Рішення

від 09.08.2018 по справі 911/883/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/883/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Дудник П.С., розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи - підприємця Ричкової Ольги Валеріївни

АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЮВК"

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8, код ЄДРПОУ 38467315

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк

04070, м. Київ, Подільський р-н, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Філія "Західне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк

79008, Львівська обл., м. Львів, Галицький р-н, вул. Гуцульська, буд. 11-А, оф. 15, код ЄДРПОУ 14360570.

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача - Тарасова О.В. (довіреність б/н від 21.05.2018);

відповідача - не з'явився;

третіх осіб - не з'явились;

обставини справи:

До господарського суду Київської області (вх. № 906/18 від 02.05.2018) надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Ричкової Ольги Валеріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЮВК" про стягнення заборгованості у розмірі 196400,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2018 у справі № 911/883/18 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9556/18 від 21.05.2018) надійшло клопотання позивача про виконання ухвали господарського суду Київської області від 07.05.2018 у справі № 911/883/18.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначене на 21.06.2018.

25.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 88/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2018 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (вх. № 88/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" та відкладено підготовче засідання до 17.07.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Філію "Західне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 31.07.2018.

Через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" надійшла заява (вх. № 13083/18 від 09.07.2018) відповідно до якої до матеріалів справи надано доказ - виписку з банківського рахунку позивача про перерахування відповідачу частини спірних коштів.

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 13746/18 від 07.07.2018) про надання документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.07.2018 оголошено перерву до 09.08.2018.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15439/18 від 09.08.2018) надійшло клопотання позивача про надання до матеріалів справи документів.

У судове засідання 09.08.2018 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги у поновному обсязі, представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Жодних документів на адресу суду від відповідача не надходило.

Судом враховано, що ухвали суду направлені судом на адресу відповідача, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8, згідно з наявним у матеріалах справи витягом № 1003943424 станом на 05.05.2018 та повернуті ПАТ Укрпошта із зазначенням причини - за закінченням встановленого строку зберігання .

За приписом пункту 5 частини 4 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи щодо нього у господарському суді.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

05.01.2018 з використанням операційної системи Клієнт-банк з поточних рахунків Фізичної особи - підприємця Ричкової Ольги Валеріївни: № НОМЕР_4, відкритого у Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк", МФО 334851 та № НОМЕР_3, відкритого у Філії "Західне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк , МФО 325321 перераховані кошти трьома платежами, всього на суму 196400,00 грн., за платіжними дорученнями: № 7 від 05.01.2018 на суму 6300,00 грн., з призначенням платежу: оплата за метал АВ-87 згідно з рахунком від 04.01.2018, №8 від 05.01.2018 на суму 7000,00 грн., з призначенням платежу: оплата за метал АВ-87 згідно з рахунком від 04.01.2018, № 211 від 05.01.2018 на суму 183100,00 грн., з призначенням платежу: оплата за метал АВ-87 згідно з рахунком від 04.01.2018.

Вказані кошти перераховані на банківський рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЮВК", № 26004052682215, відкритого у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк ПриватБанк .

Фактичне перерахування вказаних коштів підтверджується матеріалами справи: платіжними дорученнями: № 7 від 05.01.2018 на суму 6300,00 грн., №8 від 05.01.2018 на суму 7000,00 грн., № 211 від 05.01.2018 на суму 183100,00 грн., що містять відмітки банків про проведення та одержання платежів, випискою з особового рахунку позивача № НОМЕР_2 (з додатком №1), що наданий ПАТ ПУМБ , випискою з особового рахунку позивача № НОМЕР_3, що наданий ПАТ КБ ПриватБанк , довідкою від 16.07.2018 № 180716SU13291703 про відкриття рахунку позивачу у ПАТ КБ ПриватБанк , довідкою від 05.07.2018 №К23-52/13 ПАТ ПУМБ про платежі від позивача на користь відповідача (з додатками).

Доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять.

07.02.2018 на адресу відповідача позивачем направлена претензія № 03-07/02-2018 про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 196400,00 грн. протягом 7 днів, що підтверджується наявними у матеріалах справи чеком поштового відправлення ПАТ Укрпошта та описом вкладення до цінного листа.

Як зазначає позивач, відповідачем претензія за вих. № 03-07/02-2018 від 07.02.2018 залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 196400,00 грн., відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, як таких, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані помилковим переказом коштів з банківських рахунків позивача на рахунок відповідача.

Позивачем стверджується, що документів, що зазначені як підстава платежу - рахунки, ним не отримувались, господарської діяльності з відповідачем ніколи не здійснювалось, вид господарських операцій, що вказані як підстава платежу для спірних коштів - поставка металу, не відповідає тій підприємницькій діяльності, що здійснює Фізична особа-підприємець Ричкова Ольга Валеріївна.

