Рішення

від 25.01.2018 по справі 810/4121/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року м. Київ № 810/4121/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ГУ ДФС у Київській області

до ТОВ "Формад-Україна"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ГУ ДФС у Київській області з позовом до ТОВ "Формад-Україна" про стягнення податкової заборгованості у сумі 13214,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача обліковується податковий борг з податку на прибуток на суму 8560,00 грн. та з податку на додану вартість на суму 4654,10 грн., який утворився у зв'язку з несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначає, що податковий борг у сумі 13214,10 грн. у добровільному порядку відповідачем не було сплачено, у зв'язку з чим просить стягнути вказаний податковий борг у примусовому порядку.

Відповідачем відзив на позов до суду не був наданий.

У судове засідання, призначене на 25.01.2018, сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином та своєчасно. Зокрема, позивач під розписку, яка наявна у матеріалах справи. Відповідач, повісткою про виклик у судове засідання на 25.01.2018, яка була надіслана відповідачу за юридичною адресою підприємства, що зазначена в ЄДРПОУ: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Замкова, буд. 5. До суду повернувся поштовий конверт із відміткою про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно з вимогами частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

25.01.2018 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно із ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання та клопотання представника позивача, суд здійснив розгляд даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, судом встановлено такі осбтавини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Формад-Україна (ідентифікаційний код 24891877, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Замкова, буд.5) зареєстровано в якості юридичної особи 23.05.2005, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується борг з податку на прибуток на суму 8560,00 грн. та з податку на додану вартість на суму 4654,10 грн., що загалом становить 13214,10 грн., який виник з наступних підстав.

Так, відповідачем було подано до податкового органу наступну податкову звітність з податку на прибуток підприємств:

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 рік від 02.03.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 4670,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 01.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 389,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 01.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 389,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 01.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 389,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 01.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 389,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 01.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 389,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 01.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 389,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 01.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 389,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 01.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 389,00 грн.;

Крім того, ТОВ Формад-Україна було подано до податкового органу податкову звітність з податку на додану вартість:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року від 20.01.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 4669,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 24.02.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 582,00 грн.;

Наявність у відповідача заборгованості підтверджується даними доднаних позивачем до позовної заяви інтегрованих карток платника податку на прибуток та платника податку на додану вартість.

Однак, у встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість не було сплачено, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п.133.1 ст.133 Податкового кодекс України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є: суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Пунктом 134.1 ст.134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу;

у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду;

якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Згідно з п. 1) п.180.1 ст.180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 202.1 ст.202 ПК України передбачено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України).

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 49 ПК України визначені умови подання податкової декларації до податкового органу.

Відтак п.49.2 ст.49 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).

На виконання вимог статті 59 ПК України податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 18.02.2015 №242-23, в якій було визначено суму податкового боргу, яка підлягає до сплати у розмірі 4393,84 грн.

Вказана податкова вимога була отримана представником відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення 23.02.2015.

Щодо способу захисту права на стягнення податкового боргу суд зазначає таке.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).

Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків у банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість на загальну суму 13214,10 грн.

У зв'язку з цим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналізуючи у сукупності викладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи той факт, що позивачем не надано суду доказів понесення судових витрат під час розгляду справи пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Формад-Україна" (ідентифікаційний код 24891877, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Замкова, буд. 5) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 13214,10 грн. (тринадцять тисяч двісті чотирнадцять грн. 10 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.