Постанова

від 28.08.2018 по справі 819/823/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/6005/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участі представника позивача: Гутик А.В., Решетов В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БіМедіс" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року (рішення ухвалене о 11:02 хв. у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Мартиць О.І., повний текст рішення складено 21.06.2018 року) у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "БіМедіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БіМедіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 56083,91 грн. та пені в сумі 740,30 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" відповідач у 2017 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості одна особа, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 56083,91 грн. та пеню в сумі 740,30 грн. Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало причиною звернення до суду з даним адміністративним позовом. Просив позов задоволити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БіМедіс" в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 56083,91 грн. та пеню в сумі 740, 30 грн., всього на загальну суму 56824, 21 грн. на р/р №31216230700160, ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 37888326.

Рішення суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю "БіМедіс". Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив виключно з того, що відповідачем не вжити всіх передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що обумовлює застосування до нього адміністративно - господарських санкцій.

Проте судова колегія апеляційного суду не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Згідно частини 3 статті 18 Закону Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що до обов'язків роботодавця відносяться: це створення робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформування Державної служби зайнятості про потребу в працевлаштуванні осіб з інвалідністю та звітування у встановленому порядку до Фонду соціального захисту інвалідів.

З метою виконання вимог щодо працевлаштування особи з інвалідністю згідно наказу від 12.07.2017 року №6 "Про внесення змін до штатного розпису" ТОВ БіМедіс створено відповідне робоче місце за посадою перекладач з іспанської мови (а.с32).

Відповідно до вимог чинного законодавства 17 липня 2017 року (тобто на протязі 3 робочих днів з дати відкриття вакансії) ТОВ БіМедіс проінформувало Заліщицький районний центр зайнятості про наявність зазначеної вакансії шляхом подання Інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН, при цьому інформувалось про наявність вакансії саме для особи з інвалідністю (пункт 2, 4 розділу II вказаної звітності). Ще один звіт з метою підтвердження вакансії подано відповідачем 12 грудня 2017 року, крім того впродовж 2017 року відбувалось підтвердження її актуальності з боку відповідача в телефонному режимі.

Факт подання звітів підтверджується листом Заліщицького районного центру зайнятості, в якому також зазначено, що Заліщицьким РЦЗ відповідно до заявлених вимог по вакансії перекладач з іспанської мови направлення особам з інвалідністю не видавались.

Відтак, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2017 рік не встановлено.

Разом з тим, відповідно до вимог Постанови КМ України від 31.01.2007р. №70 ТОВ БіМедіс 01.03.2018р. подано до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою №10-ПІ.

Також, ТОВ БіМедіс у 2017 році вживались інші заходи щодо працевлаштування особи з інвалідністю. Так, ТОВ БіМедіс розміщувало оголошення на сайтах Work.ua та Rabota.ua про наявність інших вакансій, щодо яких підприємство також готове розглянути питання працевлаштувати особи з інвалідністю (а.с.37-40).

Таким чином, ТОВ БіМедіс у 2017 році обов'язки, покладені на нього ч. 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , виконало, зокрема ним виділено та створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, надано Заліщицькому районному центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, відзвітовано до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, однак судом першої інстанції дані доводи відповідача не взято до уваги.

Суд критично оцінює висновок суду першої інстанції в частині того, що протягом 2017 року ТОВ "БіМедіс" подано Заліщицькому районному центру зайнятості лише 2 (два) звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю: перший звіт подано 17.07.2017 року, а другий - 12.12.2017 року.

Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що норми чинного законодавства не містить обов'язку для роботодавця неодноразово інформувати орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про наявність відповідних вакансій.

Подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" регулюється відповідним Порядком, затвердженим Міністерством соціальної політики України №316 від 31.05.2013 (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, згідно з чинними положеннями Порядку звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше ніж через три робочих дні з дати відкриття вакансії.

Як вже наголошувалось, на протязі 2017 року ТОВ "БіМедіс" подано Заліщицькому районному центру зайнятості 2 (два) звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю: перший звіт подано 17.07.2017 року, а другий - 12.12.2017 року. Жодного листа чи повідомлення про закриття даної вакансії відповідачем не надавалось.

Відтак, чинне законодавство не передбачає обов'язку для роботодавця неодноразово (щомісячно, щоквартально, ін.) інформувати орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про наявність відповідних вакансій, навпаки обов'язок щодо підтвердження актуальності вакансій та пошук осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування покладено на базові Центри зайнятості.

Дане твердження знаходить відображення в ст. 18 - 1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , згідно якої саме державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Верховний Суд України у постанові від 2 квітня 2013 року (справа №21- 95а13) також зазначив, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018р. у справі К/9901/187/17 (824/379/17-а), Верховним Судом України у постановах від 31 січня 2011 року по справі №21-60а10, від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, від 16.04.2104 у справі №21-81а13.

Висновки Верховного Суду, Верховного Суду України у вищезазначених справах свідчать про те, що законодавець не пов'язує виконання господарюючим суб'єктом обов'язку з працевлаштування осіб з обмеженими можливостями з безпосереднім прийняттям їх на роботу та укладенням трудового договору, натомість вимагається створення робочих місць у кількості, яка розрахована відповідно до положень Закону, та вжиття з цією метою відповідних заходів, що відповідачем і було зроблено.

За таких обставин, на роботодавця не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими державними органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування або відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи ухвалив рішення, врахувавши лише доводи позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БіМедіс" - задоволити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі № 819/823/18 - скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді Р. М. Гулид І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 29.08.2018 року