Рішення

від 14.08.2018 по справі 208/6324/16-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/6324/16-ц

№ провадження 2/208/1025/18

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в складі: Головуючого, судді - Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Шешуревої Я.І.,

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1, представник позивача в судовому засіданні ОСОБА_2,

- відповідач ОСОБА_3, представник відповідача в судовому засіданні ОСОБА_4,

- відповідач ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма ХАН ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма ХАН про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельної фірми ХАН про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31 жовтня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав від позивача грошові кошти у сумі 350 000 грн., які зобов'язався повернути після спливу сьомі місяців та сплатити проценти за користування позикою в розмірі 38,4 % річних. На забезпечення зобов'язань за вказаним договором позики між позивачем та майновим поручителем ОСОБА_3, ТОВ Виробничо-торгівельна фірма ХАН укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 за № 2783, відповідно до якого ТОВ ВТФ ХАН передає, а ОСОБА_1 приймає в заставу нежитлове приміщення (вбудоване приміщення № 1А) у будинку № 26 по вул. Сачка у м. Дніпродзержинську (Кам'янське) Дніпропетровської області. 29 травня 2009 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору позики від 31.10.2008 р., відповідно до якого строк дії договору позики був подовжений до 30 вересня 2009 року, після спливу строку дії якого ОСОБА_3 зобов'язався повернути отриману в борг суму разом с процентами 48 % річних за весь строк користування позикою. Проте у встановлений договором строк позика не була повернута, 22 квітня 2013 року боржник повернув частину боргу в сумі 10 000 грн., а також 18 лютого 2015 року було повернуто борг в розмірі 10 000 грн. Таким чином заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_1 становить 330 000 грн. Також 23 вересня 2016 року на адресу боржника та іпотекодавцю було направлено письмову вимогу про усунення порушення та виконання зобов'язань. Саном на дату подання позовної заяви заборгованість становить 2 056 562 грн., яка складається з 330 000 грн. - сума основного боргу; 1 304 192 грн. - проценти; 362 574, 87 грн. втрати від інфляції; 59 796 грн. - пеня.

Тому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за договором позики від 31.10.2008 р. в сумі 2 056 562 грн., яка складається з 330 000 грн. - сума основного боргу; 1 304 192 грн. - проценти; 362 574, 87 грн. втрата від інфляції; 59796 грн. - пеня; звернути стягнення на предмет іпотеки, нежитлове приміщення у будинку (вбудоване приміщення № 1А) у будинку № 26 по вул. Сачка у м. Кам'янське, (м. Дніпродзержинську) Дніпропетровської області, що належить відповідачу ТОВ ВТФ ХАН , визначивши початкову ціну предмета іпотеки в сумі 1 057 863 грн. 00 коп. та судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надав суду відзив, у якому просить суд відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з тим, що він борг за договором позики повернув позивачу та просить суд застосувати строк позовної давності.

2. Заяви, клопотання учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за договором позики від 31.10.2008 р. в сумі 2 056 562 грн., яка складається з 330 000 грн. - сума основного боргу; 1 304 192 грн. - проценти; 362 574, 87 грн. втрата від інфляції; 59796 грн. - пеня; звернути стягнення на предмет іпотеки, нежитлового приміщення у будинку (вбудоване приміщення № 1А) у будинку № 26 по вул. Сачка у м. Кам'янське, (м. Дніпродзержинську) Дніпропетровської області, що належить відповідачу ТОВ ВТФ ХАН , визначивши початкову ціну предмета іпотеки в сумі 1 057 863 грн. 00 коп. та судові витрати. Представник позивача також надала суду відповідь на відзив, де зазначила, що будь-яких доказів того, що кошти за договором позики повернуті в повному обсязі відповідачем не надано. Зазначила також, що строк позовної давності не пропущений.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надав суду відзив на позовні вимоги та в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову, застосувавши строк позовної давності та врахувати, що борг позивачу був повернутий.

3. Процесуальні дії суду.

17 листопада 2016 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області відкрито провадження по справі.

13 березня 2017 року в порядку заочного розгляду справи рішенням суду позовні вимоги задоволено.

02 листопада 2017 року ухвалою суду заяву представника відповідача про скасування заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано.

23 січня 2018 року ухвалою суду відповідно до Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

01 серпня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 31.10.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав у позивача грошові кошти в розмірі 350 000 грн., строком на сім місяців, зі сплатою відсотків річних в розмірі 38,4 % та відповідно до умов договору за угодою сторін договір може бути продовжений, про що сторонами укладається додатковий договір про внесення змін до договору (а.с.17).

Так, 29 травня 2009 року сторонами були внесені зміни до договору позики, в якому зазначається, що договір продовжений до 31.09.2009 року, а також ОСОБА_3 повертає отриману грошову суму в розмірі 350 000 грн. та відсотки за весь час користування грошима із розрахунком 48 %, що складає 154 000 грн. (а.с.18).

Окрім цього, між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Виробничо-Торгівельна Фірма ХАН 31 жовтня 2008 року укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, вказаний договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з договору позики, укладеного 31 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, з метою забезпечення повернення грошей у строк до 01 червня 2009 року ТОВ ВТФ ХАН передає в заставу належне йому нежитлове приміщення (вбудоване приміщення № 1-А), що знаходиться в будинку 26 по вулиці Сачка в м.Дніпродзержинську, зараз м. Кам'янське Дніпропетровської області, загальною площею 166,3 кв.м.

Вказаний договір посвідчений нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 31 жовтня 2008 року та зареєстровано в реєстрі № 2783 (а.с.19-20).

Згідно до умов договору від 29 травня 2009 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ ВТФ ХАН до договору іпотеки від 31 жовтня 2008 року за реєстром № 2783 були внесені зміни, згідно якого сторони домовились викласти пункт 1 розділу Предмет договору договору іпотеки від 31 жовтня 2008 року в наступній редакції: 1. Договір позики від 31 жовтня 2008 року зі змінами до договору іпотеки від 29 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_3 зобов'язується до 31 вересня 2009 року повернути гроші в сумі 350 000 грн. та належні відсотки у розмірі 48% річних за весь строк користування позикою, що складає 154 000 грн. (а.с.21).

Згідно до змісту розписок від 22.04.2013 р. та 18.02.2015 р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 суму в розмірі по 10 000 грн. в якості погашення суми процентів за договором займу укладеного 31 жовтня 2008 року (а.с.22, 23).

У зв'язку з неповерненням грошових коштів зі сторони відповідача ОСОБА_3, позивачем ОСОБА_1 21 вересня 2016 року на адресу відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ВТФ ХАН були направлені вимоги про усунення порушень, які виникли, у зв'язку з невиконанням договору позики від 31 жовтня 2008 року (а.с.24-27).

Окрім цього, з наданої в судовому засіданні представником позивача додаткової угоди до договору позики від 31 жовтня 2008 року вбачається, що сторони дійшли до згоди, що договір позики продовжується до 31 травня 2010 року та відповідач ОСОБА_3 повертає отриману суму 350 000 грн., що становить 57 852 доларів США та проценти за весь час користування грошовими коштами, що становить 98 000 грн.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем ОСОБА_1 обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є грошові кошти отримані на підставі договору позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, які врегульовані ЦК України та Законом України Про іпотеку .

5. Оцінка суду.

Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст.208 ЦК України визначені правочини, які підлягають вчиненню у письмовій формі, де у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Окрім цього, ст.209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Ч.2 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно до вимог ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Ст.220 ЦК України передбачені правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, згідно якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Також до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, на виконання вимоги ст.81 ЦПК України представником відповідача ОСОБА_3 не надані суду будь-які докази в підтвердження того, що отримані ним у позивача грошові кошти в розмірі 350 000 грн. на підставі договору позики від 31 жовтня 2008 року були повернуті, а тому посилання представника відповідача про виконання договору позики в повному обсязі є безпідставними.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У статті 33 Закону України Про іпотеку передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

У статті 19 Закону України Про іпотеку визначено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону.

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до змін до додаткової угоди до договору займу від 31 жовтня 2008 року, які були підписані позивачем та відповідачем ОСОБА_3 01 жовтня 2009 року сторони дійшли до згоди, що договір займу продовжується до 31 травня 2010 року, але вказані зміни не були внесені до договору іпотеки та не посвідчені нотаріально, як того вимагає ст.19 Закону України Про іпотеку , у зв'язку з чим вказані зміни не були відомі іпотекодавцю, тобто відповідачу по справі ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ВТФ ХАН .

У зв'язку з чим, суд не приймає до уваги посилання представника позивача про те, що дійсно між сторонами були внесені зміни до договору іпотеки, на підставі якого на час підписання 01 жовтня 2009 року додаткової угоди до договору займу від 31 жовтня 2008 року Предметом договору іпотеки від 31 жовтня 2008 року залишається: 1. Договір позики від 31 жовтня 2008 року зі змінами до договору іпотеки від 29 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_3 зобов'язується до 31 вересня 2009 року повернути гроші в сумі 350 000 грн. та належні відсотки у розмірі 48% річних за весь строк користування позикою, що складає 154 000 грн. (а.с.21).

Тобто, повернення грошових коштів за договором позики між сторонами було визначено дату 31 вересня 2009 року в сумі 350 000 грн. та належні відсотки у розмірі 48% річних за весь час користування позикою, що складає 154 000 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями врегульовано частиною 5 статті 261 ЦК України, згідно з якою за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Договір укладений між сторонами у справі від 31 жовтня 2008 року передбачав обов'язок ОСОБА_3 погасити борг протягом строку дії договору, тобто до 31 вересня 2009 року та відповідно до додаткової угоди від 01 жовтня 2009 року до 31 травня 2010 року.

Так, як вбачається з матеріалів позову, позивач звернувся до суду в жовтні 2016 року та момент початку перебігу позовної давності за його вимогами слід рахувати з жовтня 2009 року, тобто із закінченням часу, визначеного для повернення грошових коштів, який визначений договором про внесення змін до договору займу та договору іпотеки.

Посилання представника позивача про переривання позовної давності шляхом часткового погашення заборгованості відповідачем ОСОБА_3 22.04.2013 р. та 18.02.2015 р. є помилковим, оскільки таке може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу, а також як зазначив представник відповідача ОСОБА_3 вказані грошові кошти в розмірі по 10 000 грн. 22.04.2013 р. та 18.02.2015 р. він не надавав позивачу, у зв'язку з чим суд вважає, що строк позовної давності не переривався.

Крім того, визнання боргу як підстава для переривання перебігу позовної давності має бути результатом вольових дій боржника, про що в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечував щодо повернення 22.04.2013 р. та 18.02.2015 р. грошових коштів.

Проте, статтею 264 ЦК визначено порядок переривання перебігу позовної давності.

Аналіз вказаної норми статті 264 ЦК призводить до висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; б) пред'явлення позову особою позову одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1 статті 264 ЦК), необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Натомість позивач, будучи стороною за договором займу та відповідно особою, яка надала відповідачу грошові кошти, достеменно знав про порушення свого права, ще з 2009 році, однак не вимагала повернення коштів та у трирічний строк до суду не зверталась, а при зверненні, питання про поновлення строку не порушувала, і відповідно причин поважності пропуску строку позовної давності не надала.

Таким чином, враховуючи викладене та вимоги ст. 267 ЦК України підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підстав для стягнення судових витрат з урахуванням відмови в задоволені позову відсутні.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.1, 7, 33, 19 Закону України Про іпотеку , ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 208, 215, 218, 220, 256, 257, 261, 264, 267, 509, 526, 625, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма ХАН про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_1, адреса: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.Інтернаціоналістів, буд.№ 18, кВ.№ 16, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_3, адреса: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.Лисичанська, буд.№ 44, НОМЕР_2.

Відповідач ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма ХАН , 51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.Лисичанська, буд.№ 44, код.ЄДРПОУ 20298941.

Суддя Похваліта С. М.