Постанова

від 28.08.2018 по справі 216/4660/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа 216/4660/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2018 року, яке постановлено суддею Сидорак В.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 квітня 2018 року (відомості щодо часу ухвалення рішення суду матеріали справи не містять), -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів пожертви грошових коштів дійсними.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що між нею та відповідачем неодноразово укладались в простій письмовій формі договори пожертви грошових коштів.

Спірні договори були повністю виконані обома сторонами. Однак у зв'язку із тим, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірних договорів на момент їх укладення, що в подальшому стало неможливим, тому вона вимушена звернутися до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2018 рокуу задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд не врахував положення ст. 82 ЦПК України, безпідставно визнав недоведеними визнанні обставини, не дав їм належної оцінки, не обґрунтував сумніви щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Вважає, що суд безпідставно визнав відсутність доказів про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договорів, передачу коштів між сторонами, звернення позивача до нотаріуса.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1В та її представник ОСОБА_3, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (про що свідчить зворотнє рекомендована повідомлення про вручення ОСОБА_3 судового повідомлення про призначення справи до розгляду на 28.08.2018 року, що згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України вважається врученням судового повідомлення особисто позивачу ОСОБА_1В.), в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2011 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 в простій письмовій формі договір пожертви грошових коштів, згідно з яким, вона передала, а обдарований ОСОБА_2 прийняв безоплатно в пожертву грошові кошти у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень для сплати грошового внеску ОСОБА_2 з метою поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" (а.с. 5).

17 червня 2013 року між ОСОБА_1 та обдарованим ОСОБА_2, було укладено в простій письмовій формі договір пожертви грошових коштів, згідно з яким, вона передала, а обдарований ОСОБА_2 прийняв безоплатно в пожертву грошові кошти у розмірі 713600 (сімсот тринадцять тисяч шістсот) гривень для сплати грошового внеску ОСОБА_2 з метою поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон - Сервіс" на суму 311000 (триста одинадцять тисяч) гривень та поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" на суму 402600 (чотириста дві тисячі шістсот) гривень (а.с.6).

14 січня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали в простій письмовій формі договір пожертви грошових коштів, згідно з яким, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв безоплатно в пожертву грошові кошти у розмірі 506675 (п'ятсот шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) гривень для сплати грошового внеску ОСОБА_2 з метою поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон - Сервіс" на суму 493675 (чотириста дев'яносто три тисячі шістсот сімдесят п'ять) гривень та поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" на суму 13000 (тринадцять тисяч) гривень (а.с.7).

03 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та обдарованим ОСОБА_2, було укладено в простій письмовій формі договір пожертви грошових коштів, згідно з яким, вона передала, а обдарований ОСОБА_2 прийняв безоплатно в пожертву грошові кошти у розмірі 936375 (дев'ятсот тридцять шість тисяч триста сімдесят п'ять) гривень для сплати грошового внеску ОСОБА_2 з метою поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон - Сервіс" на суму 812375 (вісімсот дванадцять тисяч триста сімдесят п'ять) гривень та поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" на суму 124000 (сто двадцять чотири тисячі) гривень (а.с.8).

02 лютого 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали в простій письмовій формі договір пожертви грошових коштів, згідно з яким, вона передала, а обдарований ОСОБА_2 прийняв безоплатно в пожертву грошові кошти у розмірі 840200 (вісімсот сорок тисяч двісті) гривень для сплати грошового внеску ОСОБА_2 з метою поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон - Сервіс" (а.с.9).

09 січня 2017 року між ОСОБА_1 та обдарованим ОСОБА_2, було укладено в простій письмовій формі договір пожертви грошових коштів, згідно з яким, вона передала, а обдарований ОСОБА_2 прийняв безоплатно в пожертву грошові кошти у розмірі 43750 (сорок три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень для сплати грошового внеску ОСОБА_2 з метою поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон - Сервіс" (а.с.10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необгрутованості.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності, оскільки доказів в підтвердження факту укладення договорів пожертви грошових коштів позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Обґрунтовуючи правові підстави заявленого позову, позивач просила визнати договори пожертви грошових коштів, укладених між нею та відповідачем дійсними на підставах, передбачених ст. 220 ЦК України.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь - яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Метою договору дарування за нормою ст. 717 ЦК є передача власником свого майна у власність іншій особі без отримання взаємної винагороди. Тобто, договір дарування завжди є безоплатним і дарувальник не набуває права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій.

Відповідно до п.5 ст. 719 ЦК договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року N15-93 "валютні цінності"- це валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України (п.1 ст.1 Декрету).

У відповідності до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що договір пожертви грошових коштів на суму, що перевищує 850,00 грн. (17 грн. х 50) підлягає нотаріальному посвідченню, однак, всупереч вимогам Закону цього сторонами зроблено не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За нормою ч.2 ст. 219 ЦК України суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину, що у разі судового спору забезпечить доказовість реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №-9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним суди повинні з'ясовувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилась від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, позивачем не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів ухилення відповідача ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення договорів пожертви та наявності об'єктивних обставин, які перешкоджали сторонам правочину вчинити дії щодо оформлення своїх правовідносин у встановленому Законом порядку в момент укладення цих договорів.

Доводи апеляційної скарги щодо визнання відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог колегією суддів відхиляються, оскільки визнання позову відповідачем є підставою для задоволення заявлених позовних вимог за наявності для цього законних підстав (ч. 4 ст. 206 ЦПК України), чого в даному випадку встановлено не було.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права та ненадання оцінки відзиву на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги, однак, таке порушення не призвело до неправильного вирішення спору та, згідно ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції доказів на підтвердження факту виконання договорів пожертви в частині передачі грошей, колегією суддів не приймаються, оскільки встановлення даних обставин не є вирішальним при розгляді спору про визнання дійсним правочину, який вчинено без дотримання вимог щодо його нотаріального посвідчення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договорів пожертви, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, як і те, що позивач втратила можливість в подальшому нотаріально посвідчити спірні договори, як цього вимагає закон та передбачено п. 13 цих Договорів.

Не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги щодо відмови нотаріуса посвідчити договори пожертви з наступних підстав.

Згідно положень ч.2 ст. 219 ЦК України суд може визнати правочин дійсним виключно у випадку, якщо буде встановлено, що нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від волі сторони правочину.

Як вбачається з матеріалів справи Договори пожертви між сторонами було укладено протягом 2011-2016 років, а до нотаріальної контори позивач ОСОБА_1 звернулася лише 25.01.2017 року (а.с. 218), де отримала відповідь про незаконність посвідчення договорів за минулий період.

Судом не встановлено обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 звернутися до нотаріальної контори для нотаріального посвідчення Договорів пожертви при їх укладенні, а звернення до нотаріуса через кілька років після підписання цих Договорів, не може свідчити про наявність обставин, які не залежали від волі сторони правочину.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 серпня 2018 року.

Головуючий:

Судді: