Рішення

від 30.08.2018 по справі 911/1463/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/1463/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю Крим ОСОБА_1 Сервіс про стягнення 20600,88грн, без виклику представників сторін,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України" (далі - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України") звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим ОСОБА_1 Сервіс» (далі - ТОВ «Крим ОСОБА_1 Сервіс» ) про стягнення 20 600,88грн, у т.ч. 8 559,21грн основного боргу, 989,55грн пені за загальний період з 15.02.2014 по 14.09.2014, 977,37грн - 3 % річних за загальний період з 15.02.2014 по 21.11.2017, 10 074,75грн втрат від інфляції за період з квітня 2014 року по жовтень 2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №1343/14-ТЕ-19 від 16.12.2013 в частині оплати наданих послуг у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2018 за поданим позовом відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву на позов (а.с.1-2).

Відповідно до п. 21 Перехідних положень ГПК України, особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

В силу ч.2 ст.12 1 Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач (зареєстрований на території Автономної Республіки Крим, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) повідомлений про відкриття провадження у справі шляхом розміщення відповідної інформації на веб-сайті судової влади України, що підтверджується повідомленням від 06.07.2018 (а.с.44).

Відповідач у даній справі письмового відзиву по суті заявлених позовних вимог не надав.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступній обставини.

16.12.2013 між сторонами у справі - Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та ТОВ «Крим ОСОБА_1 Сервіс» укладено договір №1343/14-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу (а.с.14-19, далі - договір).

За умовами відповідного договору, позивач зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на миту територію України, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (пп.1.1, 1.2 договору).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 природний газ у обсязі до 70,0 тис. куб.м.

Як визначено пп. 5.1, 5.2 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ та його транспортування встановлюється НКРЕ; ціна 1000 куб.м природного газу становить з ПДВ - 1 309,20грн.

Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх у дію.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом січня-лютого 2014 року, а відповідач прийняв природний газ у загальному обсязі 28,998 тис.м 3 на загальну суму 37 964,17грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу у січні 2014 року, а також реєстром обсягів реалізації природного газу через розподільчі мережі ПАТ Кримгаз за лютий 2014 року, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.21-22, 24-25).

Як вказує позивач у позовній заяві, зобов'язання з оплати поставленого природного газу у січні-лютому 2014 року виконані відповідачем частково, а саме: повністю здійснено оплату за природний газ, поставлений у січні 2014 року (сплачено 20.02.2014 - 10 404,96грн, 07.03.2014 - 9000,00грн), а також частково здійснено плату за газ, поставлений у лютому 2014 року (сплачено 28.03.2014 - 10000грн).

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом стверджує, що заборгованість відповідача за поставлений природний газ за вищевказаним договором за період січень-лютий 2014 року становить 8 559,21грн.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого за договором природного газу та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, за природний газ, поставлений у лютому 2014 року, розрахувався лише частково, що ним не спростовано шляхом подання доказів оплати.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, не виконавши його у встановлений договором строк, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 8 559,21грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 977,37грн - 3% річних за загальний період з 15.02.2014 по 21.11.2017 та 10 074,75грн втрат від інфляції за період з квітня 2014 року по жовтень 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги позивача в частині стягнення процентів за загальний період з 15.02.2014 по 21.11.2017, нарахованих у зв'язку простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого газу у січні-лютому 2014 року, є обґрунтованими, проте не у повному обсязі.

Так, за розрахунком суду, розмір 3% річних за заявлений позивачем період складає 977,36грн, отже, вимоги в частині стягнення процентів підлягають задоволенню у відповідному розмірі; в частині стягнення 0,01грн 3% річних суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 074,75грн втрат від інфляції за період з квітня 2014 року по жовтень 2017 року, нарахованих у зв'язку з прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу, поставленого у січні-лютому 2014 року.

Розмір втрат від інфляції за заявлений період визначено позивачем арифметично вірно, а відтак, вимоги у цій частині у розмірі 10 074,75грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 989,55грн пені за загальний період з 15.02.2014 по 14.09.2014.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Крім того, згідно п. 9.3 договору, строк в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за вказаним договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; пеня позивачем нарахована у межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, а відповідні вимоги в частині стягнення 989,55грн пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 1762,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Крим ОСОБА_1 Сервіс (ідентифікаційний код 34915770; 98670, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Південна, 68, офіс 130) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720; 01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б.Хмельницького, 6) 8 559,21грн основного боргу, 977,36грн - 3% річних, 10 074,75грн втрат від інфляції, 989,55грн пені, а також 1762,00грн в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3.В частині стягнення 0,01грн -3% річних у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова