Рішення

від 05.07.2018 по справі 810/1312/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року № 810/1312/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Стар Агро до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство Стар Агро з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення від 21.02.2018 № 3167/10/10/36-54-01 та № 3170/10/10/36-54-01, зобов'язати відповідача прийняти рішення про підтвердження статусу позивача як платника єдиного податку IV групи.

Позов мотивований тим, що відповідачем протиправно відмовлено фермерському господарству у щорічному підтвердженні статусу платника єдиного податку IV групи на 2018 рік з підстав порушення пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, оскільки позивачем згідно вимог закону подано загальну податкову декларацію та звітну податкову декларацію одним документом та поставлено відповідні відмітки у декларації від 16.02.2018 № 9023218454. Також позивач наполягає на тому, що податковим органом не надано пояснень, чому подані одним документом декларації зараховані саме як загальна декларація, а не як звітна податкова декларація.

Ухвалою суду від 04.04.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 07.05.2018.

Підготовче засідання 07.05.2018 відкладено судом у зв'язку з необхідністю надання відповідачем відзиву на позовну заяву.

До підготовчого засідання 05.07.2018 представники сторін не прибули, звернулись до суду з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не дотримано вимог податкового законодавства щодо надання документів для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку IV групи на 2018 рік.

Ухвалою суду від 05.07.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та з урахуванням положень ч. 3 ст. 194 КАС України прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Зі змісту наявного в матеріалах справи листа Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 27.04.2017 № 52/10-13010-24-12-13 (а.с. 7) та письмового відзиву відповідача на позов слідує, що ФГ Стар Агро у 2017 році було платником єдиного податку IV групи та перебувало у на спрощеній системі оподаткування.

Для підтвердження статусу платника єдиного податку IV групи позивач 16.02.2018 направив до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області засобами електронного зв'язку відповідні документи (а.с. 8 - 17).

Листом від 21.02.2018 № 3167/10/10/36-54-01 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила про те, що ФГ Стар Агро у 2018 році не може бути зареєстроване платником єдиного податку IV групи (а.с. 35).

Також листом від 21.02.2018 № 3170/10/10/36-54-01 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила про те, що подана ФГ Стар Агро декларація платника єдиного податку IV групи за 2018 рік від 16.02.2018 № 9023218454, відомості про наявність земельних ділянок від 16.02.2018 № 9023218433, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва від 16.02.2018 № 9023219086 не вважаються поданими у зв'язку з порушенням вимог пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України (а.с. 36).

Вважаючи рішення податкового органу, оформлені листами від 21.02.2018 № 3167/10/10/36-54-01 та № 3170/10/10/36-54-01, протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Законодавцем у Податковому кодексі України передбачено дві процедури:

- перехід на спрощену систему оподаткування;

- щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється ст. 298 ПК України, п. 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1 - 298.8.4 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно п. 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Так, перехід на спрощену систему оподаткування або щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.

Даною нормою закону визначено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Суд зазначає, що рішенням, яке оформлене листом від 21.02.2018 № 3167/10/10/36-54-01, відповідач саме відмовив ФГ Стар Агро у переході на єдиний податок четвертої групи та повідомив про відсутність підстав для реєстрації підприємства такого податку у 2018 році.

Проте, як зазначено вище, у 2017 році позивач вже мав статус платника єдиного податку четвертої групи.

При цьому, згідно пп. 299.10 ст. 299 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу (яка регулює випадки та строки, за яких платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом),

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Суд зазначає, що вказаний перелік є виключним та не передбачає інших підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку.

Проте, як в оскаржуваних рішеннях, так і у відзиві на позовну заяву відповідач не посилається на жодну із підстав, передбачених п. 299.10 ст. 299 ПК України.

Крім того, відповідачем не наведено суду будь-якого обґрунтування того, що у податкового органу наявні передбачені законом повноваження для відмови платнику податків у щорічному підтвердженні статусу платника єдиного податку, зокрема, за умови невиконання платником вимог закону щодо подання документів для підтвердження такого статусу.

Водночас, відповідно до пп. 49.11.1 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу засобами електронного зв'язку податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ПК України, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Згідно п. 49.15 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п. 48.3 і 48.4 ПК України та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідно до п.п. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період;

дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій;

ознака неприбутковості організації;

повне найменування нерезидента;

місцезнаходження нерезидента;

назва та код держави резиденції нерезидента.

Проте, лист Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 21.02.2018 № 3170/10/10/36-54-01 не містить жодного посилання на невідповідність як податкової декларації позивача - платника єдиного податку IV групи за 2018 рік від 16.02.2018 № 9023218454, так і відомостей про наявність земельних ділянок від 16.02.2018 № 9023218433, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва від 16.02.2018 № 9023219086, вимогам п. 48.3 і 48.4 ст. 48 ПК України для того, щоб вважати їх неподаними.

Також суд зазначає, що за наслідками подання позивачем 16.02.2018 документів для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи податковим органом надіслано підприємству квитанції № 1 та № 2, згідно яких документ доставлено до ДФС України, збережено на центральному рівні, і пакет прийнято (а.с. 18 - 23).

Отже, податкова декларація була прийнята.

При прийнятті рішення у даній справі судом також враховуються вимоги Порядку заповнення податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 16.02.2018 (далі - Порядок).

Згідно п. 2.1.1. Порядку у рядку 1 загальної частини Декларації обов'язково заповнюється тип декларації . Відмітка зазначається в одній із клітинок: звітна, звітна нова, уточнююча звітна. За наявності більше одної відмітки Декларація вважається неправильно заповненою.

Пунктом 3.1 Порядку визначено особливості заповнення загальної частини загальної Декларації.

Так, при поданні загальної, нової загальної або уточнюючої загальної Декларацій у рядку 1 загальної частини Декларації зазначаються одночасно дві відмітки - якщо вказано тип Декларації Загальна (тип Декларації 01), то має бути також зазначено відмітку Звітна (тип Декларації 04).

З змісту податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік від 16.02.2018 № 9023218454 слідує, що вона є саме загальною декларацією, оскільки у її 1 рядку, на виконання вказаних вимог п. 3.1 Порядку, відмічено типи Загальна та Звітна (а.с. 8).

При цьому, судом не надається оцінка відповідності вказаної декларації іншим вимогам закону, оскільки такі висновки не були покладені відповідачем в основу оскаржуваних рішень, що відповідає вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України.

З матеріалів справи слідує, що позивачем подано 28.02.2018 до податкового органу звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи та відомості про наявність земельних ділянок, які доставлено до ДФС України, збережено та прийнято, що підтверджується відповідними Квитанціями № 1 та № 2 (а.с. 31 - 34) .

Стосовно неподання позивачем у визначений законом строк звітної декларації суд зазначає, що порушення порядку подання податкових декларацій, зокрема, неподання або подання декларацій після визначеного ПК України граничного терміну, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. (п. 120.1 ст. 120 ПК України).

У той же час, згідно податкового законодавства порушення платником єдиного податку строку подання податкових декларацій не може підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку. Натомість, такий факт є підставою для відмови сільськогосподарському товаровиробнику у переході на спрощену систему оподаткування за умови, якщо підприємство на малого такого статусу у попередньому періоді.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування рішень від 21.02.2018 № 3167/10/10/36-54-01, № 3170/10/10/36-54-01 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про підтвердження статусу позивача платником єдиного податку IV групи, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративний позов може містити вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

Отже, законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати певні рішення або вчиняти певні дії.

У той же час, нормами податкового законодавства не передбачено прийняття податковим органом окремого рішення про щорічне підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника як платника єдиного податку IV групи, на відміну від випадку коли такий виробник переходить на спрощену систему оподаткування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 5 286,00 грн. (платіжні доручення від 15.03.2018 № 37, № 38, № 39).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - у сумі 3 524,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, оформлені листами від 21.02.2018 № 3167/10/10/36-54-01 та № 3170/10/10/36-54-01.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фермерського господарства Стар Агро (08550, Київська обл., Фастівський р-н., с. Степове, вул.. Новоселецька, 2, код 38797663) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34, код 39471029) судові витрати у сумі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.