Рішення

від 29.08.2018 по справі 1140/1958/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/1958/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправними дій та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо стягнення компенсації у розмірі 205,95 грн. 20% кожного місяця за рахунок позивача ОСОБА_2, суми у розмірі 41,19 грн., а також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 незаконно стягнуту суму в розмірі 82,38 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що оскаржувані дії відповідача є протиправним, оскільки, ніякої надмірної виплати ОСОБА_2 компенсації за надані ОСОБА_1, як інваліду І групи загального захворювання по зору, соціальні послуги не було. У зв'язку з чим, кошти у розмірі 82,38 грн. стягнуто відповідачем з ОСОБА_2 протиправно.

У встановлений судом строк відповідачем надіслано на адресу суду відзив на позов (а.с.35-39), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що позивачами, в порушення п.15 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №558 (у редакції постанови від 01.09.2014), не повідомлено відповідача, що ОСОБА_1 отримував надбавку до пенсії на догляд відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", у розмірі 50 грн. щомісячно, з вересня 2008 року. Що, у відповідності до абзацу 2 підпункту 1 пункту 4 того ж Порядку, є підставою для відмови у призначенні ОСОБА_2 компенсації за надані ОСОБА_1 соціальні послуги.

У відповідності до ст.ст.257, 260 дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області та з 03 грудня 2008 року по 31 березня 2018 року отримувала компенсацію за надані ОСОБА_1, як інваліду І групи загального захворювання по зору, соціальні послуги, що підтверджується відповідними довідками відповідача (а.с.40-41, 52-56).

Листом від 03.04.2018 за вих.№05-36/09-756/05 управлінням соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області, з посиланням на п.4 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004, та відповідь Світловодського відділу обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 29.03.2018 №838/09, повідомлено ОСОБА_2 про припинення виплати коштів за призначеною компенсацією, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги, а саме здійснює догляд за ОСОБА_1 (а.с.45).

В даному повідомленні відповідачем роз'яснено, що ОСОБА_2 втратила право на отримання вищевказаної допомоги у зв'язку з отриманням ОСОБА_1 надбавки у розмірі 50 грн. на догляд відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідачем надано суду рішення від 14.05.2018 про відшкодування надміру виплачених ОСОБА_2 коштів за призначеною компенсацією фізичним особам, які надають соціальні послуги, яким вирішено, згідно п.15 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №558 від 29.04.2004, здійснювати з ОСОБА_2 щомісячні відрахування у розмірі не більше 20% суми, що підлягає виплаті (а.с.51).

Листом від 07.05.2018 відповідачем повідомлено ОСОБА_2 про відшкодування надміру виплачених коштів за призначеною компенсацією фізичним особам, які надають соціальні послуги, про переплату їй компенсації у розмірі 7177,80 грн. за період з 01.10.2014 по 31.03.2018, а також запропоновано перерахувати дану суму до місцевого бюджету (а.с.46).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, визначає Закон України "Про соціальні послуги" №966-IV від 19.06.2003 (далі за текстом - Закон №966-IV).

Згідно абзацу 2 статті 1 Закону №966-IV соціальні послуги - це комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем. При цьому, суб'єкти, що надають соціальні послуги це підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги.

Відповідно до ст.7 Закону №966-IV суб'єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, за наявності відповідної підготовки їх працівників, з дотриманням державних стандартів соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг. Критерії діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №558 від 29.04.2004 (далі за текстом - Порядок №558, в редакції, чинній на час призначення відповідачем компенсації ОСОБА_2О.) встановлено, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата.

Відповідно до п.5 Порядку №558 компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку.

Згідно п.п.6-7 Порядку №558 для призначення компенсації подаються такі документи:

1) непрацюючою фізичною особою, яка надає соціальні послуги: заява про згоду надавати соціальні послуги; паспорт або інший документ, що посвідчує особу; висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги; копія трудової книжки та довідки органу державної податкової служби про те, що особа не займається підприємницькою діяльністю, і про відсутність даних про доходи цієї особи, а у разі відсутності трудової книжки - лише зазначені довідки;

2) особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною): заява про необхідність надання соціальних послуг;

паспорт або інший документ, що посвідчує особу; копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (надається інвалідом); висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування;

Орган праці та соціального захисту населення протягом 10 днів після одержання заяв з необхідними документами розглядає їх та приймає рішення щодо призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги, або відмови.

Пунктом 8 Порядку №558 встановлено, що компенсація призначається на час встановлення групи інвалідності або на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду.

Таким чином законодавством визначена можливість отримання особою, яка надає соціальні послуги, компенсації за їх надання.

При цьому, суд зазначає, що ця гарантія кореспондується з обов'язком осіб, які отримують та надають такі послуги, до вчинення певних дій для її отримання.

Так, частиною 2 статті 11 Закону №966-IV встановлено, що особи, що надають соціальні послуги, зобов'язані: сумлінно надавати соціальні послуги особам, які перебувають у складній життєвій ситуації; керуватися у своїй діяльності основними принципами надання соціальних послуг; поважати гідність громадян; не допускати негуманних і дискримінаційних дій щодо громадян, які одержують соціальні послуги; надавати особам, які обслуговуються, повну інформацію про зміст і види соціальних послуг; зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання своїх обов'язків, а також ту інформацію, яка може бути використана проти особи, що обслуговується.

Приймаючи рішення від 14.05.2018 про відшкодування надміру виплачених ОСОБА_2 коштів за призначеною компенсацією фізичним особам, які надають соціальні послуги, відповідач посилався на п.15 Порядку №558, згідно якого фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов'язані повідомити структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення та виплати. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв'язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації.

При цьому, в листі від 03.04.2018 за вих.№05-36/09-756/05 управління соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області посилалось на п.4 Порядку №558, згідно умов якого компенсація не призначається фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким призначено надбавку на догляд або державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення".

Зі змісту письмових заперечень проти позову вбачається, що відповідач пов'язує припинення виплати ОСОБА_2 компенсації за надані соціальні послуги зі змінами в законодавстві, зокрема, зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2014 №428 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» , яка набрала чинності з 17.09.2014. Так, відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» (у новій редакції): «компенсація не призначається: фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким призначено надбавку на догляд або державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» .

Однак, доказів наявності у ОСОБА_2, як особи, яка отримує компенсацію за надані соціальні послуги, встановленого чинним законодавством України, обов'язку щодо повідомлення відповідача про зміни в законодавстві України, відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідачем не враховано положення ст.15 Закону №966-IV, згідно яких у разі якщо особа, що отримує соціальні послуги, без поважних причин не виконує вимоги їх одержання, суб'єкт, що надає соціальні послуги, виносить такій особі письмове попередження про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні.

Наведена норма свідчить про наявність у відповідача повноваження щодо письмового попередження особи, що отримує соціальні послуги, про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні за наявності невиконання нею вимог одержання таких послуг.

Доказів наявності обставин, які б свідчили про невиконання ОСОБА_1 вимог одержання соціальних послуг суду не надано.

Також, суд звертає увагу на положення ст.1215 Цивільного кодексу України, згідно яких не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника - державний орган: за загальним правилом адміністративного процесу.

Тому вказана грошова сума не підлягає поверненню, якщо особа, яка її сплатила - державний орган, не доведе, що виплата була здійснена внаслідок рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов'язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Той факт, що особа, яка отримувала компенсацію за надані соціальні послуги не повідомила державний орган про зміни в законодавстві, не можна вважати недобросовісною поведінкою, оскільки законодавством не встановлено для неї такого обов'язку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як державним органом, не доведено факт недобросовісності з боку ОСОБА_2 при отриманні компенсації за надані ОСОБА_1 соціальні послуги у розмірі 7177,80 грн. за період з 01.10.2014 по 31.03.2018.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності у відповідача встановлених законом підстав для прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_2 41,19 грн. (20% компенсації за надані ОСОБА_1 соціальні послуги у розмірі 205,95 грн.) кожного місяця.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності дій щодо стягнення з ОСОБА_2 41,19 грн. (20% компенсації за надані ОСОБА_1 соціальні послуги у розмірі 205,95 грн.) кожного місяця, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовнив вимог в цій частині.

В позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачем стягнуто з ОСОБА_2 за два місяці 82,38 грн. (20% розміру компенсації, яку отримано останньою, кожного місяця).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про безпідставність стягнення відповідачем з ОСОБА_2 зазначеної суми та про необхідність стягнення з управління соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_2 незаконно стягнуту суму в розмірі 82,38 грн..

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.132, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (27552, Кіровоградська область, Світловодський район, с.Подорожнє, вул.Суворова, 18, РНОКПП: НОМЕР_1), ОСОБА_2 (27552, Кіровоградська область, Світловодський район, с.Подорожнє, вул.Суворова, 18, РНОКПП: НОМЕР_2) до управління соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області ( 27502, м.Світловодськ, вул.Павлівська, 13, код ЄДРПОУ: 03197842) про визнання протиправними дій та стягнення коштів - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_2 41,19 грн. (20% компенсації за надані ОСОБА_1 соціальні послуги у розмірі 205, 95 грн.) кожного місяця.

Стягнути з управління соціального захисту населення Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області (ЄДРПОУ: 03197842) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2) безпідставно стягненні кошти у розмірі 82,38 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_4