань щодо здійснення платежів за кредитом або бюджетною позичкою в частині, що не реструктурується, в термін, що перевищує три місяці від встановленого відповідними угодами, реструктуризована заборгованість у повному обсязі визнається простроченою та стягується органами державної податкової служби у встановленому порядку.

Листом від 04.12.2006 №31-23020-13-10/25892 Міністерство фінансів України запропонувало Українській аграрній біржі та Відкритому акціонерному товариству "Шампань України", як поручителю, погасити заборгованість за кредитом в сумі 111 484,30 доларів США та сплатити відсотки в сумі 3653,27 грн, зазначивши, що з 04.01.2005 відповідна заборгованість визнана простроченою.

Із матеріалів справи також вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016, у справі №910/19829/15 за позовом ТОВ Шампань України до Міністерства фінансів України про визнання поруки припиненою (далі- справа №910/19829/15) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Предметом спору у вказаній справі були вимоги про визнання припиненою з 31.05.2011 поруки ТОВ Шампань України за угодою про реструктурування №30-04/188 від 31.12.2013. Суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду вказаної справи встановили, що угода від 31.12.2003 №130-04/188 за своєю правовою природою є змішаним договором, який включає в себе договір (угоду) про реструктурування та договір поруки. Пунктом 18 цієї угоди передбачено, що вона діє до повного виконання зобов'язань за цією угодою. Тобто, це означає, що як дія договору про реструктурування, так і дія договору поруки, визначені до повного виконання зобов'язань за угодою, у зв'язку з чим твердження про те, що строк поруки не був встановлений сторонами в угоді про реструктурування, не відповідає дійсності та умовам цієї угоди про реструктурування. Враховуючи відсутність доказів на підтвердження того, що зобов'язання за угодою виконані у повному обсязі, суди дійшли висновку про те, що немає підстав стверджувати про закінчення дії договору поруки, а отже і припинення самої поруки.

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шампань України" на користь Державного бюджету України простроченої реструктурованої заборгованості у розмірі 594546,04 грн, відсотків по простроченій реструктурованій заборгованості у сумі 19481,90 грн та пені у сумі 530847,36 грн; а предметом спору у цій справі за зустрічним позовом є вимога про визнання відсутнім у останніх права вимоги за угодою про реструктурування №30-04/188 від 31.12.2003, укладеною між Міністерством фінансів України, Українською аграрною біржею та ВАТ „Шампань України".

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що іншим судом при розгляді преюдиціальної справи №910/19829/15 встановлено, що порука за угодою №130-04/188 від 31.12.2003 не є припиненою, а також з того, що строк позовної давності до цих вимог не застосовується, що відображено у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2012 у цій справі.

Приймаючи до уваги положення пункту 10 угоди №130-04/188 від 31.12.2003 та межі відповідальності поручителя, Господарський суд перевірив розрахунок відсотків і задовольнив позовні вимоги також у цій частині.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 530847,36 грн пені судом першої інстанції було відмовлено у зв'язку з не доведенням позивачем факту прострочення виконання грошового зобов'язання саме поручителем, тобто відповідачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає підставним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, а також щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості та вважає помилковими решту висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Як зазначалося вище, у пункті 9 угоди про реструктурування №130-04/188 від 31.12.2003 сторонами цієї угоди узгоджено, що боржник погашає заборгованість шляхом перерахування коштів у валюті заборгованості або в національній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату здійснення платежу на рахунки Державного казначейства в строки та обсягах, що встановлені графіком, в якому визначені дати платежів та розміри реструктурованої заборгованості.

Відповідно до вказаного графіку 31.10.2010 визначено остаточною датою погашення реструктурованої заборгованості.

Частиною четвертою статті 16 Закону України "Про Державний бюджет на 2003 рік" встановлено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань за угодою про реструктурування та/або зобов'язань щодо здійснення платежів за кредитом або бюджетною позичкою в частині, що не реструктурується, в термін, що перевищує три місяці від встановленого відповідними угодами, реструктуризована заборгованість у повному обсязі визнається простроченою та стягується органами державної податкової служби у встановленому порядку.

Аналогічні положення передбачені пунктом 15 угоди про реструктурування від 31.12.2003 №130-04/188.

Отже, і в силу наведених вище вимог закону, і відповідно до узгоджених сторонами умов угоди заявлена до стягнення сума основної заборгованості є простроченою.

Згідно з частиною першою статті 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів погашення боржником або поручителем за угодою №130-04/188 від 31.12.2003 реструктурованої заборгованості, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з ТОВ Шампань України на користь Державного бюджету України основної заборгованості у розмірі 594 546,04 грн.

При цьому, колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду не приймаються до уваги доводи відповідача про припинення поруки, оскільки зазначені доводи спростовуються змістом судових рішень у справі №910/19829/15, що мають преюдиціальне значення в силу приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна норма була закріплена у частині третій статті 35 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на день постановлення оскарженого рішення суду першої інстанції) та якими встановлений факт того, що порука не є припиненою.

Водночас помилковим є висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 19481,90 грн відсотків по простроченій реструктурованій заборгованості.

Як зазначалося вище, сторонами у пунктах 10, 11, 12 угоди №130-04/188 від 31.12.2003 визначено, що відсотки нараховуються у валюті заборгованості за кожний процентний період, виходячи з фактичної кількості днів у році і відповідному процентному періоді на непогашену суму реструктурованої заборгованості за кредитом за ставкою Казначейства США для шестимісячних запозичень, збільшеної на 2,5% річних ; відсотки сплачуються на рахунки Державного казначейства у валюті заборгованості або в національній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату здійснення платежу разом з платежами з погашення заборгованості; першим днем процентного періоду вважається 22.10.2003 - день звернення боржника - для першого процентного періоду та день, що настає за останнім днем попереднього процентного періоду- для наступних процентних періодів. Останнім днем процентного періоду вважається день здійснення платежу з повернення заборгованості згідно з графіком від дати першого платежу до повного повернення заборгованості.

Враховуючи те, що встановлення правильності визначення розміру заборгованості по відсоткам, нарахованих відповідно до пункту 10 угоди №130-04/188 від 31.12.2003, за період 22.10.2003 по 01.07.2011 (період зазначений позивачем) має суттєве значення для справи та потребує спеціальних знань, Одеським апеляційним господарським судом було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертній установі за зоною обслуговування, при цьому витребувано і від Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби, і від Міністерства фінансів України відомості про ставку Казначейства США для шестимісячних запозичень.

Враховуючи відсутність таких документів (документів, що підтверджують використану при розрахунку процентів, нарахованих на непогашену суму реструктурованої заборгованості, ставку Казначейства США для шестимісячних запозичень з зазначенням періоду її дії) у матеріалах справи, суд першої інстанції не мав об'єктивної можливості перевірити обґрунтованість проведеного позивачем розрахунку.

Згідно з висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №17-7111/7112 від 21.06.2018 надані на дослідження документи за матеріалами справи не визначають розміру та методу нарахування відсотків у валюті заборгованості за кожний процентний період на непогашену суму реструктурованої заборгованості за кредитом, за ставкою Казначейства США для шестимісячних запозичень, збільшеної на 2,5 % річних, що не надає можливості провести дослідження в частині підтвердження або спростування суми заборгованості за процентами в розмірі 3653,27 дол. США, що еквівалентно визначено позивачем в сумі 19487,90 грн (дивись дослідницьку частину).

У дослідницькій частині цього висновку судовим експертом вказано, що встановити відповідність методу нарахування відсотків відповідно до умов пункту 10 угоди №130-04/188 від 31.12.2003 за кожний процентний період з фактичної кількості днів у році з застосуванням методу нарахування відсотків не надається за можливе, так як в даних самої угоди та у розрахунку заборгованості не визначена формула проведення нарахування відсотків, і на дослідження не надані та в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення, облікові регістри обліку розміру процентної ставки Казначейства США для шестимісячних запозичень, збільшеної на 2,5% річних, а в наданих на дослідження інвойсах Казначейства США зазначається загальна відсоткова ставка.

За ініціативою суду відповідно до частини п'ятої статті 98 Господарського процесуального кодексу України судового експерта було викликано для надання пояснень щодо його висновку.

