Рішення

від 23.08.2018 по справі 910/8224/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2018Справа № 910/8224/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 24/1)

до Приватного підприємства " Агроком - С" (01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3В, офіс 202)

про стягнення 4 251,00 грн.

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Служба зовнішньої розвідки України (надалі - позивач ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства " Агроком - С" (надалі - відповідач ) про стягнення 4 251,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 26/18 від 29.01.2018 про закупівлю товарів за державні кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/8224/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/8224/18 від 25.06.2018 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу відповідача.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/8224/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Приватного підприємства " Агроком - С", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: 01010, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕВАНДОВСЬКА, будинок 3-В, офіс 202.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

29.01.2018 між Службою зовнішньої розвідки (замовник) та ПП Агроком-С (постачальник) укладено Договір № 26/18 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), за умовами 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити замовникові продукти харчування (квасоля, картопля, горох) (далі - товари), у кількості та якості зазначених в Специфікації згідно з Додатком №1, що є невід'ємною частиною Договору (Специфікація), а замовник - прийняти та оплатити такі товари на умовах, визначених цим Договором.

У Специфікації сторонами погоджено вартість товару у загальному розмірі 17 004,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк поставки товару: січень-березень 2018 року, але не пізніше 31.03.2018 року, окремими партіями згідно з попередніми заявками замовника, що подаються у письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою або передаються під розписку замовником чи його представником). Поставка товару здійснюється на протязі 2 календарних днів з моменту отримання постачальником від замовника відповідної заявки.

Згідно з п. 6.2.4 Договору, замовник має право у разі невиконання (відмови від виконання) зобов'язань постачальником в односторонньому порядку розірвати цей договір шляхом письмового повідомлення постачальника.

За умовами п. 6.3.6 Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Як встановлено у п. 7.7 Договору, у разі одностороннього розірвання договору з підстав невиконання (відмови від виконання) постачальником взятих на себе зобов'язань за Договором, останній зобов'язується сплатити на користь замовника штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків від ціни Договору протягом п'яти робочих днів з моменту розірвання Договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє щодо бюджетних зобов'язань до 31.03.2018, а в частині інших зобов'язань - до повного їх виконання. (п. 10.1 Договору)

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про дострокове розірвання ним Договору у зв'язку невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару. Таким чином, на підставі п. 7.7 Договору позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 251,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач направив позивачу лист № 39 від 08.02.2018 про дострокове розірвання договору, у якому повідомив про те, що виконання зобов'язань за Договором № 26/18 від 29.01.2018 буде неможливе у зв'язку з реорганізацією Приватного підприємства Агроком-С та просив припинити дію Договору.

У відповідь на вказаний лист позивач направив відповідачу лист № 5/3/309/ПБ від 13.03.2018 з вимогою про забезпечення виконання зобов'язань за Договором.

Листом від 14.03.2018 № 49 відповідач повторно повідомив про те, що неможливість виконання зобов'язань за Договором № 26/18 від 29.01.2018 у зв'язку з реорганізацією Приватного підприємства Агроком-С та просив припинити дію Договору.

29.03.2018 позивач направив відповідачу Лист від 26.03.2018 № 5/3/394/ПБ, у якому повідомив про одностороннє розірвання Договору та просив сплатити штраф у розмірі 4 251,00 грн відповідно до п. 7.7 Договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 29.03.2018.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як зазначалось вище, у п. 6.2.4 Договору сторони погодили, замовник має право у разі невиконання (відмови від виконання) зобов'язань постачальником в односторонньому порядку розірвати цей договір шляхом письмового повідомлення постачальника.

Отже умовами Договору передбачено можливість припинення договору в односторонньому порядку.

Оскільки у листі від 26.03.2018 № 5/3/394/ПБ позивачем повідомлено відповідача про одностороннє розірвання Договору, Суд доходить висновку, що позивач скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору, у зв'язку з чим Договір було розірвано.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України ). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601 , 604-609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як розірвання договору.

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання.

Отже, сам факт розірвання договору, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, а також та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Звертаючись до суду з даним позовом, на підставі п. 7.7 Договору позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 251,00 грн.

Як встановлено у п. 7.7 Договору, у разі одностороннього розірвання договору з підстав невиконання (відмови від виконання) постачальником взятих на себе зобов'язань за Договором, останній зобов'язується сплатити на користь замовника штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків від ціни Договору протягом п'яти робочих днів з моменту розірвання Договору.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України .

Таким чином, з огляду на викладене вище, перевіривши розрахунок штрафу у, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 4 251,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач обставин свого прострочення у відносинах з позивачем не спростував, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агроком - С" (01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3В, офіс 202, ідентифікаційний код 40401625) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, ідентифікаційний код 33240845) борг у розмірі 4 251 (чотири тисячі двісті пятдесят одна) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Ю. Трофименко