Рішення

від 28.08.2018 по справі 925/721/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Черкаси

справа № 925/721/18

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Козоріза О.І., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом виробничого кооперативу Будсервіс , Черкаська область, смт. Катеринопіль, вул. Черкаська, 5

до дочірнього підприємства Черкаський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м. Черкаси, бул. Шевченка, 389

про стягнення 395 223,34 грн. заборгованості,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю.

Виробничий кооператив Будсервіс звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до дочірнього підприємства Черкаський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості за поставлений пісок згідно договору поставки від 10.10.2017р. №131/102 в розмірі 83133 грн., та про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно договору перевезення вантажів від 10.10.2017р. №130/103 в розмірі 312 090,34 грн.;

- відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити. Надано оригінали документів з постачання піску на об'єкти відповідача та надання послуг з перевезення матеріалів (піску). Надано письмові заперечення на відзив.

Представник відповідача вимоги заперечив. До відносин перевезення просить застосувати строк позовної давності, оскільки позивач пропустив його та не вказує на поважність причин його пропуску. Надано письмовий відзив на позов. Виконання господарського зобов'язання позивачем по поставці піску за договором представник відповідача не заперечив.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору.

Сторони не пропонували вирішити спір в позасудовому порядку. Сторони повідомили, що надали суду всі докази по справі.

Інших доказів та документів сторонами не надано.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

На виконання зобов'язань за договором поставки від 10.10.2017р. №131/102, що укладений між кооперативом Будсервіс (позивач, постачальник, перевізник - за договором) та ДП Черкаський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (відповідач, покупець, вигодонабувач - за договором) позивач здійснив доставку партій піску на об'єкти відповідача по території Черкаської області, протягом вересня-жовтня 2017 року.

За умовами договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або з залученням іншого перевізника.

На підтвердження наявних відносин перевезення вантажу між цими ж сторонами було укладено договір перевезення вантажів №130/103 від 10.10.2017р.

На виконання умов договорів, станом на 23.10.2017р. позивач доставив на замовлення відповідача та передав на об'єктах відповідачу 1539,5 тонн піску на суму 83133 грн. (з ПДВ).

Вартість наданих послуг перевезення становить 312090,34 грн., що підтверджено актом про надання послуг №526 від 23.10.2017р.

Додатковим договором визначені строк оплати: за отриманий товар - до 02.11.2017р.; за надані послуги перевезення - до 31.10.2017р.

Відсутність оплати поставки та наданих послуг стали причиною звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості. Позивач не нараховує обтяження та неустойку на суму невиконаного грошового зобов'язання відповідачем.

Відповідач вимоги заперечив та просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин перевезення, вказуючи, що позивач пропустив шестимісячний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором перевезення. Доказів часткового погашення боргу не надано. Претензій по кількості, вартості, якості будматеріалів та наданих послуг перевезення - не заявлено.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини постачання з наданням та споживанням послуг з перевезення на підставі письмових строкових оплатних двосторонніх консенсуальних договорів.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Представлений договір поставки №131/102 від 10.10.2017р. разом з додатковою угодою (а.с. 12-19) відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу з використанням майна не для власного (особистого) споживання.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки №131/102 від 10.10.2017р. поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або із залученням ним іншого перевізника.

В п. 3 Додаткової угоди до договору поставки сторони домовились, що перевезення продукції здійснюється транспортом покупця.

Між цими ж сторонами було укладено договір перевезення вантажів №130/103 від 10.10.2017р.

За своїм змістом представлений договір перевезення вантажів №130/103 від 10.10.2017р.є договором перевезення вантажу.

Відносини перевезення урегульовані Главою 64 ЦК України.

Частиною першою ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договорів. Договір поставки від 10.10.2017р. за №131/102 та договір перевезення вантажів №130/103 від 10.10.2017р. між цими ж сторонами - не заперечений сторонами, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3 Договору поставки остаточний розрахунок за товар Покупець здійснює оплату на протязі 60 днів з моменту отримання від Постачальника повного пакету документів, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Служби автомобільних доріг на відповідні цілі (а.с. 13).

Відповідно до п. 5.3 Договору перевезення замовник оплачує вартість послуг перевізника протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту прийняття замовником таких послуг (п.4.3 Договору), шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

В ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Позивач здійснив поставку, а Відповідач прийняв будівельні матеріали (пісок) та спожив (використав) його при проведенні ремонту автомобільних доріг - на суму 83133 грн., що підтверджується видатковою накладною №527 від 23.10.2017р. (а.с. 24), товарно-транспортними накладними:

маршрут Катеринопіль-Жашків (всього 393,9 тонн піску):

06.10.2017р. автомобіль ДАФ, 234 км, 30,8 тонн (а.с. 28);

06.10.2017р. автомобіль ДАФ, 468 км, 62,0 тонн (а.с. 33);

06.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 468 км, 56,6 тонн (а.с. 34);

07.10.2017р. автомобіль ДАФ, 468 км, 62,9 тонн (а.с. 29);

07.10.2017р. автомобіль ДАФ, 468 км, 62,3 тонн (а.с. 31);

07.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 468 км, 56,5 тонн (а.с. 35);

09.10.2017р. автомобіль ДАФ, 234 км, 31,2 тонн (а.с. 30);

09.10.2017р. автомобіль ДАФ, 234 км, 31,6 тонн (а.с. 32);

маршрут Катеринопіль-Маньківка (всього 302,5 тонн піску):

09.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 280 км, 57,9 тонн (а.с. 36);

09.10.2017р. автомобіль ДАФ, 140 км, 30,9 тонн (а.с. 37);

09.10.2017р. автомобіль ДАФ, 140 км, 30,5 тонн (а.с. 38);

06.10.2017р. автомобіль КрАЗ, 140 км, 36,1 тонн (а.с. 39);

07.10.2017р. автомобіль КрАЗ, 140 км, 37,2 тонн (а.с. 40);

09.10.2017р. автомобіль КрАЗ, 140 км, 18,0 тонн (а.с. 41);

06.10.2017р. автомобіль КрАЗ, 140 км, 36,6 тонн (а.с. 42);

07.10.2017р. автомобіль КрАЗ, 140 км, 37,0 тонн (а.с. 43);

09.10.2017р. автомобіль КрАЗ, 140 км, 18,3 тонн (а.с. 44);

маршрут Катеринопіль-Монастирище (всього 294,2 тонни піску):

12.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 288 км, 29,3 тонн (а.с. 45);

13.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 288 км, 28,1 тонн (а.с. 46);

13.10.2017р. автомобіль ДАФ, 288 км, 30,9 тонн (а.с. 47);

12.10.2017р. автомобіль ДАФ, 288 км, 31,2 тонн (а.с. 48);

11.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 288 км, 28,4 тонн (а.с. 49);

10.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 288 км, 28,9 тонн (а.с. 50);

11.10.2017р. автомобіль ДАФ, 288 км, 29,6 тонн (а.с. 51);

10.10.2017р. автомобіль ДАФ, 288 км, 30,0 тонн (а.с. 52);

10.10.2017р. автомобіль ДАФ, 288 км, 30,0 тонн (а.с. 53);

07.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 288 км, 27,8 тонн (а.с. 54);

маршрут Катеринопіль-Умань (всього 548,9 тонни піску):

16.10.2017р. автомобіль ДАФ, 336 км, 62,1 тонн (а.с. 55);

16.10.2017р. автомобіль ДАФ, 336 км, 62,3 тонн (а.с. 56);

16.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 336 км, 57,4 тонн (а.с. 57);

17.10.2017р. автомобіль ДАФ, 336 км, 31,7 тонн (а.с. 58);

17.10.2017р. автомобіль ДАФ, 336 км, 30,7 тонн (а.с. 59);

18.10.2017р. автомобіль ДАФ, 336 км, 63,1 тонн (а.с. 60);

18.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 336 км, 57,6 тонн (а.с. 61);

18.10.2017р. автомобіль ДАФ, 336 км, 64,2 тонн (а.с. 62);

19.10.2017р. автомобіль КамАЗ, 336 км, 56,7 тонн (а.с. 63);

19.10.2017р. автомобіль ДАФ, 336 км, 63,1 тонн (а.с. 64), та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено. Відповідач не розрахувався за поставлений товар.

Факт наявності заборгованості підтверджується договорами, видатковою накладною на господарську операцію №527 від 23.10.2017р. (а.с. 24), товаро-транспортними накладними (а.с. 28-64), актом надання послуг №526 від 23.10.2017р. (а.с. 25). Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України, відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений в п. 4.3 Договору поставки (з урахуванням п. 4 Додаткової угоди (а.с. 19) - протягом 10 календарних днів з моменту поставки) та п. 5.3 Договору перевезення вантажів (а.с. 22).

Суд не розділяє відносини сторін за двома різними договорами між тими ж сторонами в один період, оскільки перевезення вантажу (піску) здійснено на умовах поставки піску на об'єкти відповідача (замовника) транспортом виконавця, тому договір перевезення №130/103 від 10.10.2017р. (а.с. 20-23) не можна вважати похідним договором, додатковим договором до договору поставки №131/102 від 10.10.2107р., чи самостійним договором (а.с. 12-19).

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк сплати за отриманий товар вже настав.

Станом на 28.08.2018р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену продукцію становила 83133 грн., за послугами перевезення становила 312090,34 грн.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відсутність коштів у відповідача чи відсутність кошторису видатків на оплату за поставлений та доставлений товар не є підставою звільнення відповідача від обов'язку проведення розрахунків.

Тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлену продукцію в сумі 83133 грн., за послугами перевезення в сумі 312090,34 грн.

Стосовно заперечень відповідача по строках позовної давності:

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності щодо претензії перевізника до замовника перевезень та стягнення заборгованості по оплаті, оскільки - на думку відповідача - строк позовної давності щодо стягнення вартості перевезення сплинув 01.05.2018р. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за договором перевезення повністю.

Суд не враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за вимогами перевізника з таких правових підстав.

Суд керується приписами Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів :

…2.2. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

У частині 1 статті 258 Цивільного кодексу України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У п. 6 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажів.

Згідно спеціальної норми - ст. 315 ГК України - для пред'явлення перевізником позовів до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають перевезення вантажу, встановлюється шестимісячний строк позовної давності.

У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З обставин, наведених у позовній заяві, які не заперечуються відповідачем вбачається, що на виконання зобов'язань договору поставки №131/102 від 10 жовтня 2017 року, укладеного між позивачем і відповідачем та додаткової угоди до цього договору, позивач поставляв відповідачу пісок (товар). Згідно з умовами цього договору позивач здійснював поставку власним автотранспортом за рахунок покупця (відповідач), про що у той же день сторони уклали договір перевезення вантажів №130/103. суд враховує також, що покупець не є одночасно вантажовідправником.

Згідно з положеннями ст.ст.655, 689, 690, 692 ЦК України зобов'язання покупця оплатити товар пов'язується з фактом прийняття товару.

У відзиві відповідач не заперечує факт отримання товару, доставленого продавцем на об'єкт покупця (відповідач), де він здійснював дорожні роботи.

Згідно з положеннями ст.664 ЦК України обов'язок покупця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивач, як постачальник партій товару, доставляв товар на об'єкт Покупця, де він і був переданий і прийнятий уповноваженою особою покупця на підставі товарно-транспортних накладних, що відповідачем не заперечується.

Таким чином, з фактичних обставин справи вбачається, що незважаючи на наявність двох договорів: на поставку і перевезення вантажу, вони є пов'язаними за сторонами, умовами; послуги з перевезення вантажу є додатковими (не самостійними) від основного зобов'язання з поставки товару.

Тому оплата вартості поставленого товару є основним зобов'язанням відповідача, до якого застосовується загальна позовна давність - три роки (ст.257 ЦК), а оплата вартості доставки (перевезення) товару - додатковим зобов'язанням, до якого застосовується спеціальна позовна давність в один рік (ч.3 ст.925 ЦК), а не шість місяців, як вважає відповідач.

Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

З огляду на викладене, відповідно до положень ст.ст. 266, 925 ЦК України до зобов'язань відповідача з оплати вартості поставленого товару і вартості його доставки строк позовної давності не є таким, що сплив.

Посилаючись на сплив позовної давності, як на підставу відмови у позові, без наведення обставин і причин не виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого товару і його доставки на об'єкт відповідача, відповідач підтверджує свою недобросовісність у виконанні зобов'язань, передбачених договорами. Доводи відповідача жодним чином не впливають на існуюче зобов'язання Відповідача сплатити грошові кошти Позивачу за товар і вартість його доставки на об'єкт відповідача.

Таким чином, згідно з приписами ч.5 ст.267 ЦК України підлягає захисту порушене право позивача на отримання грошових коштів з оплати вартості поставленого відповідачу товару і оплати вартості його доставки.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Відповідач не спростував доводи позивача. Представник позивача аргументовано довів свої позовні вимоги в суді та необхідність судового захисту порушеного права.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 83133 грн., за послугами перевезення в сумі 312090,34 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Відповідно до приписів ст.ст. 129-130 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 5928,35 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: дочірнього підприємства Черкаський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м. Черкаси, бул. Шевченка, 389, код ЄДРПОУ 31141625, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: виробничого кооперативу Будсервіс , Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Катеринопіль, вул. Черкаська, 5, код ЄДРПОУ 31041068, номер рахунку в банку невідомий

395223,34 грн. основного боргу та 5928,35 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення - до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.08.2018р.

Суддя Г.М. Скиба