У судовому засіданні 28.08.2018 судовим експертом Бочкарьовим Д.О. було пояснено наступне. У листі №12030-04/26/13522 від 17.05.2018, підписаному від імені заступника Міністра фінансів з питань європейської інтеграції Ю.Буца Міністерства фінансів України, зазначено, що відповідно до статті III п.1(Ь) (і) Угоди між урядом України та Урядом США про консолідацію та реструктуризацію боргу безпосередньо перед Урядом США або Агентом, або який гарантовано чи застраховано ним, від 10.06.2002, річна відсоткова ставка для кожного відсоткового періоду встановлюється Ексімбанком США, і дорівнює відсотковій ставці Казначейства США для шестимісячних запозичень станом на перший день відсоткового періоду плюс половина одного відсотка. Ці умови використані для нарахування відсотків за угодами реструктурування, укладеними між міністерством фінансів, Українською аграрною біржою та кінцевими одержувачами техніки, а саме: відсотки нараховуються у валюті заборгованості за кожний процентній період виходячи з фактичної кількості днів у році і відповідному процентному періоді на непогашену суму реструктурованої заборгованості за кредитом за ставкою Казначейства США для шестимісячних запозичень, збільшеної на 2,5% річних. При цьому в інвойсі Казначейства США зазначається загальна відсоткова ставка (ставка Казначейства США + 0,5%). Однак в наданих на дослідження інформаційних довідках щодо розрахунку відсотків за Угодою про реструктурування від 31.12.2003 №130-04/188 між Міністерством фінансів України, Українською аграрною біржою, ВАТ Шампань України , не визначено розмір відсоткової ставки для кожного відсоткового періоду, що встановлюється Ексімбанком США і дорівнює відсотковій ставці Казначейства США для шестимісячних запозичень станом на перший день відсоткового періоду плюс половина одного відсотка. Надані на дослідження документи за матеріалами справи не визначають розміру та методу нарахування відсотків у валюті заборгованості за кожний процентний період на непогашену суму реструктурованої заборгованості за кредитом, за ставкою Казначейства США для шестимісячних запозичень, збільшеної на 2,5%річних, що не надає можливості провести дослідження в частині підтвердження або спростування суми заборгованості за процентами в розмірі 3653,27 доларів США, що еквівалентно визначено позивачем в сумі 19 487,90 грн.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності нарахування 19487,90 грн відсотків на суму реструктурованої заборгованості. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Не може погодитись колегія суддів і з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Доводи Господарського суду Одеської області щодо не доведеності позивачем факту прострочення виконання грошового зобов'язання поручителем спростовуються викладеними вище обставинами.

Твердження про те, що ні Міністерством фінансів України, ні Арцизською об'єднаною державною податковою інспекцією вимога до поручителя не заявлялась спростовується матеріалами справи, зокрема наявними у них листом Міністерства фінансів України №31-23020-13-10/25892 від 04.12.2006, а також процесуальними документами по адміністративній справі №15-23/216-05-6587А за позовом Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до ТОВ Шампань України про стягнення 626346,30 грн, із змісту яких вбачається, що ще у 2005 році позивач звертався до відповідача з позовом в порядку адміністративного судочинства про стягнення на користь державного бюджету заборгованості за угодою №130-04/188 від 31.12.2003. Однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2011 постанови суду першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що спір не є публічно-правовим та не відноситься до компетенції адміністративних судів.

Крім того, Одеським апеляційним господарським судом враховується, що чинним законодавством можливість звернення кредитора до суду з позовом до поручителя не ставиться в залежність від попереднього направлення поручителю вимоги, навпаки, згідно з висновком, який міститься у постанові Верховного суду України від 21.01.2015 у справі №6-190 цс14, належним зверненням до поручителя є саме звернення до суду.

Згідно з приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 15 угоди №130-04/188 від 31.12.2003 у разі невиконання або виконання не у повному обсязі боржником зобов'язань за угодою понад 90 днів несплачена сума заборгованості та/або відсотків визнається простроченою заборгованістю перед державою та підлягає стягненню разом із сумою пені, нарахованої за весь період такого невиконання або виконання не в повному обсязі, у встановленому законодавством порядку, в тому числі шляхом звернення до поручителя, звернення стягнення на предмет договору застави (майнової поруки).

