Рішення

від 21.08.2018 по справі 336/2717/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

№ 336/2717/18

провадження № 2/336/1866/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Петрова С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу 253 Машинобудівник-23 (третя особа - ОСОБА_2) про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

18.05.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що 23.08.2017 р. помер її чоловік - ОСОБА_3 Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді ? частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Їх з померлим чоловіком право власності не було зареєстроване у встановленому законом порядку, свідоцтво про право власності вони не отримували. Вона та чоловік постійно мешкали у згаданій квартирі. Крім того, в квартирі зареєстрований їх син - ОСОБА_2

Після смерті ОСОБА_3, вона в шестимісячний строк звернулась до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 одночасно з нею подав заяву про відмову від спадщини на її користь.

На підставі її заяви, П'ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу.

Для надання нотаріусу належним чином оформлених документів, вона звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг ЗМР з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та подала всі документи, надані їй головою ЖБК 253 Машинобудівник-23 . В реєстрації права власності їй було відмовлено, у зв'язку з неналежним оформленням виданих ЖБК документів.

Таким чином, відсутній документ, що посвідчує право власності на зазначену квартиру, в зв'язку з чим нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину та повідомив, що у зв'язку з відсутністю державної реєстрації на спадкове майно, їй необхідно звернутися до суду.

З 1979 р. ОСОБА_3 був членом ЖБК 253 Машинобудівник-23 та йому була виділена двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ордеру № 144 від 12.07.1979 р., виданого Запорізьким міськвиконкомом. Вартість зазначеної квартири ОСОБА_3 виплатив у червні 1992 р. в повному обсязі.

Виплата пайового внеску за квартиру здійснювалась під час шлюбу, зареєстрованого 23.07.1971 р.

Оскільки вартість квартири була виплачена чоловіком під час шлюбу, то квартира є спільною сумісною власністю подружжя та вона, як дружина, є власником ? частини зазначеної квартири.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

На випадок смерті спадкодавець заповіту не залишив.

Спадкоємців за законом двоє - вона, як дружина, та ОСОБА_2, як син спадкодавця.

Посилаючись на ст.22 КпШС, ст.ст.60, 61 СК України, ст.ст.1216-1223, 1226, 1258, 1261, 1268-1270, 1272, 1296-1298 ЦК України, за позовом ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 (на ? частину квартири, як на частку у спільному майні подружжя, і на ? частину квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 23.08.2017 р.).

Ухвалою судді від 23.05.2018 р. відкрито провадження у справі і призначено підготовче судове засідання на 08.06.2018 р.

Ухвалою від 08.06.2018 р. закрито підготовче провадження і справу призначено до розгляду на 21.08.2018 р.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує, просить задовольнити.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов та пояснень по суті спору до суду не подавали.

На підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності представника відповідача та третьої особи.

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивача, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ч.1 ст.384 ЦК України, будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Запорізької міської Ради народних депутатів від 08.05.1981 р. ОСОБА_3 видано ордер серії VІ-ЖСК № 144 на право заселення квартири АДРЕСА_3 разом з сім'єю - дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_2 (а.с.10).

Згідно довідки ЖБК № 253 Машинобудівник-23 від 07.11.2017 р. (а.с.11) ОСОБА_3 був членом ЖБК № 253 Машинобудівник-23 та йому належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_4 на підставі ордеру № 144 серії VІ-ЖСК, виданого Запорізьким міськвиконкомом 12.07.1979 р. Вартість квартири у сумі 8160 крб. виплачена повністю у червні 1992 р.

Відповідно до ст.15 Закону України Про власність , в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок, за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на це майно.

З викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набули право спільної сумісної власності на вказану квартиру, але у встановленому законом порядку не зареєстрували своє право власності у державних органах.

Згідно ст.22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Аналогічна норма міститься у ст.60 СК України.

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна сумісна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Ст.372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласника у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, а тому частка кожного з подружжя ОСОБА_1 у спірній квартирі, яка перебуває у спільні сумісній власності, складає ?.

Наведене вище свідчить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, як на частку у спільному сумісному майні подружжя.

23.08.2017 р. помер ОСОБА_3, заповіту не залишив.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на ? частину квартири АДРЕСА_5, що належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності з позивачем.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_1 (позивач) та син - ОСОБА_2 (третя особа).

У встановлений законом для прийняття спадщини строк ОСОБА_1. звернулась до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

ОСОБА_2 01.11.2017 р. подав до нотаріальної контори заяву, в якій відмовився від прийняття всієї належної йому частки у спадщині, що залишилась після смерті батька.

Постановою нотаріуса від 16.03.2018 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого 23.08.2017 р. чоловіка ОСОБА_3, що складається з квартири АДРЕСА_6 через відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно та позивачу рекомендовано звернутись до суду.

Вищевикладене підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеної П'ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 (а.с.37-58).

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ч.1 ст.1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Ч.3 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Враховуючи, що ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, а інший спадкоємець у встановлені законом строки відмовився від своєї частки у спадковому майні, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та визнає за позивачем право власності на 1/2 частину спірної квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу 253 Машинобудівник-23 (третя особа - ОСОБА_2) про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_7, РНОКПП НОМЕР_1) право власності на ? частину квартири АДРЕСА_8, як на частку у спільному майні подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_7, РНОКПП НОМЕР_1) право власності на ? частину квартири АДРЕСА_8 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 23 серпня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Дмитрюк