Рішення

від 04.08.2006 по справі 8/92(32/72)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/92(32/72)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.06р.

Справа № 8/92(32/72)

За позовом:          Відкритого акціонерного товариства "Алеко-Сервіс" (м. Дніпропетровськ)

до:          1) Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)

          2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортіс" (м. Дніпропетровськ)

про:                    визнання недійсним договору

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Душацький С.С. –представник (дов. б/№ від 10.06.05 р.)_

від відповідача1:          Побийвовк В.В. - юрисконсульт (дов. № 3913-П-П від 01.09.05 р.)

від відповідача2:          не з'явився

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідачів з позовом про визнання недійсними: кредитного договору № 50218Д від 12.01.98 р., укладеного між відповідачами, та договору застави нерухомого майна № 50218Д від 12.01.98 р., укладеного між позивачем та відповідачем2.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на удаваність вказаного кредитного договору, який прикриває іншу угоду - надання відповідачем1 кредиту відповідачу2 для забезпечення регресних вимог ЗАТ КБ "Приватбанк" у разі пред'явлення йому контрагентами відповідача2 вимог, що витікають із договорів про надання банківської гарантії.

Спірний же договір застави було укладено позивачем внаслідок помилки стосовно реального предмету забезпечених заставою обов'язків відповідача2 за кредитним договором № 50218 Д від 12.01.98 р. В обгрунтування строку звернення з позовом позивач посилається на ту обставину, що про дійсну мету укладання спірного кредитного договору він дізнався лише 23.12.04 р. з пояснень колишнього директора ТОВ "Ортіс", викладених в його заяві, а тому, на думку позивача, 3-річний строк позовної давності ним не пропущено.

Відповідач1 позов не визнав, посилаючись на те, що ствердження позивача про ненадання банком кредиту відповідачу2 за спірним кредитним договором спростовується фактами, встановленими постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.04 р. у справі № 7/18/46 за участю тих самих сторін, що і у цій справі. Вказана постанова апеляційного суду залишена в силі постановою ВГСУ від 12.10.04 р. Ствердження позивача стосовно його звернення з позовом про визнання недійсним договору застави № 50218 Д від 12.01.98 р. в межах встановленого законом строку позовної давності спростовуються рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.99 р. у справі № Д12-50 за позовом ВАТ "Алеко-Сервіс" до ЗАТ КБ "Приватбанк" та за участю третьої особи - ТОВ "Ортіс", про розірвання договору застави № 50218 Д від 12.01.98 р. Вказаним рішенням позивачу в позові було відмовлено. З урахуванням зазначеного відповідач1 зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності та наполягає на застосуванні позовної давності.

Додатково відповідач1 пояснив, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.04 р. у справі № 7/18/46 було встановлено, що позивач в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ортіс" за кредитним договором заставило цілісний майновий комплекс станції технічного обслуговування автомобілів, належний йому на праві власності. 13.12.99 р. позивачем зазначене майно було передано до статутного фонду ТОВ «Москвич». Право власності ТОВ «Москвич»на це майно підтверджене свідоцтвом про власність від 01.03.03 р. Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про заставу" встановлено, що застава зберігає силу у разі переходу права власності на майно, що складає предмет застави, до іншої особи. Враховуючи вищезазначене, у правовідносинах, що виникли на підставі договору застави від 12.01.98 р. та додаткової угоди до нього від 19.03.98 р., та за вказаним договором застави відбулася заміна сторони і заставодавцем стало ТОВ "Москвич". Оскільки позичальником - ТОВ "Ортіс" - не були виконані зобов'язання за кредитним договором, банк був змушений звернутися до суду з вимогою до заставодавця ТОВ "Москвич" про звернення стягнення на предмет застави. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.04 р. у справі 7/18/46, де відповідачем було ТОВ "Москвич", позовні вимоги ПриватБанку були задоволені - на майно ТОВ "Москвич", яке знаходилось у заставі банку за вищезазначеним договором застави від 12.01.98 р., було звернуте стягнення на користь ПриватБанку. Виходячи з цього, відповідач1 вважає, що позивач не є власником предмету застави та відповідно стороною у договорі застави від 12.01.98 р. Позов про визнання недійсними кредитного договору та договору застави, укладеного на забезпечення кредитного договору, позивач заявив безпідставно, оскільки право звернення до господарського суду мають особи, права яких порушено. Враховуючи, що позивач не є стороною заставних правовідносин, ніяких його прав та інтересів не було порушено і не могло бути порушено. На підставі викладеного відповідач1 просить суд припинити провадження у справі.

Відповідач2 в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача2, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Вислухавши наявних представників, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

12.01.98 р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі-відповідач1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортіс" (далі-відповідач2) був укладений кредитний договір № 50218Д.

Згілно умовам вказаного договору, відповідач1 надає відповідачу2 відновлювальну кредитну лінію в сумі 300 000 дол. США, на строк до 12.01.99 р. зі сплатою 35% річних, для оплати за контрактом № 6/07-97 від 01.07.97 р.

19.03.98 р. відповідачі уклали додаткову угоду до вказаного договору, якою ліміт кредитної лінії був зменшений до 200 000 доларів США, цільовим використанням кредиту визначено - оплата за договором № 1107/92/GUR1 від 11.07.97 р. про надання банківської гарантії.

10.04.98 р. відповідачі уклали ще одну додаткову угоду до кредитного договору, якою встановили: ліміт кредитної лінії у розмірі 205 000 доларів США, цільове призначення кредиту –для покриття банківських гарантій за переліком, а також змінили кілька інших умов договору.

ТОВ "Ортіс" за кредитним договором отримало 204 500 доларів США,  отриману суму кредиту "Приватбанку" не повернуло.

Заборгованість за кредитом складає 125 234,25 доларів США та за процентами в межах строку позовної давності - 131 495,95 доларів США, всього - 256 730,20 доларів США.

Відповідно до п. 3 кредитного договору, кредит надається під забезпечення всіма основними та обіговими коштами позичальника та договором застави цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 26 та належить Відкритому акціонерному товариству "Алеко-Сервіс".

12.01.98 р. "Приватбанк" та Відкрите акціонерне товариство "Алеко-Сервіс" уклали договір застави нерухомого майна № 50218 Д, а 19.03.98 р. була укладена додаткова угода до даного договору.

Відповідно до умов договору застави та додаткової угоди до нього, ВАТ "Алеко-Сервіс", в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ортіс" за кредитним договором, заставило цілісний майновий комплекс станції технічного обслуговування автомобілів, належний йому на праві власності та розташований за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. Курсантська, 26.

13.12.99 р. ВАТ "Алеко-Сервіс" передало до статутного фонду ТОВ "Москвич" майно, заставлене відповідно до договору застави нерухомого майна № 50218Д. Право власності ТОВ "Москвич" на об'єкти нерухомого майна, що є предметом застави за вказаним договором застави, підтверджене свідоцтвом про власність від 01.03.00 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу", застава зберігає силу, якщо з підстав, зазначених в законі, майно, що складає предмет застави, переходить у власність іншої особи.

Відповідно до ухвали арбітражного суду Дніпропетровської області від 27.04.00 р. у справі № Б24/Б18/211-99 затверджено ліквідаційний баланс ТОВ "Ортіс", ліквідовано юридичну особу ТОВ "Ортіс", провадження у справі було припинене.

Вище перелічені факти встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.04 р. у справі № 7/18/46 за позовом ЗАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Москвич", за участю ВАТ "Алеко-Сервіс" та ТОВ "Ортіс" у якості третіх осіб без самостійних вимог на боці відповідача, про звернення стягнення на майно.

У відповідності з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при розгляді іншої справи, в якій приймають участь ті ж самі сторони.

Вищевказана постанова апеляційного суду набрала законної сили, у встановленому законом порядку не змінена та не скасована, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 12.10.04 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що спірний кредитний договір відповідачами фактично виконувався, що спростовує ствердження позивача в частині позову про удаваність та недійсність кредитного договору і виключає можливість задоволення цих позовних вимог.

Крім того, вищеназваною постановою апеляційного суду підтверджується, що позивач не є власником заставленого майна, яке було внесене до статутного фонду ТОВ "Москвич", а отже фактично позивач вибув з заставних правовідносин, встановлених оспорюваним договором застави нерухомого майна № 50218Д від 12.01.98 р.

Враховуючи викладене, права та охоронювані інтереси позивача відповідачами не порушуються ніяким чином, оскільки власником заставленого майна є ТОВ "Москвич", що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору застави нерухомого майна № 50218Д від 12.01.98 р.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд вважає, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку і не обґрунтовано належними доказами тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, що виключає можливість задоволення позовних вимог до відповідача1.

Відповідно до ухвали арбітражного суду Дніпропетровської області від 12.09.00 р. у справі № Б24/18/211-99 затверджено ліквідаційний баланс ТОВ "Ортіс", ліквідовано юридичну особу ТОВ "Ортіс", провадження у справі було припинене.

Згідно довідки Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 20.04.06 р. № 22/11-2185, ТОВ "Ортіс" не значиться в держрестрі по Дніпропетровській області.

За п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Викладене є підставою для припинення провадження в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ "Ортіс".

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 11.08.99 р. у справі № Д12-50 за позовом ВАТ "Алеко-Сервіс" до ЗАТ КБ "Приватбанк" було відмовлено позивачу в позові про розірвання договору застави № 50218Д від 12.01.98 р.

Вказане рішення мотивоване тим, що зміна відповідачами цільового використання кредиту за кредитним договором № 50218Д від 12.01.98 р. не може бути правовою підставою для розірвання договору застави № 50218Д від 12.01.98 р., оскільки останній не містить такої умови.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що позивач вже в 1999 році дізнався про внесення відповідачами змін до кредитного договору № 50218 Д від 12.01.98 р. в частині цільового використання кредиту.

Таким чином, позивачем також пропущено встановлений ст. 71 ЦК УРСР, що діяв у той час, строк позовної давності.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаний факт не визначається підставою для відмови в позові, а встановлюється з метою спростування ствердження позивача про те, що він дізнався про порушення свого права тільки 23.12.04 р. з пояснень колишнього директора ТОВ "Ортіс", викладених в його заяві,

Як вже зазначалось судом вище, підставами для відмови в задоволенні позову господарський суд визначає недоведеність позивачем фактів, викладених в позовній заяві.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись Законом України “Про заставу”, ст. 71 ЦК УРСР, ст.ст. 33, 34 35, 44, 49, 82 –85, п. 6 ст. 80 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог до Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ) відмовити.

Припинити провадження в частині позовних вимог, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортіс" (м. Дніпропетровськ).

Суддя                                                                                                              І.Ю. Дубінін