Рішення

від 16.08.2018 по справі 806/1998/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м.Житомир

справа № 806/1998/18

категорія 3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю:

представника позивача - Степерової І.А. (директор);

представників відповідача - Лугіни С.А. (за довіреністю від 31.01.2018) та Крупіч В.М. (за довіреністю від 16.08.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРМЕН.УА" до управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови №ЖИ52/06-03-108/0029 від 03.04.2018, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРМЕН.УА" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці в Житомирській області №ЖИ52/06-03-108/0029 від 03.04.2018 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРМЕН.УА" штрафу в розмірі 335070 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що управлінням Держпраці в Житомирській області винесено постанову, якою накладено штраф на позивача, у зв"язку з порушенням ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме допуск працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Проте, позивач вважає оспорювану постанову протиправною, оскільки між сторонами та товариством укладено цивільно-правові угоди на виконання робіт по наданню бухгалтерських послуг, на виконання робіт комірника та на виконання робіт (надання послуг), а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення трудового договору (а.с.6-10).

Одночасно з позовною заявою подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу, у задоволенні якого відповідно до ухвали суду від 27.04.2018, - відмовлено (а.с.21-23).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 11.06.2018 підготовче засідання у справі відкладено на 06.07.2018 у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 06.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2018.

Відповідно до протокольної ухвали суду 31.07.2018 розгляд справи відкладено на 10.08.2018 - задоволено клопотання представника позивача про відкладення справи.

У судовому засіданні 10.08.2018 оголошено перерву до 16.08.2018, у зв"язку з наданням додаткового часу для подання представником позивача оригіналів документів, долучених до позовної заяви та наданням додаткових пояснень представником відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 16.08.2018 позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Додатково зазначала, що між вказаними фізичними особами та товариством укладено цивільно-правові договори, результати роботи яких приймалися відповідно до актів здачі-приймання робіт. Зокрема зазначала, що комірник ОСОБА_6 виконувала роботу до грудня 2017 року у вільний для неї час, ОСОБА_4 надавала послуги по бухгалтерській звітності працюючи віддалено, ОСОБА_5 працював без підпорядкування внутрішньому розпорядку, зобов"язуючись надавати послуги, а саме, виконувати певні дії з метою знаходження оптимальних контрагентів, готових придбати продукцію підприємства, надавати практичну допомогу в укладенні договорів та супроводжувати виконання підписаних договорів. Зазначала, що жодного документу, який би свідчив про підпорядкування осіб внутрішньому трудовому розпорядку роботодавця, відповідачу не надавалось. Жодного рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладання трудового договору у відповідача немає.

Також зазначала, що за цивільно-правовими договорами так само, як і за трудовим договором здійснюється нарахування податків та зборів, а також нарахування і сплата єдиного соціального внеску, які Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРМЕН.УА" за вказаними договорами нараховувалися і сплачувалися.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 31.05.2018 (за вх.№11059/18) та просили у задоволенні позову відмовити.

Зазначали, що підстави накладення штрафу є правомірними, адже договори укладені між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 мають ознаки трудових договорів, а не цивільно-правових угод, оскаржувана постанова була прийнята відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, який визначає механізм накладення на суб"єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (а.с.48-51).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРМЕН.УА" (далі - ТОВ "КОРМЕН.УА"), як суб'єкт підприємницької діяльності, займається підприємницькою діяльністю, вид діяльності за КВЕД - 46.45: оптова торгівля парфумами та косметичними засобами, місцезнаходження юридичної особи: вул.С.Бандери, буд.7, м.Житомир, 10029 (а.с.24-27).

Начальником управління Держпраці у Житомирській області Сечіним С.М., на підставі інформаційного листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.01.2018 №1246/05-03, видано наказ №336 від 06.03.2018 про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у ТОВ ""КОРМЕН.УА" з питань додержання позивачем законодавства про працю в частині питань оформлення трудових відносин, на підставі вказаного наказу 06.03.2018 видано направлення на проведення заходу державного контролю (а.с.52-53, 54-55, 56).

З 06.03.2018 по 07.03.2018 службовими особами управління Держпраці у Житомирській області проведено інспекційне відвідування позивача за результатами якого складено акт №06-03-108/0029 від 07.03.2018 (далі - акт інспекційного відвідування) (а.с. 57-65).

В акті інспекційного відвідування зазначено, що в ході проведення інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог ст.24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

На підставі зазначеного акту інспекційного відвідування відповідачем 07.03.2018 винесено припис №06-03-108/0029-0015, відповідно до якого приписано ТОВ "КОРМЕН.УА" до 01.04.2018 усунути, зокрема, порушення ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. У строк до 01.04.2018 письмово інформувати про виконання вимог припису управління Держпраці у Житомирській області (а.с.64-65).

03 квітня 2018 року на підставі акту інспекційного відвідування відповідачем винесено постанову №ЖИ52/06-03-108/0029 про накладення на ТОВ "КОРМЕН.УА" штрафу в розмірі 335070 грн за порушення ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Зазначено, що між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір від 16.11.2017 про надання бухгалтерських послуг, згідно з п. 2.1 вказаного договору, дана особа зобов"язана забезпечувати безперебійність роботи підприємства. Проте на думку відповідача, предметом даного договору не є надання певного результату праці, а самі послуги носять постійних характер, окрім того у актах виконання робіт зазначений постійний перелік робіт, але у самому договорі не визначено ні обсягів виконання робіт, ні їх конкретний перелік.

У постанові №ЖИ52/06-03-108/0029 від 03.04.2018 зазначено, що відповідно до договору №2/2017 від 01.02.2017 про надання послуг, укладеного між ТОВ "КОРМЕН.УА" та ОСОБА_5, він зобов"язується надавати послуги відповідно до умов договору, а саме виконувати певні фактичні дії з метою знаходження оптимальних контрагентів, готових придбати продукцію підприємства, надати практичну допомогу в укладенні договорів та супроводжувати виконання підписаних договорів. Проте згідно з наданими актами здачі-приймання наданих послуг до вказаного договору ОСОБА_5, своєчасно та в повному обсязі були виконані роботи, а саме з приймання на склад, зберігання і видача зі складу товарно-матеріальних цінностей, комплектацій партій матеріальних цінностей за заявками покупців. Тобто, за переконанням відповідача, фактично виконувалась робота комірника.

Також у постанові №ЖИ52/06-03-108/0029 від 03.04.2018 зазначено, що у договорі б/н від 04.01.2016 про виконання робіт комірника, укладеного між ТОВ "КОРМЕН.УА" та ОСОБА_6, вказано, що він діє безстроково, що не передбачено діючим законодавством та є однією з ознак трудового договору (а.с.176-177).

Судом встановлено, що 04.01.2016 між ТОВ "КОРМЕН.УА" ("Замовник") та ОСОБА_6 ("Виконавець") укладено договір про виконання роботи комірника (далі - Договір від 04.01.2016) (а.с.33).

Відповідно до п.1 Договору від 04.01.2016 "Виконавець" зобов"язується виконувати роботу комірника на умовах та в порядку, передбачених у цьому договорі.

Підпунктом 4.1 Договору від 04.01.2016 передбачено, що за виконання роботи за цим Договором "Замовник" сплачує "Виконавцеві" грошову винагороду у розмірі 1000 грн.

Згідно з п.6 Договору від 04.01.2016 цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє безтроково.

В матеріалах справи наявна Додаткова угода від 29.01.2016 до Договору про виконання роботи комірника від 04.01.2016 (а.с.34).

Пунктом 1 Додаткової угоди визначено, що Сторони погодили та вирішили припинити 31.01.2016 дію Договору про виконання робіт комірника від 04.01.2016.

Проте, позивачем під час інспекційного відвідування надано відповідачу акти здачі-приймання виконаних робіт до Договору від 04.01.2016 датовані 30.10.2017 та 30.11.2017, при чому вартість виконання робіт у кожному із них становить по 1600 грн (а.с.72).

Тобто, фактично договір від 04.01.2016 весь цей час був чинним та виконувався Сторонами договору.

Окрім того, між ТОВ "КОРМЕН.УА" ("Замовник") та ОСОБА_6 ("Виконавець") 01.02.2016 укладеного договір №б/н (далі - Договір від 01.02.2016) про надання послуг (а.с.35).

Відповідно до п.1.1 Договору від 01.02.2016 "Замовник" доручає, а "Виконавець зобов"язується надати послуги у відповідності до умов даного Договору, а саме:

- надати допомогу "Замовникові" в укладенні договору купівлі-продажу між ним та контрагентами, зокрема, вести переговори, організовувати зустрічі, готувати проекти договорів, проводити попереднє узгодження умов договору.

Пунктом 1.2. Договору від 01.02.2016 визначено, що результатом надання за даним Договором послуг є стабільна та безперебійна співпраця "Замовника" з контрагентами.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що розмір винагороди "Виконавця" за надані послуги, передбачені п.1.1 цього Договору, становить 1000 грн. В розмір винагороди "Виконавця" входить податок з доходів фізичних осіб та інші обов"язкові платежі.

Строк дії Договору від 01.02.2016 визначено в п.6.1, а саме початок - 01 лютого 2016 року, закінчення - 29 лютого 2016 року (а.с.35).

Судом також встановлено, що між ТОВ "КОРМЕН.УА" ("Замовник") та ОСОБА_4 ("Виконавець") укладено договір від 16.11.2017 про надання бухгалтерських послуг (далі - Договір від 16.11.2017) (а.с.36-37).

Відповідно до п.1.1 Договору від 16.11.2017 "Виконавець" зобов"язується надавати "Замовнику" бухгалтерські послуги на умовах та в порядку, передбачених у цьому договорі, а "Замовник" зобов"язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з п.2.1 Договору від 16.11.2017 послуги "Виконавця" повинні забезпечити безперебійність роботи "Замовника".

Пунктом 2.4 Договору від 16.11.2017 визначено, що послуги та роботи за цим Договором надаються за фактичною адресою "Замовника" або дистанційно.

Розмір винагороди визначено пунктом 5.1 Договору від 16.11.2017, відповідно до якого за надані послуги, "Замовник" сплачує "Виконавцеві" грошову винагороду в сумі 3750 грн.

Строк дії Договору від 16.11.2017 визначено в п.8.1, а саме договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2018.

Позивачем в ході інспекційного відвідування надано акти здачі-приймання наданих послуг по Договору від 16.11.2017 датовані 30.11.2017, 30.12.2017 та 31.01.2018, вартість виконаних робіт у кожному із них становить по 3750грн (а.с.67).

01 січня 2018 року між ТОВ "КОРМЕН.УА" ("Замовник") та ОСОБА_5 ("Виконавець") укладено договір про надання послуг №2/23 (далі - Договір від 01.01.2018) (а.с.38).

Згідно з п.1.1 Договору від 01.01.2018 "Замовник" доручає, а "Виконавець" зобов"язується надавати послуги у відповідності до умов даного Договору, а саме:

- виконувати певні фактичній дії з метою знаходження оптимальних контрагентів, готових придбати продукцію "Замовника" у відповідності до умов останнього;

- надати допомогу "Замовникові" в укладенні договорів купівлі-продажу між ним та контрагентами (зокрема, вести переговори, організовувати зустрічі, готувати проекти договорів, проводити попереднє узгодження умов договорів);

- здійснювати супровід виконання підписаних "Замовником" договорів (зокрема, приймати участь у прийманні-передачі товарів по вказаних договорам).

Пунктом 1.2 Договору від 01.01.2018 визначено, що результатом наданих за даним Договором послуг є стабільна та безперебійна співпраця "Замовника" із контрагентами.

Відповідно до пункту 2.1 Договору від 01.01.2018 розмір винагороди "Виконавця" за надані послуги, передбачені п.1.1 цього Договору, становить 5800 грн. В розмір винагороди "Виконавця" входить податок з доходів фізичних осіб та інші обов"язкові платежі.

Пунктом 2.2. Договору від 01.01.2018 визначено, що оплата здійснюється по мірі надання послуг, але не рідше одного разу на місяць за надані послуги.

Строк дії Договору від 01.01.2018 визначено п.6: початок - 01.01.2018, закінчення - 30.01.2018.

Окрім того, 01 лютого 2017 року між ТОВ "КОРМЕН.УА" ("Замовник") та ОСОБА_5 ("Виконавець") укладено договір про надання послуг №2/2017 (далі - Договір від 01.02.2017) (а.с.68-69).

Згідно з п.1.1 Договору від 01.02.2017 "Замовник" доручає, а "Виконавець" зобов"язується надавати послуги у відповідності до умов даного Договору, а саме:

- виконувати певні фактичній дії з метою знаходження оптимальних контрагентів, готових придбати продукцію "Замовника" у відповідності до умов останнього;

- надавати допомогу "Замовникові" в укладенні договорів купівлі-продажу між ним та контрагентами (зокрема, вести переговори, організовувати зустрічі, готувати проекти договорів, проводити попереднє узгодження умов договорів);

- здійснювати супровід виконання підписаних "Замовником" договорів (зокрема, приймати участь у прийманні-передачі товарів по вказаним договорам).

Пунктом 1.2 Договору від 01.02.2017 визначено, що результатом наданих за даним Договором послуг є стабільна та безперебійна співпраця "Замовника" із контрагентами.

Відповідно до пункту 2.1 Договору від 01.02.2017, розмір винагороди "Виконавця" за надані послуги, передбачені п.1.1 цього Договору, становить 3000 грн. В розмір винагороди "Виконавця" входить податок з доходів фізичних осіб та інші обов"язкові платежі.

Пунктом 2.2. Договору від 01.02.2017 визначено, що оплата здійснюється по мірі надання послуг, але не рідше одного разу на місяць за надані послуги.

Строк дії Договору від 01.02.2017 визначено п.6: початок - 01.02.2017 закінчення - 30.12.2018.

Під час здійснення відповідачем інспекційного відвідування, на підтвердження виконання робіт, позивачем були надані акти здачі-приймання наданих послуг по Договору від 01.02.2017 №2/2017, вартість виконаних робіт становить:

- згідно з актом здачі-приймання наданих послуг від 30.10.2017 - 4200 грн;

- згідно з актом здачі-приймання наданих послуг від 30.11.2017 - 4200 грн;

- згідно з актом здачі-приймання наданих послуг від 30.12.2017 - 5800 грн;

- згідно з актом здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2018 - 5800 грн (а.с.69,70).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Положеннями статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Проте у наданих Договорах, зокрема, відповідно до п.1.2 Договору б/н від 01.02.2016, п.1.2 Договору №2/23 від 01.01.2018, п.2.1 Договору №б/н від 16.11.2017, п.1.2 Договору №2/2017 від 01.02.2017 - "Виконавці" зобов"язані забезпечувати своєю роботою безперебійність роботи "Замовника".

Оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основною діяльністю позивача є оптова торгівля, тобто реалізація товару. На здійснення оптової торгівельної діяльності поширюється Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833 (далі - Порядок №833).

Згідно з п.12 Порядку №833 на фасаді торговельного об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до торговельного об'єкта на видному місці розміщується інформація про режим роботи. Тобто продаж товарів у спеціально відведених місцях - магазинах, складах має здійснюватись за встановленим режимом роботи, а особи, які забезпечують реалізацію роботи такого товариства, зобов"язуються підпорядковуватися правилам внутрішнього розпорядку - режиму роботи, зокрема комірник, який приймає та видає зі складу товарно-матеріальні цінності, що надходять від постачальників відповідно до договору від 04.01.2016 укладеного з ОСОБА_6 та №2/2017 від 01.02.2017 укладеного з ОСОБА_5 та бухгалтер, який надає бухгалтерські послуги.

У судовому засіданні 16.08.2018 заслухано пояснення свідка - ОСОБА_5, з яким позивач уклав договір.

ОСОБА_5 пояснив, що надавав послуги згідно з договором укладеним між ним та позивачем з лютого 2017 року до моменту проведення перевірки, перебуваючи на території ТОВ "КОРМЕН.УА". Проте, за його переконанням, без підпорядкування внутрішньому розпорядку роботи товариства. Надання послуг полягало у виконанні певної роботи за дорученням керівництва, зокрема приймання-видача матеріальних цінностей зі складу, допомога у навантаженні-розвантаженні товару, вказаний об"єм роботи міг передоручити комусь іншому.

Проте суд приходить до висновку, що фізичні особи з якими були укладені договори про виконання робіт (надання послуг), при виконанні умов договору мали бути підпорядковані внутрішньому розпорядку товариства, оскільки мали певну прив"язаність до робочого графіку товариства.

Наведене свідчить, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт чи послуг.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17.

Як свідчить аналіз наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметом договорів є надання послуг комірника, менеджера та бухгалтера.

Отже, предметом укладених договорів між позивачем та фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, суд звертає увагу, що в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).

У договорах не зазначено, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Щодо оплати праці суд зазначає, що у вказаних договорах визначена сума оплати проте не визначений об"єм виконаної роботи або залежність оплати від визначених показників. Проте, як свідчать копії актів здачі-приймання наданих послуг по договорам, вказані виплати мали систематичний характер, а саме щомісячні виплати. Зокрема, у договорі №2/2017 від 01.02.2017 визначено, що оплата проводиться не рідше одного разу на місяць.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку правовідносини між позивачем та вказаними особами носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки тощо.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Абзацом першим частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч.4 ст.265 Кодексу законів про працю України штрафи зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об"єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об"єднаної територіальної громади.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.27 та п.29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об"єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого виносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об"єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРМЕН.УА" (вул.Степана Бандери, буд.7, м.Житомир, 10029, код ЄДРПОУ 37976244) до управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка, буд.18-а, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови №ЖИ52/06-03-108/0029 від 03.04.2018, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 16 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складено у повному обсязі 27 серпня 2018 року.