Рішення

від 20.08.2018 по справі 908/1341/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/90/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2018 Справа № 908/1341/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Чернетенко А.С. розглянувши

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Координатор , 96097, АДРЕСА_1

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 08.08.2018, в минулому судовому засіданні ОСОБА_3, довіреність б/н від 08.08.2018;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 20-466 від 13.04.2018, в минулому судовому засіданні ОСОБА_5, довіреність № 20-503 від 06.07.2018.

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Координатор» , м. Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» м. Запоріжжя про стягнення 3% річних в розмірі 15 619,65 грн., інфляційних витрат на

суму 63 713,80 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2018, справу № 908/1341/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 16.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/1341/18, присвоєно справі номер провадження 15/90/18. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 13.08.2018.

У судовому засіданні 13.08.2018 оголошувалась перерва до 20.08.2018.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі № 908/2507/15-г стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлене обладнання в розмірі 220 462,99 грн. Оскільки рішенням суду стягнуто лише основну заборгованість, просить суд стягнути суму втрат від інфляційних процесів в розмірі 63 713,80 грн. за період серпень 2015 по жовтень 2017 та суму 3 % річних в розмірі 15 619,65 грн. за період з 09.07.2015 по 17.11.2017. Посилається на приписи ст. ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача присутній у судовому засіданні 20.08.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача присутній в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві за вих. № 11/2039961 від 02.08.2018. Обґрунтовуючи відзив зазначили, що обов'язок сплати 3 % річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції виникає у боржника лише у разі пред'явлення відповідної вимоги кредитора. У даному випадку, лист позивача від 19.01.2015, на який позивач посилається як на вимогу сплати боргу вимоги про його сплату з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних не містить. Як вбачається зі змісту вказаного листа ТОВ Координатор вимагало сплатити лише вартість поставленого обладнання у сумі 220 462,99 грн. При зверненні позивачем до суду (справа № 908/2507/15-г), позивач також просив стягнути лише суму основного боргу. Правом на пред'явлення вимоги про стягнення 3% річних та суми інфляційних втрат позивач не скористався. На теперішній час жодної вимоги від позивача про сплату 3 % річних та інфляційних втрат до відповідача не надходило. Таким чином, відповідач не знав, і не міг знати про бажання позивача отримати вищевказані компенсації. Крім того, на думку відповідача, позивачем невірно визначено період нарахування 3 % річних. Позивачем 3 % річних нараховано по день сплати боргу (включно). Днем сплати боргу, що не заперечується позивачем, є 17.11.2017, тому з цієї дати зобов'язання відповідача припинилося. Таким чином, днем закінчення періоду часу, за який нараховуються 3 % річних, має бути 16.11.2017 (день, що передує даті погашення заборгованості). Також початком періоду нарахування 3 % річних позивач вказує 09.07.2015, однак, приймаючи до уваги факт відсутності у позові дати його підписання, обґрунтування здійснення розрахунків саме з цієї дати позивач не навів. Розрахунок інфляційних втрат, на думку відповідача, також здійснено невірно. Визначена позивачем дата початку періоду заборгованості 09.07.2015 входить до періоду з 1 по 15 день місяця, так само як і дата погашення заборгованості 17.11.2017 припадає на період з 16 по 31 день місяця. Водночас, липень 2015 року та листопад 2017 року не враховані позивачем у своєму розрахунку. Між тим, у липні 2015 року була наявна дефляція, внаслідок неврахування якої Позивачем штучно збільшена сума інфляційних втрат.

В судому засіданні 20.08.2018 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 30 серпня 2018 року.

Заслухавши доводи представника позивача, відповідача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

В період з 30.05.2012 по 20.06.2012 позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання згідно видаткових накладних, а саме:

30.05.2012, згідно видаткової накладної № 3005-2, було поставлено дросель клапан ДКСк D250 у кількості 2 шт., дросель клапан ДКСк D160 у кількості 8 шт., дросель клапан ДКСк D180 у кількості 1 шт., дросель клапан ДКСк з двома перехідниками D125 D150 у кількості 3 шт., вентилятор із зворотнім клапаном d100 Силента-М у кількості 2 шт., на загальну суму 6 949,99 грн.

07.06.2012, згідно видаткової накладної № 0706-1, було поставлено шафу ШАСУ-АВО-2,2 (АВО-52), шафу ШАСУ-АВО-2,4 (АВО-52), шафу ШАСУ-АВО-2,5 (АВО-52), шафу ШАСУ-АВО-2,1 (АВО-52) на загальну суму 51 012,00 грн.

07.06.2012, згідно видаткової накладної № 0706-2, було поставлено агрегат АВО-К-52В1 вибухозахисний у кількості 12 шт. на загальну суму 94 392,00 грн.

15.06.2012, згідно видаткової накладної № 1506-1, було поставлено АігМаtе-849 у кількості 2 шт., комплект автоматики (бл/3 143766), фільтр кишеньковий 287x287x250/3G3 у кількості 20 шт., фільтр кишеньковий 570х325х360/5G4 у кількості 10 шт. на загальну суму 55 482,00 грн.

20.06.2012, згідно видаткової накладної № 2006-1, було поставлено АігМаtе-2000 (б/з14376б) на загальну суму 12 627,00 грн.

Загальна сума поставок склала 220 462,99 грн.

Оскільки відповідачем вчасно не було сплачено вартість поставленого обладнання, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення наявної заборгованості.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/2507/15-г від 19.11.2015 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Координатор до ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь про стягнення 220 462,99 грн. в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі № 908/2507/15-г рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 у справі № 908/2507/15-г скасовано.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Координатор , м. Запоріжжя до ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , м. Запоріжжя про стягнення 220 462,99 грн. задоволено. Стягнуто з ПАТ Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на користь ТОВ Координатор заборгованість в розмірі 220 462,99 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4409,26 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4850,19 грн.

Заборгованість за поставлене обладнання у сумі 220 462,99 грн. було сплачено лише 17.11.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 314703 від 17.11.2017, що свідчить про неналежне виконання судового рішення.

Позивач в позові зазначає, що вказана сума заборгованості, яка була стягнута судом у справі № 908/2507/15-г сплачена з простроченням термінів, у зв'язку з чим предметом цієї позовної заяви є інфляційні витрати та 3 % річних.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625. Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. ОСОБА_5 лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, товар прийнятий відповідачем в період з 30.05.2012 по 20.06.2012, письмова вимога позивачем направлена 19.01.2015, таким чином кінцевий строк сплати з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України становить 27.01.2015, вартість поставленого обладнання, в сумі 220 462,99 грн. сплачена відповідачем 17.11.2017. Період за який позивачем заявлено до стягнення 3% річних становить 09.07.2015 по 17.11.2017. Позивачем здійснено розрахунок 3 % річних з урахуванням 3 річного строку позовної давності та надсилання позову до суду 09.07.2018, про що свідчить штрих код поштового відправлення, що міститься на конверті долученого до матеріалів справи.

Перевіривши розрахунок 3 % річних позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення в сумі 15 601,53 грн. за період з 09.07.2015 по 16.11.2017, в решті вимог відмовляє, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості - 17.11.2017, не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму інфляційних втрат суд встановив, що він є вірним, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 63 713,80 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів оплати компенсаційних санкцій відповідач суду не надав.

Заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки факт порушення був встановлений постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі № 908/2507/15-г . Застосування компенсаційних санкцій, які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України є правом позивача. Тобто кредитор на свій розсуд, з урахуванням ступеню вини, знецінення грошових коштів в країні, вирішує питання про додаткове стягнення 3% річних та інфляційних витрат з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання. Попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум 3% річних, інфляційних нарахувань не передбачено законодавством України і тому не є обов'язковим. Таким чином, не подання позивачем доказів такого звернення до відповідача не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Координатор (69097, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30324068) суму інфляційних втрат в розмірі 63 713,80 грн. (шістдесят три тисячі сімсот тринадцять гривень 80 коп.), 3% річних у розмірі 15 601,53 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот одна гривня 53 коп.), судовий збір у розмірі 1761,60 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят одна гривня 60 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 30 серпня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов