Постанова

від 29.08.2018 по справі 471/498/18-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №471/498/18-ц 29.08.2018

Провадження №22-ц/784/1340/18

Справа № 471/498/18-ц Головуючий по 1 інстанції Скарницька І.Б. Провадження № 22-ц/784/1340/18 Доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

29 серпня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Самчишиної Н.В., Колосовського С.Ю.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участю прокурора - Цвікілевич Н.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, постановлену суддею Скарницькою І.Б. в смт. Братському за заявою прокурора про забезпечення позову у справі за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчука Кирила Борисовича та фермерського господарства Едем про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2018 року Перший заступник прокурора Миколаївської області пред'явив в інтересах держави позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання правочинів щодо міни земельних ділянок недійсними.

Позивач зазначав, що укладені відповідачами 4 грудня 2015 року, 17 жовтня 2017 року договори міни земельних ділянок не відповідають вимогам ст.ст. 81,131, п.15 розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України, а тому на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України просив суд визнати ці договори міни недійсними.

Одночасно з позовом прокурором подану заяву про забезпечення позову накладенням арешту на спірні земельні ділянки та забороною відповідачам вчиняти зі спірними земельними ділянками дії спрямовані на зміну їх цільового призначення, поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини та проводити будь-які будівельні роботи.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. В ухвалі суд зазначав, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, а вимога щодо заборони вчиняти певні дії щодо земельних ділянок не співпадає з вимогами позовної заяви.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Свою скаргу мотивував тим, що висновки суду ґрунтуються на неправильній оцінці наявних в матеріалах справи доказах, оскільки з викладених обставин справи вбачається, що з метою приховування незаконного обміну пайових земель відповідачі здійснюють обмін земельних ділянок, а тому існує очевидна небезпека подальшого відчуження земельних ділянок, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та виконання рішення суду.

Представник відповідача ОСОБА_2, у відзиві на апеляційну скаргу, вважає, що доводи прокурора щодо забезпечення позову не доведені відповідними доказами, не обґрунтована необхідність вжиття кожного заходу забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз'яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 2 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначені положення Закону та роз'яснення повною мірою не враховані судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор заявив вимоги про визнання недійсними правочинів щодо міни земельних ділянок, виділених в натурі власникам земельних часток (паїв) мотивуючи це порушенням законодавчо встановленого мораторію на їх відчуження.

В заяві про забезпечення позову прокурор зазначав, що набувачі земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_4 після укладання оспорюваних договорів з метою приховування незаконного обігу пайових земель обміняли ці землі між собою. А тому існує реальна можливість для їх подальшого відчуження, що у свою чергу утруднить виконання рішення суду при задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд не звернув уваги на названі вище обставини та доводи прокурора, а саме, що невжиття заходів забезпечення позову з огляду на наявність об'єктивних даних, які свідчать про те, що неодноразове відчуження земельних ділянок може утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, не оцінив їх належним чином і відповідно не врахував при постановлені оскарженої ухвали.

Негативним наслідком неналежного забезпечення позову про визнання правочинів недійсними є можливість реалізації спірних земельних ділянок під час вирішення спору, що призведе до затягування розгляду справи, оскільки виникає необхідність залучати до участі у справі нових власників та пред'являти додаткові позовні вимоги.

З огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення за даним позовом в майбутньому у разі відчуження спірних земельних ділянок, колегія суддів вважає за необхідне вжити таких заходів шляхом накладення арешту.

Обрання у такий спосіб забезпечення позову у достатній мірі унеможливить зміну власників спірних земельних ділянок до моменту закінчення розгляду справи. А це у свою чергу у повній мірі буде відповідати меті забезпечення позову, гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому слід по суті погодитись з висновками суду про відсутність підстав для вжиття додаткових заходів забезпечення позову, оскільки між запропонованими заходами та предметом позову відсутній правовий зв'язок. А саме, вимог про застосування наслідків недійсності правочинів позивач не заявляв, спірні земельні ділянки не належать до державної чи комунальної власності. Також не оспорювались рішення уповноваженого державного органу про зміну цільового призначення земельних ділянок, які передували їх відчуженню. У зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині в силу ст. 375 ЦПК задоволенню не підлягає.

Крім того, як встановлено при розгляді справи питання про забезпечення позову вирішувалося районним судом до відкриття провадження у справі.

Між тим, як вбачається з позову вимоги прокурора пред'явлені одночасно до декількох об'єктів нерухомого майна - земельних ділянок, одна з яких площею 9, 5995 га знаходиться в межах території Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

За ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна, або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

За змістом ст.ст. 184-186 ЦПК України питання щодо підсудності цивільної справи вирішується судом при відкритті провадження у справі.

Наслідком порушення судом встановленої законом підсудності, якщо судове рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), є підставою для скасування судового рішення.

Отже, оскільки вимоги про забезпечення позову розглядалися районним судом до відкриття провадження у справі, то при розгляді такої заяви районний суд повинен був звернути увагу на ці обставини та дати їм оцінку в ухвалі суду.

Проте, такі питання залишилися поза увагою районного суду. Більш того ці питання не відображені судом й в ухвалі про відкриття провадження у справі від 4 липня 2018 року (а.с.33), що, на думку колегії суддів, позбавляє можливості суд апеляційної інстанції вирішити питання щодо накладення арешту на земельну ділянку, розташовану в межах території Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в силу п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення питання щодо забезпечення позову шляхом арешту спірних земельних ділянок з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення цих вимог.

В заяві про забезпечення позову прокурор просить суд стягнути з відповідачів на його користь витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при зверненні з такою заявою до суду. З аналізу ст. 141 ЦПК України, яка визначає розподіл судових витрат між сторонами, витрати, що понесені стороною при вирішенні питання про забезпечення позову, підлягають відшкодуванню лише при вирішені спору по суті. Окремий розгляд цього питання при розгляді заяви про забезпечення позову главою 10 ЦПК та Законом Про судовий збір не передбачено.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення заяви.

Забезпечити позов Першого заступника прокурора Миколаївської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які розташовані в межах території Улянівської сільської ради Братського району Миколаївської області:

-площею 0,01 га, кадастровий номер НОМЕР_1;

-площею 10,183 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

В іншій частині зазначену ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Н.В. Самчишина

С.Ю. Колосовський

Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2018 року.