Рішення

від 28.08.2018 по справі 918/469/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2018 р. Справа № 918/469/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 09.07.2018 р.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСЕРВІС ВВС"

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 35 042,00 грн.

Секретар судового засідання : Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін :

від позивача : ОСОБА_2

від відповідача : ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСЕРВІС ВВС" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 підприємства "РІВНЕЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Рівненської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 35 042,00 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору підряду від 10 грудня 2014 року, а саме не розрахувався своєчасно за виконані роботи, та не відшкодував позивачу понесені витрати на експертизу.

Ухвалою суду від 10 липня 2018 року відкрито провадження у справі №918/469/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено до слухання в судовому засіданні на 07 серпня 2018 року.

30 липня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає, зокрема відповідач зазначає, що договір №037/14 не укладений, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме дати укладення договору.

Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року розгляд справи відкладено на 21 серпня 2018 року.

14 серпня 2018 року позивачем подано письмові пояснення по справі, відповідно до змісту яких позивач зазначає, що проект договору готував відповідач, та надав його на підпис. Разом з тим, вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств. Також відповідач не заперечує факт виконання робіт позивачем.

В судовому засіданні від 21 серпня 2018 року оголошувалась перерва до 28 серпня 2018 року.

В судовому засіданні 28.08.18 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

10 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросервіс ВВС" (позивач, виконавець) та ОСОБА_1 підприємством "Рівнеелектроаквтотранс" (відповідач, замовник) було укладено договір підряду №037/14 (надалі договір), відповідно до предмету якого виконавець зобов'язується виконати у визначені чинним договором строки технічне переоснащення систем опалення виробничих та адміністративних приміщень КП "Рівнеелектроавтотранс" РМР за адресою: м,Рівне, вул. Д.Галицького 23, а замовник зобов'язується прийняти обумовлені чинним договором роботи і матеріали, а також провести оплату вартості виконаних робіт і матеріалів у розмірі та порядку встановленому чинним договором. Право власності переходить до замовника з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно пункту 1.2. договору виконавець зобов'язується приступити до виконання робіт на протязі 20 робочих днів з моменту підписання чинного договору. В разі затримки оплати замовником виконавець має право призупинити виконання робіт на строки затримки оплати.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що кошторисна вартість робіт і матеріалів складає 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133 333,00 грн., з яких:

- 296 876,00 грн. вартість матеріалів замовника;

- 33 674,40 грн. вартість проектно-вишукувальних робіт;

- 1 368,00 грн. вартість експертизи проектно-кошторисної документації;

- 15 658,80 грн. вартість технічного нагляду;

- 452 422,80 грн. вартість монтажних робіт і матеріалів виконавця.

Остаточна вартість визначається на підставі фактичних витрат матеріалів і об'ємів виконаних робіт згідно актів Ф-2.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання положень пункту 1.2. договору, позивач після підписання договору приступив до його виконання, здійснив проектно-вишукувальні роботи на суму 33674,40 грн., розробив проектно-кошторисну документацію на технічне переоснащення системи опалення виробничих приміщень та адміністративних приміщень КП "Рівнеелектроавтотранс" РМР.

В подальшому, 22 грудня 2014 року між позивачем та ДП "Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної будівельної експертизи" було укладено договір на виконання експертизи кошторисної документації проекту будівництва №18-01275-14, відповідно до предмету якого позивач доручив експертній організації провести експертизу кошторисної документації проекту будівництва з технічного переоснащення системи опалення виробничих приміщень та адміністративних приміщень КП "Рівнеектроавтотранс" РМР, м. Рівне, вул. Д.Галицького 23.

На виконання договору експертизи кошторисної документації проекту будівництва №18-01275-14, експертною організацією складено експертний звіт від 23 грудня 2014 року, та на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт від 23 грудня 2014 року виставлено рахунок №18-01275-14 від 22 грудня 2014 року на суму 1 341,60 грн.

У свою чергу позивач здійснив оплату за експертизу у розмірі 1341,60 грн. що підтверджено платіжним дорученням №1833 від 22.12.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва №92 з технічного переоснащення системи опалення виробничих та адміністративних приміщень КП "Рівнеелектроавтотранс" РМР , м. Рівне, вул. Д.Галицького 23, що підтверджується Відтиском печатки відповідача та підписом представника відповідача (директора).

Таким чином, позивач виконав умови договору в частині здійснення проектно-вишукувальних робіт вартістю 33 674,40 грн., також ним замовлено і опачено експертизу проектно-кошторисної документації вартістю 1341,60 грн.

Згідно пункту 2.1. договору, оплата за виконані роботи проводиться замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в сумі 503 124,00 грн. в наступному порядку:

- 30% від суми протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання чинного договору;

- решта 70% оплатити після отримання замовником повідомлення про повне закінчення робіт. При підписанні акту замовник надає виконавцю платіжний документ, що підтверджує проведення остаточних розрахунків.

Так, позивачем було складено ОСОБА_2 №026/15 приймання виконаних будівельних робіт. Вартість робіт визначена актом - 35 042,00 грн.

В подальшому, 31 травня 2018 року позивач направив відповідачу претензію щодо оплати коштів у розмірі в сумі 35 042,00 грн. Разом з претензією відповідачу направлено акт виконаних робіт, акт відмови від підпису, копію договору, копію платіжного доручення №1833 від 22.12.2014 року.

У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист, відповідно до змісту якого КП "Рівнеелетроавтотранс" вважає договір №037/14 неукладеним, оскільки між сторонами не досягнуто всіх істотних умов, а саме строку дії договору, так як дата укладення не визначена.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір підряду.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у даному випадку укладений між сторонами Договір підряду фактично прийнятий до виконання позивачем, з приводу чого останнім були вчиненні відповідні дії (здійснення проектно-вишукувальних робіт, замовлення та оплата експертизи).

Разом з тим, відповідач не підписав акт, який був йому пред'явлений позивачем.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За статтею 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

З наведених правових норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною .

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем як виконавцем по Договору підряду був наданий замовнику (відповідачу) для підписання акт приймання виконаних будівельних робіт №026/15. Відповідачем акт не підписаний. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують наявність мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт, та вчасне повідомлення позивача про виявлення недоліків робіт.

Отже, замовник безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, фактично виконані за договором підряду (див. постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012 N 21/5005/14068/2011).

Відносно посилань відповідача на те, що у акті №026/15 вказаний інший номер та дата договору, слід зазначити, що сторони не надали суду доказів наявності укладених між ними будь-яких інших договорів підряду з ідентичними (або подібними) умовами, та визначеною вартістю робіт і матеріалів. Тому суд приходить до висновку, що акт складений саме на виконання Договору підряду №037/14 від 10.12.2014 р., а вказівка у акті на інший договір є технічною опискою, що дійснена позивачем під час складення тексту акту.

Також безпідставними є твердження відповідача про те, що на його переконання Договір підряду не можна вважати укладеним з огляду на наступне.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до положень ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. (ст. 640 ЦК України).

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах такого договору. Відсутність подібної згоди між сторонами є правовою підставою для визнання договору неукладеним.

Так, із змісту Договору підряду, що підписаний позивачем та відовідачем, можливо чітко зрозуміти про що саме домовились сторони; при цьому досягнуті домовленості можливо виконати, оскільки має місце визначеність умов і вимог до замовника та виконавця. Також вбачається домовленість щодо вартості робіт та матеріалів.

Згідно пункту 8.1. договору, даний договір діє з моменту його підписання сторнами і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Суд зазначає, що наданий позивачем примірник договору містить дату укладення 10 грудня 2014 року, разом з тим, наданий відповідачем примірник не містить дату укладення договору.

При цьому, надані позивачем та відповідачем наявні у них примірники даного договору містять підписи повноважних представників та відбитки печаток обох сторін, що свідчить про погодження сторонами умов договору. Крім того, доказами наявними у справі підтверджується фактичне прийняття згаданого договору до виконання.

Відтак, суд приходить до висновку, що Договір підряду №037/14 є укладеним. Тому помилковими є твердження відповідача про те, що згаданий правочин слід вважати неукладеним.

Доводи відповідача стосовно того, що він не повинен оплачувати виконані позивачем роботи у зв'язку із тим, що не були освоєні бюджетні кошти, та останні повернулися у відповідний бюджет, судом відхиляються як необґрунтовані, так як наведені обставини не звільняють відповідача від договірних зобов'язань, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Зокрема, ч. 2 ст. 218 ГК України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2011 р. у справі № 11/446.

Разом з тим, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005 року) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004 року) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Разом з тим, суд зауважує, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 35 042,00 грн., з яких 33 674,40 грн. - вартість проектно-вишукувальних робіт, які виконав на замовлення відповідача, та 1368, 00 грн. витрат, понесених у зв'язку з оплатою експертизи. Однак, матеріалами справи підтверджується, що фактично за проведену експертизу позивач сплатив кошти у розмірі 1341,60 грн.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі, який підтверджений документально, тобто - 33 674,40 грн. - вартість проектно-вишукувальних робіт, та 1341,60 грн. витрат, понесених у зв'язку з оплатою експертизи. Всього - 35 016,00 грн.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача 33 674,40 грн. - вартості проектно-вишукувальних робіт, та 1341,60 грн. витрат, понесених у зв'язку з оплатою експертизи. Всього - 35 016,00 грн. У частині стягнення 26,00 грн. у позові необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю та недоведеністю.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради (33027, Рівненська область, місто Рівне, вул. Данила Галицького 23, код ЄДРПОУ 03362844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс ВВС" (33016, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35616570) - 35 016 грн. 00 коп. коштів, з яких 33674,40 грн. - вартості проектно-вишукувальних робіт, та 1341,60 грн. витрат, понесених у зв'язку з оплатою експертизи, та 1 762 грн. 00 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В задоволенні решти вимог у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" серпня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.