Узагальнені доводи учасників справи

Аргументи Фізичної особи-підприємця Ричкової Ольги Валеріївни

1. У позивача не було волевиявлення на перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями № 7 від 05.01.2018 на суму 6300,00 грн., з призначенням платежу: оплата за метал АВ-87 згідно з рахунком від 04.01.2018, №8 від 05.01.2018 на суму 7000,00 грн., з призначенням платежу: оплата за метал АВ-87 згідно з рахунком від 04.01.2018, № 211 від 05.01.2018 на суму 183100,00 грн., з призначенням платежу: оплата за метал АВ-87 згідно з рахунком від 04.01.2018, вказане перерахування коштів в операційній системі Клієнт-банк , з використанням електронного цифрового підпису позивача, було помилковим, а відповідач є неналежним отримувачем коштів.

2. Рахунок б/н від 04.01.2018 відповідачем позивачу не надавався, договір на поставку металу за вказаним у платіжному дорученні рахунком б/н від 04.01.2018 між сторонами не укладався, позивач на підставі зазначеного рахунку жодних матеріальних цінностей від відповідача не отримував та не оприбутковував.

3. 07.02.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 03-07/02-2018, в якій вимагав у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги повернути на рахунок позивача грошові кошти в сумі 196400,00 грн.

Жодної відповіді на претензію від відповідача не надійшло, грошові кошти не повернуті.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЮВК" участі представника у судових засіданнях не забезпечено, відзиву на позов, доказів на підтвердження правовідносин з позивачем не надано

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, що встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

За змістом частини 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі, гроші.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Практика Європейського суду з прав людини, яка була застосована під час розгляду справи

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Проаналізувавши практику Європейського суду, судом взято до уваги, рішення від 19 лютого 2009 року (справа Христов проти України (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) згідно з яким встановлено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Фактичне перерахування позивачем відповідачу спірних у справі коштів у сумі 196400,00 грн. підтверджується вищевказаними матеріалами справи, доказів повернення цих коштів суду не надано.

Призначення спірних платежів зазначені у платіжних дорученнях про їх перерахування: оплата за метал АВ-87 згідно з рахунком від 04.01.2018.

Відповідно до статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

До матеріалів справи не надано рахунку відповідача від 04.01.2018 або іншого документу, що міг бути підставою спірних платежів, докази наявності договірних відносин між сторонами справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, що здійснений за запитом суду від 05.05.2018 за № 1003943423 станом на 05.05.2018, позивач здійснює такі види діяльності: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність.

За усними поясненнями представника позивача у судових засіданнях, підприємницькою діяльністю позивача є поставки стоматологічних матеріалів.

Зважаючи на вказане, на підставі статей 14, 74 Господарського процесуального кодексу України судом витребувано у позивача докази на підтвердження фактичної підприємницької діяльності позивача, на виконання чого, суду надано: договір комісії № Т-170815/241 від 17.08.2015, відповідно до якого позивач виступає комісіонером з продажу стоматологічних матеріалів, звіти позивача перед комітентом на виконання вказаного договору та видаткові накладні за якими позивач поставляв стоматологічні товари різним стоматологічним клінікам.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції, що вчинялись позивачем, відсутні відомості про наявність правовідносин з відповідачем або здійснення позивачем господарських операцій з купівлі-продажу металу та, як вказано раніше, відповідачем це не заперечене.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 07.02.2018 вих. № 03-07/02-2018 про повернення безпідставно сплачених коштів у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги.

Доказів задоволення вказаної претензії суду не надано.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд приймає твердження позивача про те, що перерахунок спірних коштів здійснено без правових на то підстав, оскільки суду не надано доказів їх наявності, відповідачем вказане не спростоване.

Крім того, суд зазначає, що необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави, передбаченої статтею 11 Цивільного кодексу України, для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання статті 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі, гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту, тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі, й щодо зобов'язання повернути майно (кошти).

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14, постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 914/1481/17.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання, що передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.

Судом не встановлено, а матеріали справи не містять, обставин укладання жодного договору між сторонами, відсутні відомості щодо погодження сторонами предмету, кількості товару, ціни та строків передачі, судом також не встановлено, що перерахування коштів з призначенням платежу за метал АВ-87 згідно Рах. №б/н від 04.01.2018 здійснено на виконання будь-яких інших договірних зобов'язань між сторонами.

Згідно з частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідачем доводів позивача про відсутність між ними договірних правовідносин не спростовано.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що спірні грошові кошти у розмірі 196400,00 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на доведеність позивачем безпідставності отримання відповідачем грошових коштів, а також, враховуючи те, що відповідач доводів позивача не спростував, доказів поставки товару не надав, фактичне перерахування спірних коштів позивачем відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема, документами, що надані третіми особами - банківськими установами, що здійснили переказ коштів, семиденний строк виконання зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів з дня вимоги позивача - претензії від 07.02.2018, сплинув, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача на користь позивача 196400,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Фізичної особи - підприємця Ричкової Ольги Валеріївни (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЮВК" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8, код ЄДРПОУ 38467315) задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЮВК" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8, код ЄДРПОУ 38467315) на користь Фізичної особи - підприємця Ричкової Ольги Валеріївни (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 196400,00 грн. (сто дев'яносто шість тисяч чотириста гривень), судовий збір у розмірі 2946,00 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок шість гривень).

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.08.2018.

Суддя С.О. Саванчук