Рішення

від 27.08.2018 по справі 603/363/18

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/363/18

Провадження №2/603/202/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання - Швець Н.С.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бертниківської сільської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області до Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою А загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м. Стайня Б , Стодола В , Огорожа №1, Ворота №2, Відмостка №3;

- земельну ділянку площею 0,31 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2;

- земельну ділянку площею 0,74 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її батько - ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з:

- житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою А загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м. Стайня Б , Стодола В , Огорожа №1, Ворота №2, Відмостка №3.

Вказану спадщину прийняла дружина померлого - ОСОБА_3, оскільки відноситься до спадкоємців за законом першої черги і вступила у фактичне управління спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла його мати - ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою А загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м. Стайня Б , Стодола В , Огорожа №1, Ворота №2, Відмостка №3;

- земельна ділянка площею 0,31 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2;

- земельна ділянка площею 0,74 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.

Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем першої черги за законом як дочка померлої, спадщину належним чином прийняла, оскільки проживала на час відкриття спадщини із спадкодавцем.

Позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме правовстановлюючі документи на будинковолодіння. Крім того загублено оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку.

ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явилася, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в її відсутності, позов підтримує повністю.

Відповідач - представник Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з'явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 68 років в с.Бертники Монастириського району Тернопільської області помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3.

Ще за життя померлому належав:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою А загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м. Стайня Б , Стодола В , Огорожа №1, Ворота №2, Відмостка №3, що підтверджується копією з погосподарської книги, згідно якої ОСОБА_2 зазначений як голова, довідкою виданою виконкомом Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області №126 від 02.05.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи вказане майно ОСОБА_2 фактично успадкувала його дружина, як спадкоємець першої черги - ОСОБА_3, що підтверджується довідкою №123 від 19.04.2018 року, виданою виконавчим комітетом Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

Шлюбні відносини між померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються:

- свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 13.12.1980 року згідно якого ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_4

Щодо спадкового майна, яке належало ОСОБА_2 а саме, житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і яке фактично прийняла ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (16.01.2003р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи на час смерті ОСОБА_2, тобто на час відкриття спадщини, був чинним ЦК Української РСР 1963 року, тому при вирішенні питання про прийняття ОСОБА_3 спадщини у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та визнання за нею права власності на це майно в порядку спадкування за законом необхідно керуватися ст. 549 ЦК Української РСР в якій зазначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 524, 525, 526, ЦК України (1963 року), який діяв на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно з вимогами ст.ст. 548, 549 ЦК України (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини, або якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ОСОБА_3 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки на час смерті ОСОБА_2 та відкриття спадщини проживала разом з померлим, що підтверджується довідкою виданою виконкомом Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області №126 від 02.05.2018 року.

В зв'язку з наведеним та у відповідності до роз'яснень Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року щодо питання визначення належності майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) суд вважає, що ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 як дружина спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом у відповідності до ст. 529 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 80 років в с.Бертники Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 виданого 09.03.2010 року, актовий запис №03.

Ще за життя померлій, як було встановлено в судовому засіданні, фактично належав:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою А загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м. Стайня Б , Стодола В , Огорожа №1, Ворота №2, Відмостка №, що підтверджується встановленими в судовому засіданні обставинами справи щодо спадкових прав ОСОБА_3 на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2

Окрім зазначеного, померлій ОСОБА_3 належали:

- земельна ділянку площею 0,31 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, що також підтверджується інформацією про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.04.2018 року №173/0/201-18, надану Відділом у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області;

- земельну ділянку площею 0,74 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, що також підтверджується інформацією про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.04.2018 року №173/0/201-18, надану Відділом у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Як вбачається з матеріалів справи вказане майно ОСОБА_3 фактично успадкувала її дочка, як спадкоємець першої черги - ОСОБА_1, оскільки проживала без реєстрації на час смерті з померлою, що підтверджується довідкою виданою виконкомом Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області за №123 від 19.04.2018 року.

Родинні відносини між померлою ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 підтверджуються:

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 виданого повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області 08.10.2004 року згідно якого ОСОБА_3 є мамою ОСОБА_5;

- Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00019939580 сформованого 12.04.2018 року, згідно інформації якого ОСОБА_5 змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_5 ;

- свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 виданого повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області 13.08.2013 року згідно якого ОСОБА_6 змінила своє прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_6 .

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Положеннями ст. 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В зв'язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як спадкоємець першої черги за законом, оскільки проживала на час відкриття спадщини з померлою.

Згідно заповіту, складеного 20.02.2004 року в с.Бертники Монастириського району Тернопільської області, спадкодавець ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, своїй дочці ОСОБА_6.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

В зв'язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, у вигляді земельних ділянок, як спадкоємець за заповітом, оскільки проживала на час відкриття спадщини з померлою.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність правовстановлюючих документів на будинковолодіння та оригіналу Державного акту на право власності на земельну ділянку, позивач не може отримати свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом на вищевказане спадкове майно, що підтверджується відмовою приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Садівського М.А. від 12.04.2018 року №112/02-14, у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Правовою позицією, що висловлена Верховним Судом України по справі №6-137цс13 визначено, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. З 1966 року питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року Про громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків і прийнятою відповідно до цього указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , які зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадян права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року), будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, реєстрації не підлягали.

Згідно технічного паспорта, житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1, був побудований в 1957 році.

З листа Міністерства Юстиції України від 21.02.2005 року Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна вбачається, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючі документи відсутні, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Також, як слідує з матеріалів справи оригінал Державного акту був втрачений про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме, в газеті Вісті Придністров'я від 08.06.2018 року.

Згідно даного повідомлення вбачається, що Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданий Бертниківською сільською радою 11.03.2003 року ОСОБА_3 - загублений.

На даний час виготовити правовстановлюючі документи на вищевказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті.

Окрім цього, з 01.01.2013 року, на виконання законів України Про Державний земельний кадастр та Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а тому Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливість з даних причин оформити спадщину в установленому законом порядку доведена матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним в позовній заяві, а отже ОСОБА_1 як спадкоємець за законом має право на вказане в позовній заяві спадкове майно, інших спадкоємців, які б претендували на дане спадкове майно у спадщині судом не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини на вказане в позовній заяві майно в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред'явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, тому є підстави визнати за нею право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являються житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки.

В зв'язку з наведеним та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на спадкове майно згідно позовних вимог.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 294 ЦПК України, ст. ст. 529, 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1233, 1235, 1268 ЦК України, 81 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_8, ІПН НОМЕР_1), проживаючої та зареєстрованої за адресою: с.Бертники Монастириського району Тернопільської області до Бертниківської сільської ради, (Код ЄДРПОУ 23587829) юридична адреса місцезнаходження: с.Бертники Монастириський район Тернопільська область, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме, на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою А загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м. Стайня Б , Стодола В , Огорожа №1, Ворота №2, Відмостка №3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року і який належав ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року;

- земельну ділянку площею 0,31 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2;

- земельну ділянку площею 0,74 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. М. Іванчук