Рішення

від 23.08.2018 по справі 818/2065/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 р. Справа № 818/2065/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_2Ю.) звернулася до суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Сумське об'єднане УПФУ Сумської області) про:

1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.05.2016 року;

2) зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, належної їй пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 01.05.2016 року.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 15.09.2014 була взята на облік внутрішньо переміщених осіб Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради, про що була видана відповідна довідка. Крім того, позивачка перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію. Однак, у квітні 2016 року позивачка отримала останні пенсійні виплати. Листом від 23.04.2018 відповідач повідомив позивачку, що під час обов'язкового обміну інформаціями баз отримувачів пенсій управління та Єдиною інформаційною базою даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, було встановлено, що особовий рахунок ОСОБА_2 визначений таким, що не має право на виплату пенсії по причині закінчення терміну дії довідки 13.04.2016.

Ухвалою суду від 04.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб.

22.06.2018 від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву (а.с.28-29), відповідно до якого Сумське об'єднане УПФУ Сумської області з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також з посиланням на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, та на Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що позивачу з червня 2016 року Управлінням було припинено виплату пенсії на підставі припинення дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 14.10.2014. При цьому зазначив, що довідка діяла до 30.05.2016 і позивачем дія довідки не була продовжена, до Управління за поновленням виплат пенсії з червня 2016 року позивачка не зверталася.

Ухвалою суду від 25.06.2018 у справі було призначено судове засідання на 23.08.2018.

В судове засіданні позивач не з'явилась, від її представника надійшла заява про розгляд справи без участі позивача чи її представника (а.с.34), у зв'язку з чим суд вважав можливим розглядати справу у відсутності позивача та її представника.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та зазначив, що Управлінням власного рішення про припинення виплати пенсії не приймалося.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини у справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вбачає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачці призначена пенсія за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №1870419528 (а.с.12).

ОСОБА_2 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим отримала довідку Управління соціального захисту населення Сумської міської ради про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 14.10.2014 №5924000120 (а.с.13), у зв'язку з чим стала на облік в Сумському об'єднаному УПФУ Сумської області, що вбачається з позову та пояснень представника відповідача.

З 01.05.2016 пенсійні виплати були припинені, у зв'язку з чим позивач через свого адвоката звернулась до відповідача (а.с.17).

Листом від 23.04.2018 за №8783/02-12 на адвокатський запит (а.с.17) ОСОБА_2 була повідомлена Сумським об'єднаним УПФУ про те, що під час обов'язкового обміну інформаціями баз отримувачів пенсій управління та Єдиною інформаційною базою даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, було встановлено, що особовий рахунок ОСОБА_2 визначений таким, що не має право на виплату пенсії по причині закінчення терміну дії довідки 13.04.2016.

Суд не може погодитись з такою бездіяльністю відповідача, яка полягає у невиплаті пенсії позивачці, та вважає її протиправною, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.2 ст. 4 Закону №1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 (далі - Порядок №509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону. При цьому за приписами п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та вказаних норм Закону №1706-VII умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження особи на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою та наявність рахунку в установі публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» .

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 8 червня 2016 року №365 (далі - Порядок №365) вказує на правомірність припинення пенсії у зв'язку із припиненням дії довідки.

Згідно п.2 Порядку №365 документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку №509. Дійсно, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб є однією з підстав, визначеної у пп.4 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону №1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: (…); 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, судом не встановлено, що довідка, видана позивачці, була скасована, таких доказів відповідачем не надано. Лише її дія, як вбачається із зворотного боку довідки (а.с.13) була продовжена 30.10.2015 на шість місяців.

При цьому, згідно п.6 Порядку №509 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Таким чином, судом встановлено, що довідка про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною. Доказів про її скасування відповідачем не надано.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на Закон №1706-VII. В той же час, вказаний Закон №1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат, зокрема, з підстав припинення дії довідки.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

В той же час, як вбачається з листа відповідача від 23.04.2018 №8783/02-12 (а.с.18), виплата пенсії відповідачем була припинена, у зв'язку з тим, що особовий рахунок позивачки визначений таким, що не має права на виплату пенсії по причині закінчення терміну дії довідки про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України 13.04.2016. Вказане не є тією підставою, виключний перелік яких зазначено у ст.49 Закону №1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії. Тим паче, що такого рішення відповідачем взагалі не приймалось. У зв'язку з чим, суд визнає, що бездіяльність відповідача щодо припинення позивачці нарахування та виплати пенсії є протиправною та такою, що вчинена не спосіб, встановлений законом.

Таким чином доводи відповідача, з посиланням на Порядок №365, Закон №1706-VII та Порядок №509, про наявність обґрунтованих підстав для припинення нарахування і виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки такі підстави як припинення дії довідки по причині закінчення терміну її дії не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV. А норми Закону №1706-VII є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Вказане також узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за №263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).

Крім того, відповідно до ст.2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.11.2003 №1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п.51 рішення Європейського суду з прав людини по справі Пічкур проти України було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 Про незалежність судової влади встановлено, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, оскільки предметом спору є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити його певні дії, та за рішенням суду не вирішувалось питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішувалось питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по нарахуванню та виплаті пенсії.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (40000, Сумська область, м.Суми, вул.Хотенська, буд.25, РНОКПП НОМЕР_1) до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Степана Бандери, буд.43, код ЄДРПОУ 40383837) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, яка полягає у не виплаті ОСОБА_2 з 01.05.2016 пенсії.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_2, починаючи з 01.05.2016.

В задоволенні клопотання про звернення рішення до негайного виконання відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28.08.2018.

Суддя І.Г. Шевченко