Постанова

від 22.08.2018 по справі 810/3218/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

Київ

справа №810/3218/14

адміністративне провадження №К/9901/8879/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю: секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представників відповідача Павловича Д.М., Дмитренка О.О., Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Короташ О.Б. від 01 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Собківа Я.М., суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю. від 07 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма ФОБОС-С до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма ФОБОС-С звернулось до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 січня 2014 року №0009532202, №0009552202.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведеної перевірки, ґрунтуються на помилкових висновках податкового органу щодо недійсності правочинів та фактичного нездійснення позивачем господарських операцій із контрагентами, а отже, й відсутності підстав для формування відповідних податкових вигод.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 28 січня 2014 року №0009532202, №0009552202.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, а також віднесення сум до витрат за результатами господарської діяльності з ТОВ Фасадрем-Сервіс , ТОВ Акваспейс . Щодо недійсності правочинів, то суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність встановлених податковим органом під час перевірки обставин про їх укладення без наміру створення правових наслідків.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

При цьому відповідач вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо реальності господарських операцій та неврахування ними показань засновника контрагента позивача ТОВ Фасадрем-Сервіс в якості свідка у кримінальному провадженні, відповідно до яких він не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності останнього, що, в свою чергу, свідчить про укладення договору з даним контрагентом лише з метою мінімізації податкових зобов'язань. Що ж до правовідносин між позивачем та ТОВ Акваспейс , доводи касаційної скарги зводяться до неможливості проведення зустрічної звірки цього контрагента, про що складено акт від 20 вересня 2012 року №713/22-6/37244618.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

У судовому засіданні представники відповідача касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Позивач, який про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання представника не направив та подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВБФ ФОБОС-С з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Фасадрем-Сервіс за період з 01 червня 2011 року по 31 січня 2012 року, ТОВ Регіон Монтаж Механіка за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, ТОВ Акваспейс за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року відповідачем складено акт від 17 вересня 2013 року №154/10-06-22-02/20586752, яким встановлено порушення: - пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в періоді, що перевірявся, на загальну суму 698 831, 00 грн., в тому числі щодо отримання будівельних робіт і послуг: з ТОВ Фасадрем-Сервіс на загальну суму 648 926, 00 грн. (за червень 2011 року на суму 84 898, 00 грн., за липень 2011 року на суму 45 291, 00 грн., за серпень 2011 року на суму 128 684, 00 грн., за вересень 2011 року на суму 119 108, 00 грн., за жовтень 2011 року на суму 88 899, 00 грн., за листопад 2011 року на суму 24 785, 00 грн., за грудень 2011 року на суму 152 157, 00 грн., за січень 2012 року на суму 5 104, 00 грн.); з ТОВ Акваспейс на загальну суму 625, 00 грн. (за червень 2012 року на суму 625, 00 грн.); з ТОВ Регіон Монтаж Механіка на загальну суму 49 280, 00 грн. (за липень 2012 року на суму 49 280, 00 грн.); - підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704; підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 798 155, 00 грн., в тому числі: за 1 півріччя 2011 року на суму 97 633, 00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 337 045, 00 грн. за 2011 рік на суму 305 717, 00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 5 359, 00 грн., за 1 півріччя 2012 року на суму 656, 00 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 51 744, 00 грн.

Зміст порушень, зафіксованих у акті перевірки, полягає у тому, що договори, укладені ТОВ ВБФ ФОБОС-С з ТОВ Фасадрем-Сервіс , ТОВ Регіон Монтаж Механіка та ТОВ Акваспейс не створюють юридичних наслідків, а господарські відносини між цими суб'єктами господарювання не мають реального характеру.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2013 року: - №0006742202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 873 539, 00 грн. (за основним платежем - 698 831, 00 грн. та за штрафними санкціями - 174 708, 00 грн.); - №0006752202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 997 693, 00 грн. (за основним платежем - 798 154, 00 грн. та за штрафними санкціями - 199 539, 00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 09 грудня 2013 року №1597/10/10-36-10-01-206/812 скасовано: - податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2013 року №0006742202 у частині основного платежу в сумі 49 280,00 грн. та в частині застосованої штрафної санкції в сумі 33 544, 00 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2013 року №0006752202 у частині основного платежу в сумі 51 744, 00 грн. та в частині застосованої штрафної санкції в сумі 198 034, 00 грн.

Податковим органом вищого рівня спростовано викладені в акті перевірки висновки відповідача про наявність підстав для донарахування податкових зобов'язань ТОВ ВБФ ФОБОС-С за результатами правовідносин з ТОВ Регіон Монтаж Механіка (липень 2012 року) з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 49 280, 00 грн. та 12 320, 00 грн. за штрафними санкціями, а також з податку на прибуток у розмірі 51 744, 00 грн. за основним платежем та 12 936, 00 грн. за штрафними санкціями. Крім того, у відповідності до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України скасовано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 21 224, 00 грн. та з податку на прибуток за 1 півріччя 2011 року на 24 407, 00 грн., а також згідно із пунктом 10.6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України скасовано штрафні санкції за 1 півріччя 2011 року та за 3 квартали 2011 року.

З урахуванням відповідного рішення податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2014 року: - №0009532202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 790 715, 00 грн. (за основним платежем - 649 551, 00 грн. та за штрафними санкціями - 141 164, 00 грн.); - №0009552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 747 915, 00 грн. (за основним платежем - 746 410, 00 грн. та за штрафними санкціями - 1 505, 00 грн.).

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 27 травня 2012 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальність фінансово-господарських відносин між ТОВ ВБФ ФОБОС-С та ТОВ Акваспейс з придбання будівельних матеріалів (плинтуси-короби, заглушки/з'єднувачі, кути/з'єднувачі, пороги алюмінієві, шпалери, кутники для сходів) на підставі усного договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Так, судами встановлено, що фактична поставка товару ТОВ Акваспейс підтверджується: рахунком-фактурою, виставленою останнім на оплату товару; накладною про отримання товару; податковою накладною. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Оплата будівельних матеріалів підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Зазначені документи у їх сукупності за висновком судів, з чим погоджується Верховний Суд, свідчать про те, що позивачем, основним видом діяльності якого згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є будівництво житлових і нежитлових будівель, спростовано доводи відповідача щодо невикористання придбаного товару у власній господарській діяльності та протиправного формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ Акваспейс у червні 2012 року.

При цьому акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Акваспейс від 20 вересня 2012 року №713/22-6/37244618 не може сам по собі як такий нівелювати реальний характер господарських правовідносин між позивачем і його контрагентом та бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій. Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі 2а-14946/12/2670, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2013 року, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року та прийнято нову постанову, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби, за результатами яких складено акт від 20 вересня 2012 року №713/22-6/37244618 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Акваспейс щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період червень 2012 року.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про недоведення відповідачем, на якого в силу Кодексу адміністративного судочинства України як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2014 року №0009532202 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 625, 00 грн. за основним платежем та 156, 00 грн. за штрафними санкціями, а також податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2014 року №0009552202 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 656, 00 грн. за основним платежем та 164, 00 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, задовольняючи решту позовних вимог, а саме щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині збільшення грошових зобов'язань за наслідками господарських правовідносин позивача із ТОВ Фасадрем-Сервіс на підставі договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, суди виходили з того, що реальність його виконання підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, договірними цінами, локальними кошторисами, актами здачі-приймання виконаних робіт, протоколами узгодження договірної ціни, податковими накладними, банківськими виписками з рахунків позивача.

Разом з тим, попри посилання податкового органу на надані в рамках кримінального провадження показання директора ТОВ Фасадрем-Сервіс ОСОБА_6 про те, що він зареєстрував дане товариство за грошову винагороду та наміру здійснювати господарську діяльність підприємства не мав, суди першої та апеляційної інстанцій не надали відповідної правової оцінки тому, чи можуть господарські операції з виконання будівельних робіт бути дійсними і такими, що спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків у разі, коли учасники таких операцій заперечують свою участь у їх здійсненні.

Водночас суди залишили поза увагою й ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 21 червня 2013 року у справі №758/7888/13-к, якою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 Кримінального кодексу України з нереабілітуючих підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, якими позивачу донараховано суми грошових зобов'язань за наслідками господарських правовідносин із ТОВ Фасадрем-Сервіс , а саме: від 28 січня 2014 року №0009532202 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 648 926, 00 грн. за основним платежем та 141 008, 00 грн. за штрафними санкціями; від 28 січня 2014 року №0009552202 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 745 754, 00 грн. за основним платежем та 1 341, 00 грн. за штрафними санкціями.

Як встановлено частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню частково, а справа у відповідній частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 810/3218/14 скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 28 січня 2014 року №0009532202 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 648 926, 00 грн. за основним платежем та 141 008, 00 грн. за штрафними санкціями, а також від 28 січня 2014 року №0009552202 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 745 754, 00 грн. за основним платежем та 1 341, 00 грн. за штрафними санкціями.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 810/3218/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду

Постанову в повному обсязі складено 27 серпня 2018 року.