Постанова

від 28.08.2018 по справі 804/19780/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 серпня 2018 року

справа №804/19780/14

адміністративне провадження №К/9901/8162/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у складі суддів Чабаненко С.В., Іванова С.М., Шлай А.В. у справі № 804/19780/14 за поданням Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Монтаж Сервіс про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, заявник у справі) звернулася до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Монтаж Сервіс (далі - платник податків) про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту платника податків.

09 грудня 2014 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою задовольнив подання податкового органу про підтвердження обґрунтованості застосування арешту, визнав обґрунтованим застосування повного адміністративного арешту майна Товариства відповідно до рішення від 01 грудня 2014 року з огляду на наявність підстави для його застосування, передбаченої підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

08 липня 2015 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду на підставі частини першої статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України задоволено апеляційну скаргу Товариства, постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі № 804/19780/14 закрито з мотивів того, що наявний спір про право, оскільки Товариством подано скаргу на рішення в.о. начальника Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про застосування адміністративного арешту майна від 01 грудня 2014 року, в якій платник податків заперечує законність ініціювання та проведення податковим органом документальної перевірки.

У січні 2018 року податковим органом подана касаційна скарга на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року, в якій платник податків зазначає, що спір про право в контексті пункту 2 частини четвертої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у зазначеній статті. Податковий орган вказує на відсутність доказів в підтвердження обставин щодо оскарження Товариством до суду Наказу від 27 листопада 2014 року № 1619.

19 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу № 804/19780/14 витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

30 вересня 2015 року справа № 804/19780/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа № 804/19780/14 передана до Верховного Суду.

Від Товариства надійшли заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких платник податків просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, вважаючи наявним в межах даних правовідносин спору про право.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що на підставі статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України начальником податкового органу прийнято рішення, оформлене наказом від 27 листопада 2014 року № 1619 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством Террастрой-Д (код ЄДРПОУ 39005509) за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року та подальшого руху придбаних товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення, з 28 листопада 2014 року терміном 5 робочих днів.

Підставою для прийняття податковим органом рішення про застосування повного адміністративного арешту майна відповідача, яке перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: 53200, м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 102, став недопуск його посадових осіб уповноваженим представником платника податків до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, ініційованої наказом від 27 листопада 2014 року № 1619.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, відповідно до якого арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Частиною четвертою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення із поданням) суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті цієї норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, під спором про право необхідно розуміти оскарження до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України), оскарження податкового повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що обумовило звернення податкового органу з поданням у порядку особливого провадження тощо.

Помилковою є позиція суду апеляційної інстанції відносно того, що скарга на дії посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження має розумітись як спір про право. Оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, не є спором про право, а отже і підставою для закриття провадження.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню із направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасувати, справу № 804/19780/14 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер