Рішення

від 30.08.2018 по справі 917/709/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2018 Справа № 917/709/18

м. Полтава

за позовною заявою Служби зовнішньої розвідки України, вул. Нагірна, 24/1, м. Київ, 04107

до Приватного підприємства «Лінкольн Пак» , АДРЕСА_1, 36039

про стягнення 39 405,00 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 39 405,00,00 грн. пені, передбаченої п. 7.2 Договору на постачання товарів за державні кошти № 784/17 від 08.12.2017 року.

За ухвалою від 12.07.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив строки поставки товару, передбачені умовами Договору про закупівлю на постачання товарів за державні кошти № 784/17 від 08.12.2017 року, укладеного між сторонами.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог статті 120 ГПК України.

За ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до даних відслідковування поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 3600113697138), розміщених на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku, ухвала від 12.07.2018 року отримана позивачем 18.07.2018 року (а.с. 50).

Ухвала суду від 12.07.2018 року про відкриття провадження у даній справі, надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 33-34), повернулась до суду із відміткою поштового працівника «за закінченням встановленого строку зберігання» . Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, зазначена ухвала вважається врученою.

З огляду на не подання відповідачем відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

08.12.2018 року між Приватним підприємством Лінкольн Пак , як Постачальником, та Службою зовнішньої розвідки України, як Замовником, укладено Договір на постачання товарів за державні кошти № 784/17 (далі - Договір, а.с. 9-12), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити гранули з лушпиння соняшнику - пелети (далі - Товар), а Замовник - прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

За п. 3.3 Договору та Додатку № 1 до нього (Специфікація, а.с. 13), ціна Договору становить 788 100,00 грн.

За п. 5.1 Договору, постачання Товару здійснюється до 15.12.2017 року. Датою поставки є дата отримання Замовником Товару від Постачальника згідно видаткової накладної, підписаної сторонами (п. 5.6 Договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, спосіб розрахунків за Товар - безготівковий; розрахунок за Товар здійснюється Замовником лише за фактично отриманий Товар на підставі пред'явлених Постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року при наявності бюджетних призначень на ці цілі.

Постачальник здійснив поставку Товару Замовнику на загальну суму 788 100,00 грн. відповідно до видаткових накладних № 983 від 22.12.2017 року, № 975 від 21.12.2017 року, № 974 від 21.12.2017 року (а.с. 15-17).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строку поставки Товару Замовнику, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 1 відсотка від вартості Договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості Договору.

Із посиланням на п. 6.4 Договору позивач нарахував до стягнення з відповідача пені за 5 днів прострочення виконання зобов'язання з поставки Товару (з 18.12.2017 року по 22.12.2017 року) в сумі 39 405,00 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 38).

15.03.2018 року Замовник звернувся до Постачальника із претензією (а.с. 21-23) виконати свої зобов'язання за Договором на постачання товарів за державні кошти № 784/17 від 08.12.2017 року в частині сплати пені в розмірі 39 405,00 грн.

У відповіді на претензію від 07.05.2018 (а.с. 25), Постачальник факт несвоєчасності поставки Товару визнав, посилаючись на ускладення погодних умов та обмеження руху вантажного транспорту по м. Києву в період 18-22 грудня 2018 року.

За твердженнями позивача, на момент його звернення до суду із цим позовом, відповідач пеню в розмірі 39 405,00 грн. не сплатив.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивач заявив до стягнення 39 405,00 грн. пені за період 18.12.2017 року по 22.12.2017 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 5.1 Договору встановлено, що постачання Товару здійснюється до 15.12.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив товар позивачу 21.12.2017 року на суму 591 960,73 грн., що підтверджується видатковими накладними № 975 від 21.12.2017 року на суму 266250,00 грн. та № 974 від 21.12.2017 року на суму 325 710,73 грн. (а.с. 16-17) та 22.12.2017 року на суму 196 139,27 грн. за видатковою накладною № 983 від 22.12.2017 року (а.с. 15). В той же час, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені з 18.12.2017р., тобто за менший період, що є його правом.

Таким чином, з 15.12.2017 року по 20.12.2017 року мало місце прострочення виконання зобов'язання з поставки товару на суму 591 960,73 грн., та з 15.12.2017 року по 21.12.2017 року мало місце прострочення виконання зобов'язання з поставки товару на суму 196139,27грн.

Відповідно до п. 7.2 Договору, за порушення строку поставки Товару Замовнику, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 1 відсотка від вартості Договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості Договору.

Таким чином, умовами Договору передбачено нарахування пені від загальної вартості (суми) Договору, а не від суми невиконаної частини зобов'язання. Зазначена умова Договору відповідає змісту ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі.

Судом також приймається до уваги, що день фактичної поставки останньої партії товару (тобто 22.12.2017 р.) не підлягає включенню до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені (правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 15.01.2015 року № 3-204гс14).

З огляду на вказані обставини та з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування пені (з 18.12.2017 року), умов Договору та норм чинного законодавства, суд встановив, що вимоги позивача щодо стягнення пені є обґрунтованими за період з 18.12.2017 року по 21.12.2017 року (4 дні) та підлягають частковому задоволенню в сумі 31 524,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Лінкольн Пак» (АДРЕСА_1, 36039, код ЄДРПОУ 34503045) на користь Служби зовнішньої розвідки України (вул. Нагірна, 24/1, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 33240845) - 31 524,00 грн. пені; 1409,60 грн. витрат по сплаті судового збору .

3. В іншій частині вимог - в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.