Рішення

від 27.08.2018 по справі 826/17971/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року № 826/17971/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.П. - № 3721"

До Головного управління ДФС у м. Києві

Про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0020081303 від 03.07.2017 року.

23.04.18 р. на підставі заяви представника відповідача суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно п. 9 ст. 205 КАС України.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення учасників по справі, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Т.П. - №3721" (код 19254401, 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 9-а), зареєстроване в якості юридичної особи 14.12.92 р., перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Товариством з обмеженою відповідальністю ""А.Т.П. - №3721" було отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0020081303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.07.2017 року, відповідно до якого позивачу за період з 23.11.2013 року до 28.03.2016 року нараховано 5587,27 грн. штрафу (10% до 01.01.2015 року), та за період з 21.01.2015 року до 21.06.2017 року нараховано 10 014,98 грн. штрафу (20% з 01.01.2015 року) та 35 091,82 грн. пені.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Т.П. - №3721" - вважає вказане рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що єдиний внесок, самостійно визначений у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.11.2013 року до 28.03.2016 року, 21.01.2015 року до 21.06.2017 року, сплачено позивачем з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010р. №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Ст/ 4 Закону визначено, що платниками єдиного внеску є: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону базою для нарахування та утримання єдиного внеску є: заробітна плата найманих працівників, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога або компенсація, що виплачується згідно із законодавством.

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ч.ч. 2, 3, 5, 7 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Приписами ч. 8, 10 ст. 9 Закону у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно ст. 13 Закону органи доходів і зборів мають право: 6) застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; 7) стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску;

Відповідно до ч. 2,3 ст. 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (до 01.01.2015 року) та у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 з 01.01.2015 року).

Згідно з ч. 13, 14 ст. 25 Закону нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

На виконання вказаних вимог Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято оскаржуване рішення від 03.07.2017 року № 0020081303.

Крім того, відповідачем до суду було надано копію розрахунку штрафних санкцій рішення від 03.07.2017 року № 0020081303, проте з останнього неможливо встановити факт несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) позивачем єдиного внеску так як і не можливо встановити на підставі яких саме документів зроблено відповідний розрахунок.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було виконано вимогу суду щодо надання належним чином завірених копій документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення від 03.07.17р. №0020081303, зокрема, документів, на підставі яких зроблено висновок про порушення строків розрахунку по єдиному внеску, в т.ч. копії звітів за відповідні періоди, викладену в ухвалі від 13.02.18 р.

Згідно ч. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд звертає увагу на ту обставину, що облікова картка платника, надана суду в якості доказу наявності підстав для застосування штрафних санкцій, сама по собі не може бути належним доказом наявності таких підстав за відсутності первинних документів щодо звітування та сплати позивачем єдиного внеску.

Вказане є підставою для висновку про порушення відповідачем принципу обґрунтованості під час прийняття оскаржуваного рішення, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 03.07.2017 року № 0020081303.

3. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.П. - № 3721" 1600 грн. сплаченого судового збору.

4.Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 27.08.18 р.