Рішення

від 23.08.2018 по справі 227/1008/18

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.08.2018 227/1008/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

при секретарі Харьковій Л.М.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Ім. Т.Г. Шевченка до ОСОБА_4, Фермерського господарства Юлія-2009 , третя особа Добропільська районна державна адміністрація Донецької області, про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Ім. Т.Г.Шевченка (далі за текстом ТОВ Ім. Т.Г.Шевченка ) звернулось до суду до відповідачів ОСОБА_4, Фермерського господарства Юлія-2009 (далі за текстом ФГ Юлія-2009 ), третя особа Добропільська районна державна адміністрація Донецької області, про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі.

В обґрунтування позову представники позивача в позові та в судовому засіданні посилаються на те, що 02 червня 2011 року між ПАТ Ім. Т.Г.Шевченка в особі голови правління ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який має Державний акт на право власності на землю від 24 червня 2002 року, укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відповідно до умов якого орендодавцем товариству передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 9,10га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької області, кадастровий номер 1422088800:01:000:0195. Цей договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему в Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинений відповідний запис від 04 липня 2012 року за №142208884001706. Договір укладено на строк 10 років, тобто до 2021 року. Позивач добросовісно користувався земельною ділянкою та постійно сплачував орендну плату. На початку 2018 року від голови ФГ Юлія-2009 їм стало відомо, що між ОСОБА_4 та ФГ Юлія-2009 в особі голови ОСОБА_5 12 грудня 2017 року укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки строком на 20 років. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2017 року. Отже, на одну і ту ж земельну ділянку укладено два договори оренди, а тому представники просять суд визнати спірний договір оренди землі між ОСОБА_4 та ФГ Юлія-2009 недійсним згідно приписів ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки він укладений з порушенням норм земельного законодавства, скасувати його державну реєстрацію та просять повернути земельну ділянку для продовження використання позивачем за цільовим призначенням згідно договору оренди землі від 02 червня 2011 року, та покласти на відповідачів судові витрати по справі.

Представник відповідачів ОСОБА_3 у поданому відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування цього сторона відповідачів посилається на те, що дійсно 12 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ФГ Юлія-2009 укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,10га кадастровий номер 1422088800:01:000:0195, що знаходиться на території Шилівської сільської ради. Як це вимагає чинне законодавство, сторони договору подали реєстратору повний та належно оформлений пакет документів і ці документи дозволили державному реєстратору здійснити державну реєстрацію спірного договору оренди землі. У зв'язку з тим, що на момент реєстрації договору оренди зауважень зі сторони державного реєстратора щодо державної реєстрації не було, тому у сторін не виникло сумніву щодо правомірності їхніх дій. Крім того, вважають, що позивачем не надано доказів реєстрації укладеного договору від 02.06.2011р., і, на їх думку, потрібно було оспорювати в суді неправомірні дії державного реєстратора. Тому вважають, що на сьогоднішній день законним чином укладеним і зареєстрованим, а отже дійсним, є договір оренди спірної земельної ділянки, що укладений між відповідачами, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Представник позивача скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, відповідно до якої відповідачі ввели в оману державного реєстратора, не надавши повних відомостей щодо стану спірної земельної ділянки, а саме наявності перебування її в оренді у іншого орендаря, наявності іншого не припиненого договору оренди, за яким орендодавець ОСОБА_4 кілька раз на рік отримує орендну плату, і ніяких претензій щодо цього до орендаря не мав. Державний реєстратор у свою чергу не перевірив реальний стан речей, здійснила державну реєстрацію права оренди на договору оренди землі від 12 грудня 2017 року. Реєстрація ж договору оренди землі від 02 червня 2011 року була здійснена на підставі діючих на той час нормативно-правових актів, зокрема Постанови КМУ від 09 вересня 2009 року №1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі , Наказу Держкомітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель та зареєстрований у відділі Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2012 року за №142208884001706, а тому заявлені ними позовні вимоги вважають повністю доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з'являвся жодного разу. Представники сторін не наполягали на його явці для дачі особистих пояснень. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності та у присутності його представника, якому він повністю довіряє. Просив відмовити у позові.

Представник третьої особи - Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, звернувся із заявою до суду про розгляд справи у відсутності їх представника та просять прийняти рішення на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_6, який працює державним кадастровим реєстратором, суду показав, що дійсно договір між ПАТ Ім. Т.Г.Шевченка та ОСОБА_4 укладено 02 червня 2011 року. На той час діяла прикладна реєстраційна система - формувалась електронна книга і реєстр земель здійснювався у документі в форматі xl. Зареєстровано цей договір згідно копії поземельної книги 04 липня 2012 року. Термін дії договору 20 років. Тобто ця угода була укладена відповідно до вимог Закону і є діючою на цей час. На теперішній час ведеться інший електронний реєстр речових прав. Інформація з реєстрів переноситься і на цей час, робота з цього приводу триває до сих пір. Під час реєстрації спірного договору оренди від 12 грудня 2017 року державним реєстратором повинні були зроблені запити щодо наявності реєстрації іншого договору оренди, тобто існування обтяжень у вигляді права іншої особи на земельну ділянку, але вони не були зроблені.

В підтвердження своїх слів він надав належним чином завірені документи про реєстрацію договору оренди землі між ПАТ Ім. Т.Г.Шевченка та ОСОБА_4, яку здійснено 04.07.2012р. за заявою позивача від 27 березня 2012 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши в їх сукупності надані сторонами докази та давши їм належну правову оцінку, суд встановив таке:

Відповідно до наявної у справі копії Державного акту на право власності на землю серії IV-ДН №172249, виданого ОСОБА_7 в тому, що на підставі рішення Шилівської сільської ради народних депутатів від 05 червня 2001 року №Ш/10-12, йому передано у приватну власність земельна ділянка площею 9,10 га на території Шилівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Випискою з протоколу №1 загальних звітно-виборних зборів акціонерів ПАТ ІМ.Т.Г. Шевченка від 27 квітня 2013 року підтверджено, що ОСОБА_1 обрано головою правління товариства.

02 червня 2011 року ОСОБА_4 уклав з ПАТ Ім. Т.Г.Шевченка в особі голови правління ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_4 передав, а орендар ПАТ Ім. Т.Г.Шевченка прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 9,10га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької обрості строком на 10 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 86851.70 грн.

Відповідно до п.п. 9, 11 цього Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в відробітковій натуральній та грошовій формі; 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься в строки: з 01 січня по 31 грудня кожного року у відробітковій та натуральній формі, з 01 вересня по 31 грудня грошовій формі.

Як вбачається із вказаного договору від 02 червня 2011 року, договір зареєстрований відділом Держкомзему в Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2012 року за №142208884001706. Посадова особа, яка здійснила державну реєстрацію - ОСОБА_6

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки, вона 02 червня 2011 року передана орендарю ПАТ Ім. Т.Г. Шевченка в особі голови правління ОСОБА_1 для користування строком на 10 років.

12 грудня 2017 року ОСОБА_4 уклав з ФГ Юлія-2009 в особі голови ОСОБА_5 договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_4 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 9,10га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1422088800:01:000:0195, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Добропільського району Донецької обрості на 20 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 228 576,74 грн.

Відповідно до п.п. 9, 11 Договору від 12 грудня 2017 року, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в грошовій формі; 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 6857,30 грн. Орендна плата вноситься в такі строки: один раз на рік до 01 січня за звітний рік.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки площею (дата акту не зазначена), орендодавець ОСОБА_4 передав, а орендар ФГ Юлія-2009 в особі голови правління ОСОБА_5 прийняв в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 9,10га ріллі, що розташована на території Шилівської сільської ради Добропільського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відносно земельної ділянки кадастровим №1422088800:01:000:0195 площею 9,10га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Донецька область, Добропільський район, с/рада Шилівська, 12 грудня 2017 року зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №38782194 від 18 грудня 2017 року, державний реєстратор ОСОБА_8, Добропільська районна державна адміністрація. Суб'єкт іншого речового права - орендар - ФГ ОСОБА_9 - 2009 , орендодавець - ОСОБА_4

У справі, яка розглядається судом, виникли правовідносини, пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також укладеним між особами договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом п.1 ч.1 ст.31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з положеннями ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із ч.5 ст.6 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Підпунктом 6 п.2 ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Стаття 4 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (з наступними змінами) визначає, що державній реєстрації прав підлягають, в тому числі право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно частини 5 ст.12 цього Закону , відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Пунктом 1 частини 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 3 частини 3 ст. 10 цього Закону, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. До такого висновку дійшов Верховний суд України у своїх постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15 та від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України , ст. ст. 125 , 126 ЗК України , договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію із цього питання у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

Судом встановлено, що договір від 02 червня 2011 року зареєстрований відділом Держкомзему в Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2012 року за №142208884001706. Посадова особа, яка провела державну реєстрацію - ОСОБА_6

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив, що саме ним у 2012 році, коли він працював провідним спеціалістом Держкомзему у Добропільському районі і на підставі заяви позивача здійснено реєстрацію договору оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ Ім. Т.Г.Шевченка , який був зареєстрований 04 липня 2012 року, рип цьому надав суду підтверджуючі документи, зокрема, заяву про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки ПАТ Ім. Т.Г.Шевченка від 27 березня 2012 року та копію поземельної книги.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, укладений 02 червня 2011 року між ОСОБА_4 та ПАТ Ім. Т.Г.Шевченка не розірваний, не припинений на час розгляду справи, тобто є чинним.

Положеннями частини першої статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої та третьої статті 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу .

Отже, оспорюваний договір оренди землі від 12 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ФГ Юлія-2009 , відповідно до ст. ст. 203 , 215 ЦК України являється недійсним, оскільки суперечать вимогам земельного законодавства.

Суд після дослідження всіх обставин у справі приходить до висновку про те, що починаючи з 04 липня 2012 року, а саме з моменту державної реєстрації договору оренди землі, ПАТ Ім. Т.Г.Шевченка є орендарем спірної земельної ділянки, що належить ОСОБА_4, а тому останній, укладаючи 12 грудня 2017 року з ФГ Юлія-2009 договір оренди відносно тої ж самої земельної ділянки під час дії чинного договору оренди землі від 02 червня 2011 року, порушив права позивача ПАТ Ім. Т.Г.Шевченка як законного орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту шляхом визнання недійсним оспорюваного договору оренди та скасування його державної реєстрації.

В доповнення до названих судом підстав для визнання правочину недійсним суд звертає увагу також на те, що згідно наявної в матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ, керівником ФГ Юлія-2009 , тобто особою, яка керує підприємством і одночасно є особою-підписантом документів від імені господарства і представляє його у відносинах з третіми особами, починаючи з 01.09.2012р., є ОСОБА_9. Тобто укладати договір з ОСОБА_4 мала права саме вона як представник ФГ Юлія-2009 , але ж ніяк не ОСОБА_5, яка є лише засновником цього господарства і повноваженнями на підписання угод від імені ФГ не мала.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ФГ Юлія-2009 повернути земельну ділянку площею 9,10га в натурі в належному стані, то суд вважає їх безпідставними, так як сторони одноголосно визнали в суді, що спірною земельною ділянкою продовжує користуватись позивач, а ФГ Юлія-2009 фактично не отримувала її, цією земельною ділянкою не володіє та не користується.

При цьому суд керується положеннями про те, що за правилами ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що 22 березня 2018 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено угоду про надання правової допомоги.

На підтвердження виконаних робіт позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у розрахунку суми гонорару за правову допомогу та квитанцію до прибуткового касового ордера.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позивачем надано належні докази щодо обсягу наданих йому послуг адвоката і виконаних ним робіт, зокрема розрахунок суми гонорару за правничу допомогу і квитанцію до прибуткового касового ордера та їх вартості, пред'явлена до стягнення сума не виходить за граничні рамки, встановлені ст.137 ЦПК, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви та стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс при розгляді цивільної справи у розмірі 3000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає також необхідним стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Ім. Т.Г.Шевченка до ОСОБА_4, Фермерського господарства Юлія-2009 , третя особа Добропільська районна державна адміністрація Донецької області про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: 85033, Донецька область, Добропільський район, село Кам'янка Шилівська сільська рада, та Фермерським господарством Юлія-2009 , ЄРДПОУ 35853024, адреса місцезнаходження: 85030, Донецька область Добропільський район, село Новомар'ївка, вул. Лугова, буд. 1), про надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1422088800:01:000:0195 площею 9,10га ріллі, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 38782194 від 18.12.2017 року.

Скасувати рішення №38782194 від 18.12.2017 року про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Юлія-2009 про надання в оренду земельної ділянки площею 9,10 га кадастровий номер 1422088800:01:000:0195.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та Фермерського господарства Юлія-2009 на користь Публічного акціонерного товариства Ім. Т.Г.Шевченка в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне судове рішення виготовлено згідно вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 28 серпня 2018 року.

Головуючий суддя В.В. Хандурін

23.08.2018