Постанова

від 28.08.2018 по справі 904/2007/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018 року м.Дніпро Справа № 904/2007/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Кузнецов В.О., Чус О.В.

при секретарі Ковзикові В.Ю.

Учасники провадження не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", м.Дніпро

на рішення господарського суду Дніпропетровської області , ухвалене суддею Рудовською І.А. 07 червня 2018 року повний текст якого складено 11 червня 2018 року у справі № 904/2007/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРУПП", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", м.Дніпро

про стягнення 25 268,22 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст. 275,282 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

          Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРУПП" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" із позовом про стягнення 14067,00 грн. – основного боргу, 3714,85 грн. – пені, 5122,30 грн. - інфляційних збитків, 2 364,07 грн. - відсотків за користування грошовими коштами та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач посилається на не повну сплату відповідачем орендної плати за Договором оренди автонавантажувачів № 01 від 01.09.2015 р.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2018 року у справі № 904/2007/18- позовні вимоги задоволено.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРУПП» 14 067,00 грн. (чотирнадцять тисяч шістдесят сім грн. 00 коп.) - основного боргу, 3 714,85 грн. (три тисячі сімсот чотирнадцять грн. 85 коп.) - пені, 5 122,30 грн. (п'ять тисяч сто двадцять дві грн. 30 коп.) - інфляційних збитків, 2 364,07 грн. (дві тисячі триста шістдесят чотири грн. 07 коп.) - відсотків за користування грошовими коштами, 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) - судового збору.

Не погодившись з рішенням суду відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", оскаржив його до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

          Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував позиції відповідача, оскільки на засіданні яке відбулось 22.05.2018 року, представник відповідача не міг бути присутній, тому що ухвала була отримана лише 24.05.2018 року, а на засідання яке відбулося 07.06.2018 року , представник відповідача не зміг з'явитись, оскільки був у той час у відрядженні, проте суд виніс рішення по справі, без будь-яких пояснень відповідача.

          Крім того, апелянт посилається на те, що у рішенні по справі № 904/2007/18 має бути застосована позовна давність до розрахунку пені, яка становить один рік з моменту виникнення заборгованості, проте позивач не врахував цього, та подав позовну заяву з порушеними строками до суду.

          Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 липня 2018 року справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" призначено до розгляду на 28 серпня 2018року на 10:30 годину, колегією суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В., (доповідач); судді: Кузнецов В.О., Чус О.В.

В судове засідання сторони не з'явились, проте були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

28 серпня 2018 року відповідач в судове засідання не з'явився, проте від його представника надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою його представника, яка задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживаня чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень учасників справи, колегія суддів вважає відповідача належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, що надає суду право розглянути справу без його участі.

Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений в належний спосіб (ухвала суду від 06.07.2018 року, поштове повідомлення а.с.89) у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Оскільки провадження у справі відкрито 6 липня 2018 року, то справа повинна бути розглянута до 06.09.2018 року, що об'єктивно унеможливлює задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з урахуванням часу на поштовий обіг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" із позовом про стягнення 14067,00 грн. – основного боргу, 3714,85 грн. – пені, 5122,30 грн. - інфляційних збитків, 2 364,07 грн. - відсотків за користування грошовими коштами та витрат по сплаті судового збору, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРУПП" посилався на не повну сплату відповідачем орендної плати за Договором оренди автонавантажувачів № 01 від 01.09.2015 р.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови договору в частині оплати за договором, що є підставою як для стягнення заборгованості в сумі 14 067,00 грн., так і для застосування господарських санкцій - 3714,85 грн. – пені, 5122,30 грн. - інфляційних збитків, 2 364,07 грн. - відсотків за користування грошовими коштами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апелянт оскаржує судове рішення в частині стягнення пені, то саме в цих межах справа підлягає апеляційному перегляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ГРУПП" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" (орендар) укладено Договір оренди автонавантажувачів № 01 (далі - Договір), предметом цього Договору є надання орендодавцем в платне користування орендарю на умовах оренди автонавантажувачів (далі за текстом Договору – майно, або предмет оренди) для виробничих цілей орендаря на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних орендних платежів згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору. Загальні характеристики та комплектація майна зазначені в Специфікаціях в Додатку №1 до даного Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору оренди (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору строк користування орендарем майном розпочинається з моменту підписання сторонами Акту приймання – передачі майна та зазначається в Додатку № 1 до цього Договору.

У разі закінчення строку користування предметом оренди та інших випадках повернення майна, орендар зобов'язаний повернути майно орендодавцю, а орендодавець зобов'язаний прийняти майно у орендаря (п. 2.3. Договору).

03.09.2015 р. між позивачем та відповідачем складений акт прийому-передачі обладнання до Договору оренди № 1 від 01.09.2015 р., згідно якого на умовах Договору позивач передав, а відповідач прийняв обладнання (майно), згідно Специфікацій (а.с. 18).

Згідно п. 3.1. Договору орендар сплачує орендодавцю плату за користування майном у вигляді щомісячних (періодичних) орендних платежів (далі – орендні платежі), відповідно до умов сплати орендних платежів, погодженому сторонами в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що оплата орендних платежів здійснюється орендарем у порядку, передбаченому Додатком № 1 на підставі виставлених орендодавцем належним чином оформлених рахунків-фактур та Актів виконання робіт (надання послуг) за користування майном.

В силу вимог п.1.1. Додатку № 1 до Договору загальний розмір щомісячної орендної плати за користування майном становить: 16 000 грн. 00 коп. та включає в себе ПДВ 20 % - 2 666 грн. 67 коп. Сума щомісячної орендної плати включає в собі вартість оренди майна, технічного обслуговування та ремонту майна, якщо останнє не виникло з вини орендаря. Розрахунок щомісячного орендного платежу введеться в залежності від загальної кількості одиниць майна, які згідно належним чином оформлених на підставі актів приймання - передачі обладнання (майна) знаходиться у користуванні у орендаря на умовах Договору оренди.

У відповідності до п.п. 1.2., 13. Додатку № 1 до Договору сплата орендної плати здійснюється орендарем 10-го числа місяця в якому були надані послуги. У випадку, якщо дата платіжного дня визначеного в п. 1.2. даного Договору випадає на вихідні та святкові дні (не робочі), орендар зобов'язується здійснити платіж в найближчий, наступний за таким платіжним днем, робочий (банківський) день.

          Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного процесуального кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем, в період строку дії Договору позивач надав відповідачу послуги з оренди майна на суму 120 000,00 грн., що підтверджується актами здачі - приймання послуг: № ОУ-0000261 від 30.09.2015 р. на суму 14 933,00 грн.; № ОУ – 0000331 від 31.10.2015 р. на суму 16 000,00 грн.; № ОУ – 0000374 від 30.11.2015 р. на суму 16 000,00 грн.; № ОУ – 0000423 від 31.12.2015 р. на суму 16 000,00 грн.; № ОУ-0000012 від 31.01.2016 р. на суму 16 000,00 грн.; № ОУ – 0000082 від 29.02.2016 р. на суму 16 000,00 грн.; № ОУ – 0000127 від 31.03.2016 р. на суму 16 000,00 грн.; № ОУ-0000134 від 20.04.2016 р. на суму 9067,00 грн., копії актів долучено до матеріалів справи (а.с.19-26).

18.04.2016 р. між позивачем та відповідачем підписаний акт повернення (прийому-передачі майна), у зв'язку з чим на підставі п.2.2. Додатку № 1 до Договору строк оренди майна закінчився.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати орендних платежів на суму 14 067,00 грн., а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача означеної суми.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 9.1.1. Договору за прострочення виконання зобов'язань по сплаті орендних платежів та інших платежів, передбачених цим Договором (Додаток № 1 до Договору) більше ніж на 5 робочих днів, - орендар сплачує орендодавцю за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних в строк зобов'язань по оплаті.

Статтею 231 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищезазначене, позивачем обґрунтовано нарахована пеня на підставі п. 9.1.1. Договору за період з 05.11.2016 р. по 03.05.2017 р. ( за шість місяців) в розмірі 3714,85 грн.

          При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що пеня стягнута поза межами строку позовної давності, передбаченого статтею 258 ЦК України.

          Дійсно, відповідно до статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

          Разом з цим, ч. 3 ст. 267 ГПК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїм правом звернення до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені не скористався.

          Посилання апелянта на те, що він не мав можливості взяти участь у судовому засіданні, а суд не відклав розгляд справи, не свідчать про порушення норм процесуального права.

          Так, провадження у справі було відкрито ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2018 року та справа призначена до розгляду на 22.05.2018 року за правилами спрощеного позовного провадження.

           22 травня 2018 року розгляд справи відкладено на 07.06.2018 року у зв'язку із неявкою відповідача і не надання ним документів.

           7.06.2018 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із неможливістю представника прибути в судове засідання.

          Проте, неможливість явки представника не позбавляла відповідача права надати суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Крім того, відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

          Аналогічне положення міститься у статті 202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

          З урахуванням вищевикладеного, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до п.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОЦІАЦІЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області, ухвалене суддею Рудовською І.А. 07 червня 2018 року, повний текст якого складено 11 червня 2018 року у справі № 904/2007/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у випадках, передбачених п.2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 29.08.2018року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя                                                   В.О.Кузнецов

Суддя О.В.Чус