Рішення
від 02.08.2018 по справі 910/2891/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2018 р. Справа № 910/2891/18 За позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю " Господарська асоціація " Альянс - Груп - Інтернешнл "

До Київської міської державної адміністрації

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації )

Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.12.1998 р. ( реєстраційний номер 69-5-00019 ) на майбутнє.

Суддя Пінчук В.І.

Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Фляшовський В.А. - предст.

Від відповідача не з'явився

Від третьої особи не з'явився

Рішення прийняте 02.08.2018 р., оскільки у підготовчому засіданні 26.04.2018 р. оголошувалась перерва, а у судовому засіданні 07.06.2018 р. підготовче провадження закрите та справа призначена до розгляду по суті на 02.08.2018 р.

Обставини справи:

Позивач - Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю " Господарська асоціація " Альянс - Груп - Інтернешнл " звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.12.1998 р. ( реєстраційний номер 69-5-00019 ), що укладений між Київською міською державною адміністрацією та спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю " Господарська асоціація " Альянс - Груп - Інтернешнл "

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2018 р. відкрите провадження у справі № 910/2891/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 26.04.2018 р.

26.04.2018 р. через канцелярію суду представником Київської міської державної адміністрації подане клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Київську міську раду.

Ухвалою від 26.04.2018 р. у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації )

26.04.2018 р. у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 07.06.2018 р.

Ухвалою від 07.06.2018 р. підготовче провадження закрите і справа призначена до розгляду по суті на 02.08.2018 р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на безпідставність заявлених позивачем позовних вимог.

07.06.2018 р. через канцелярію суду представником відповідача подане клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог позивача.

Представник від третьої особи також у судове засідання не з'явився, але у своїх письмових поясненнях з приводу позовних вимог позивача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача та представника від третьої особи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

На початку 1997 року між позивачем, який займався банківською діяльністю, та компанією " Гренітрейд Інк " було досягнено згоди щодо спільного використання під розміщення банку нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Будівля належала позивачу і, з метою закріпити активи за обома партнерами було вирішено будівлю юридично оформити за компанією " Гренітрейд Інк ", а землю під нею - за позивачем.

22 квітня 1997 року між позивачем та компанією " Гренітрейд Інк " був оформлений договір купівлі-продажу цієї будівлі, за яким позивач продав останньому нежитлову будівлю за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, 73

23.12.1998 р. вказаний договір був зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації, який на той час був реєтруючим органом.

У вказаний період ( від дня укладення договору купівлі-продажу будівлі до дня реєстрації цього договору) позивач отримав дозвіл Київради на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, замовив розроблення технічного звіту, встановив зовнішні межі землекористування та здійснив інші дії для отримання земельної ділянки в оренду.

08.12.1998 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, 73 загальною площею 0,1975 га

Згідно п. 1.2 вказаного договору земельна ділянка надається позивачу в оренду строком на 49 років.

Відповідно до плану тимчасового землекористування земельна ділянка за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, 73 надана для експлуатації та обслуговування офісно - банківської будівлі.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 03.12.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Людмилою Іванівною був посвідчений договір дарування нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1071

Згідно вказаного договору компанія " Гренітрейд Інк " безоплатно передала в дар фізичній особі - ОСОБА_3 нежитлове приміщення,що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна , нежитлова будівля (вона ж офісно-банківська) належить на праві власності ОСОБА_4, яка придбала її на підставі договору купівлі продажу від 14.02.2017 р. у ОСОБА_3.

У грудні 2017 р. позивач звернувся до третьої особи - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) із заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Натомість, останній отримав відмову з посиланням на те, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного укладення договору оренди земельної ділянки; правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте, оформлення такого права здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Як на підставу визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.12.1998 р. ( реєстраційний номер 69-5-00019 ) позивач посилається на те, що:

- у спірному договорі орендодавцем є не міська рада, а міська адміністрація, що суперечить ст. 8 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІв редакція, яка діяла станом на дату укладення договору,

- земельна ділянка належить до земель комунальної власності, натомість, передана в оренду міською адміністрацією, без погодження на сесії Київської міської ради.

- відповідач, як орендодавець не зазначив про права третіх осіб - власників нежитлової ( офісно - банківської ) будівлі на користування цією є земельною ділянкою, що передбачено ч. 2 ст. 11 Закону України " Про оренду землі " в редакції від 06.10.1998 р.

- оспорюваний договір нотаріально не посвідчений, що суперечить ч. 2 ст. 13 Закону України " Про оренду землі " в редакції від 06.10.1998 р.

- у спірному договорі відсутні істотні умови договору, а саме не зазначено яким чином сплачується розмір оредної плати - 2% від грошової оцінки земельної ділянки.

- укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Натомість, у спірному договорі не зазначено, ким зареєстрований вказаний договір, відсутній підпис та печатка.

- в порушення ч. 2 ст. 22 ЗУ " Про оренду землі " в редакції від 06.10.1998 р. у спірному договорі не зазначено про права третіх осіб на цю земельну ділянку.

Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме:

- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.

- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;

- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;

- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

Суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.12.1998 р. ( реєстраційний номер 69-5-00019 ) на майбутнє.

Крім того, позивач пропустив строк позовної давності передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України і на застосуванні якого наполягає відповідач у заяви про застосування строку позовної давності. ( ч.4 ст. 267 ЦК України ).

Як свідчать матеріали справи спірний договір № б/н був підписаний між сторонами 08.12.1998 р., натомість позивач звернувся до суду з даним позовом лише 13.03.2018 р., тобто після закінчення трирічного строку для звернення до суду, і майже через 9 років.

У п п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів " зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Підпунктом 2.2. вказаної постанови передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що право та охоронювані законом інтереси позивача не порушені, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову з підставі його необґрунтованості.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанці у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

дата підписання повного тексту рішення 29.08.2018 р.

СуддяВ.І.Пінчук

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення02.08.2018
Оприлюднено30.08.2018
Номер документу76130723
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/2891/18

Ухвала від 28.11.2018

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 08.11.2018

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Рішення від 02.08.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пінчук В.І.

Ухвала від 07.06.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пінчук В.І.

Ухвала від 26.04.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пінчук В.І.

Ухвала від 22.03.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пінчук В.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні