Рішення

від 30.08.2018 по справі 813/2748/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/2748/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання беззаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2П.) до Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, СМВ ДВС ГТУЮ у Львівській області), в якому просить:

- визнати незаконною бездіяльність начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_2, що викладена у формі заяви від 18.05.2018 на постанову від 10.04.2017 про відкриття в окремому виконавчому провадженні (ВП № 53715328) стягнення виконавчого збору та зобов'язати розглянути дану скаргу по суті.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що начальник Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 відмовив в задоволенні заяви позивача від 18.05.2018 про скасування постанови безпосередньо підпорядкованого цьому начальнику державного виконавця, що суперечить вимогам закону з огляду на прийняті судові рішення. Також позивач зазначає, що перша заява позивача від 04.04.2018 з цього приводу була проігнорована та залишена без відповіді. Предмет оскарження в даних заявах складали дві постанови державного виконавця СМВ ДВС ГТУЮ у Львівській області - постанова від 27.03.2017 про закінчення виконавчого провадження ВП № 51769437 та постанова від 10.04.2018 про відкриття в окремому виконавчому провадженні (ВП № 53715328) стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 виконавчого збору, що був раніше нарахований у виконавчому провадженні ВП № 51769437. Вважає, що відмовляючи у скасуванні цих постанов, начальник СМВ ДВС ГТУЮ у Львівській області допустив незаконну бездіяльність, чим було порушено права позивача.

Ухвалою суду від 27.07.2018 відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, правом на подання відзиву у порядку ст.162 КАС України не скористався. В контексті зазначеного, суд зауважує, що відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

28.08.2018 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справу. Суд звертає увагу, що оскільки таке клопотання не скріплене електронним цифровим підписом, то відповідно до пункту 2.2.18 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, до надходження його оригіналу клопотання від представника відповідача від 28.09.2018 носить лише інформаційний характер.

Під час судового розгляду справи суд встановив наступні фактичні обставини.

27 березня 2017 року Стрийським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в особі старшого державного виконавця було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 51769437, якою виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2-1571 від 21.02.2012 Стрийського міськрайонного суду Львівської області на користь ПАТ ВіЕС Банк закінчено. Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій виділено в окреме провадження.

10 квітня 2017 року винесено постанову про відкриття в окремому виконавчому провадженні (ВП № 53715328) стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 виконавчого збору, що був раніше нарахований у виконавчому провадженні ВП № 51769437.

18.05.2018 позивач звернувся з заявою до начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якій просив: скасувати постанову від 27.03.2017 старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 про закінчення виконавчого провадження ВП № 51769437 та здійснення заходів по відновленню вказаного виконавчого провадження; скасувати постанову від 10.04.2017 старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження ВП № 53715328; повідомити про результати розгляду заяви.

В основу заяви позивача від 18.05.2018 були покладені наступні доводи. Зокрема, в поданій скарзі ОСОБА_2 зазначив, що невідповідність означеної постанови від 27.03.2017 старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 про закінчення виконавчого провадження ВП № 51769437 вимогам закону випливала з ухвали від 12.03.2018 Стрийського міськрайонного суду Львівської області в справі № 2-1571/10, рішення якого виконувалось в примусовому порядку у виконавчому провадженні ВП № 51769437. Вказав на те, що даною ухвалою міськрайонного суду встановлено, що прощення боргу ОСОБА_2 здійснено за іншим кредитним договором KF40718 від 01.08.2007, проте як в провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі № 2-1571/10 предметом розгляду був кредитний договір KF52580 від 26.09.2008.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для закінчення вказаного виконання ВП № 51769437 стало повідомлення (листом №10-3/4550 від 24.03.2017р.) стягувача ПАТ ВіЕс банк органу виконавчої служби про аналювання боргу боржникові, який складав предмет стягнення за виконавчим листом № 2-1571 від 21.02.2012 Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

При цьому, державний виконавець послався як на підставу закінчення виконавчого провадження ВП № 51769437 на норму пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» , яка має застосовуватись лише у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Одночасно, державним виконавцем було прийнято рішення про виділення в окреме виконавче провадження та відкрито таке провадження (ВП №53715328) про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_2М виконавчого збору в сумі 288591, 63 грн., що був раніше нарахований у виконавчому проваджені ВП № 51769437 з розрахунку 10% від загальної суми, що підлягала стягненню за виконавчим листом № 2-1571 від 21.02.2012р.

При цьому, загалом фактично від всієї суми стягнення органом виконавчої служби було солідарно з боржників стягнуто лише 1 % , близько 30000 гривень.

Натомість п.2 ст.27 Закону України Про виконавче провадження унормовано, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Оцінюючи правовий статус виконавчого листа № 2-1571 від 21.02.2012р. виданого у справі № 2-1571/2010, в ухвалі від 12.03.2018р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області дійшов висновку, що прощення боргу в даній справі з боку стягувача у відповідності до ст.605 ЦК України не відбулось, а тому підстави для визнання виконавчого листа № 2-1571 від 21.02.2012р. таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Постановою від 23.08.2018р. апеляційного суду Львівської області вказана ухвала Стрийського міськрайонного суду залишена без змін. Таким чином, остання набрала законної сили.

Подання заяви ОСОБА_2 від 18.05.2018 до відповідача було обумовлене приписами ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , за якими начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Листом № 9934 від 04.06.2018 начальник Стрийського міськрайоного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 повідомив позивача про відмову у задоволенні його заяви від 18.05.2018.

Вважаючи розгляд начальником СМВ ДВС ГТУЮ у Львівській області скарги позивача, що викладена у формі заяви від 18.05.2018, неналежним, позивач звернувся до суду.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, виконавців визначений статтею 74 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» , рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» , начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Перевірка законності виконавчого провадження здійснюється в порядку передбаченому розділом ХІІ "Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція ), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 21.03.2018 № 855/5).

Зокрема, згідно із п.3 розділу ХІІ Інструкції перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби.

Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова.

За п.6 розділу ХІІ Інструкції перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.

За п.7 розділу ХІІ Інструкції про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова.

У разі, якщо під час перевірки виконавчого провадження виявлено порушення вимог Закону України Про виконавче провадження , посадова особа, зазначена в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, в резолютивній частині постанови доручає начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону.

Проте, як з'ясовано під час розгляду справи, жодних передбачених даною Інструкцією заходів відповідачем з розгляду поданої ОСОБА_2 скарги не вчинялось.

Також суд бере до уваги, що 04.04.2018 заявником було подано скаргу до відповідача у формі заяви на постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2017 ВП № 51769437, однак жодної відповіді відповідача на подану заяву позивачем отримано не було.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та вищевикладених обставин, можна дійти висновку, що відповідачем скарга ОСОБА_2 від 18.05.2018р., в тому числі щодо порядку та законності відкриття окремого виконавчого провадження ВП №53715328 з стягнення виконавчого збору (бездіяльність стосовно якого складає предмет позову в даній справі) розглянута з порушенням вимог статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч встановленому частиною 1 ст. 77 КАС України обов'язку доказування, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо розгляду заяви ОСОБА_2, що викладена у формі заяви від 18.05.2018 на постанову від 10.04.2017 про відкриття в окремому виконавчому провадженні (ВП № 53715328) стягнення виконавчого збору.

Разом з тим, надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У судовому засіданні встановлено, що дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, не відповідають критеріям щодо правомірності в контексті ст. 2 КАС України.

Проаналізувавши приписи зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, суд дійшов переконання, що заявлені позивачем вимоги є обгрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконною бездіяльність начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_2, що викладена у формі заяви від 18.05.2018 на постанову від 10.04.2017 про відкриття в окремому виконавчому провадженні (ВП № 53715328) стягнення виконавчого збору та зобов'язати розглянути дану скаргу по суті.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (82482, Львівська область, м.Моршин, вул.Івана-Франка, 13а; РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Болехівська, 27; код ЄДРПОУ 34903571) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Згідно з ч.1 ст.272 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.6 ст. 287 КАС України, апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.М. Сакалош