Згідно з висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №17-7111/7112 від 21.06.2018 розмір пені за несвоєчасне погашення боржником реструктурованої заборгованості, що підлягає сплаті відповідно до умов угоди №130-04/188 від 31.12.2003 за період з 06.10.2004 по 01.07.2011 становить 351095 грн.

Із дослідницької частини висновку судового експерта вбачається, що зазначена сума пені нарахована на суму основної заборгованості. Щодо суми пені, нарахованої на суму відсотків, то судовим експертом зазначено про те, що враховуючи неможливість проведення дослідження за наявними у матеріалах справи документами в частині підтвердження або спростування визначеної позивачем суми заборгованості за відсотками, неможливо провести дослідження і в частині підтвердження або спростування визначеного розміру неустойки за несвоєчасну сплату процентів.

В силу статті статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 Господарського процесуального кодексу України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, якими би спростовувалась достовірність висновку судової експертизи, а також інших обставин, з якими закон пов'язує можливість відхилення висновку судового експерта як доказу по справі (підстав для неприйняття даного доказу як недопустимого в судовому засіданні апеляційного господарського суду не встановлено, при цьому жодний учасник справи проти врахування судом висновку експертизи заперечень не висловив), судова колегія вважає доведеним той факт, що розмір пені за несвоєчасне погашення боржником реструктурованої заборгованості, що підлягає сплаті відповідно до умов угоди №130-04/188 від 31.12.2003 за період з 06.10.2004 по 01.07.2011 становить 351095 грн, яка в силу наведених вище норм права та обставин справи підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Між тим до винесення місцевим господарським судом рішення відповідачем у заяві б/н та б/д (вх. №7370/2012 від 12.03.2012) було заявлено про застосування строку позовної давності.

В силу частини першої статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950р., ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) (далі-Конвенція). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з цим відповідно до частини дев'ятої статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Враховуючи викладене, колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача щодо можливості застосування до пред'явлених вимог строку позовної давності, оскільки на вимоги про повернення суми реструктурованої заборгованості та нарахованої на неї пені позовна давність не поширюється.

Саме такий висновок стосовно того, що відмова у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності за вимогою до поручителя суперечить законодавчим положенням викладено у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2012 у даній справі, якою справу скеровано на новий розгляд.

Щодо зустрічної позовної заяви, то Одеський апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у її задоволенні. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ „Шампань України" посилалось на те, що у Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби відсутнє право вимоги щодо стягнення заборгованості в судовому порядку у зв'язку з порушенням порядку звернення останньої з відповідною вимогою до вказаного товариства, яке виступило поручителем за угодою про реструктурування №130-04/188 від 31.12.2003. З огляду на висновки суду, викладені вище стосовно первісного позову, а також з урахуванням преюдиціального рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/19829/15, яким встановлено, що порука не є припиненою, заявлені ТОВ „Шампань України" зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009).

Оскаржене судове рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2016 у справі №30-24/17-3458-2011 не в повному обсязі відповідає цим вимогам з підстав невідповідності висновків, викладених у ньому щодо позовних вимог про стягнення відсотків та пені, обставинам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, із частковим задоволенням позовних вимог. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подання первісної позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за подання зустрічної позовної заяви- на позивача за зустрічним позовом, за подання апеляційної скарги- на скаржника та ТОВ "Шампань України" пропорційно розміру задоволеної апеляційної скарги.

Керуючись статтями 104, 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2016 у справі №30-24/17-3458-2011:

-скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення відсотків по простроченій реструктурованій заборгованості, в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити;

-скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, позовні вимоги в цій частині задовольнити на суму 351095 грн;

-змінити в частині розподілу судового збору, в решті-залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" (68454, Одеська область, Арцизький район, с. Надеждівка, вул. Леніна, буд. 75, код ЄДРПОУ: 00413143) на користь державного бюджету України 594546,04 грн простроченої реструктурованої заборгованості, 351095 грн пені за несвоєчасне погашення боржником реструктурованої заборгованості та 9456,41 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягувачем за наказом є Арцизька об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби (68400, Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. Інтернаціональна, буд. 8, код ЄДРПОУ 39487217).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби та Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" (68454, Одеська область, Арцизький район, с. Надеждівка, вул. Леніна, буд. 75, код ЄДРПОУ: 00413143) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) 10402,05 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.08.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир