Рішення

від 20.08.2018 по справі 826/11809/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 20 серпня 2018 року                      №826/11809/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді головуючого Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «С.Р.К.»   доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,      ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «С.Р.К.» (далі – позивач, ТОВ «Компанія «С.Р.К.») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі – відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 року №0002861201. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: щодо порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 2011 по 2012 роки, не відповідають дійсності, оскільки позивач сплатив до бюджету штраф за результатом оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.10.2012 року №0022151504 за спірний період. Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджує, що перевіркою встановлено несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 11 602,52 грн. позивачем, а тому контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції до останнього. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2016 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків. 15.08.2016 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, яким усунуто виявлені судом недоліки. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11809/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. 11.01.2017 року від представника відповідача надійшло заперечення на адміністративний позов, який прийнято судом. Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №2752 від 07.04.2017 року, адміністративну справу №826/11809/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «С.Р.К.» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0002861201 від 10.06.2016 року передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/11809/16 суддею Шрамко Ю.Т. та призначено справу до судового розгляду. У судовому засіданні 13.06.2017 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі. Крім того, представниками позивача у призначеному судовому засіданні надано письмові пояснення у справі, які прийнято судом. Відповідач у призначене судове засідання явку своїх представників не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується письмовою розпискою від 27.04.2017 року (Т.1, арк. 46). Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України (у редакції, яка діяла станом на момент вчинення відповідної процесуальної дії), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, беручи до уваги, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 13.06.2017 суд ухвалив перейти до розгляду справи у  письмовому провадженні. Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом, за результатами проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за січень, березень-червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року, січень-липень 2012 року, складено акт від 01.10.2012 року №2112/15-4, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України (Т.1, арк. 14). Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 року №0022151504, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% на суму 10      730,11 грн. та від 29.12.2012 року №3248171504, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10%, 20% на суму 310,86 грн. (Т.1, арк. 49, 51). Відтак, за результатами оскарження позивачем сплачено штраф за вказані вище податкові повідомлення-рішення, що підтверджується платіжними дорученнями №101, 102 від 25.09.2013 року (Т.1, арк. 50, 52). Разом з тим, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати податку на додану вартість щодо порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 2011 по 2012 роки, за результатами якої складно акт перевірки від 10.06.2016 року №217/26-55-12-01. У висновках до вказаного акту зазначено про порушення позивачем правил сплати (перерахування) податку у строки, визначені законодавством (Т.1, арк. 9-10). За наслідками виявленого порушення, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 року №0002861201, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 20% на суму 10 543,08 грн. (Т.1, арк. 8). Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), , у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішення органів державної влади, а саме: Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Абзацом 1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Пунктом 75.1.1 ст. 5 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (п.76.1 ст. 76 ПК України). Як вбачається зі змісту акту перевірки від 10.06.2016 року №217/26-55-12-01, контролюючим органом встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 2011 по 2012 роки (Т.1, арк. 9-10). Водночас, за результатами проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за січень, березень-червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року, січень-липень 2012 року, складено акт від 01.10.2012 року №2112/15-4, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України (Т.1, арк. 14). Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. Відтак, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 року №0002861201 за період з 2001 по 2012 роки, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 20% на суму 10 543,08 грн. (Т.1, арк. 8). Відповідно до статті 116 ПК України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. Отже, за наслідками прийнятих податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012 року №0022151504, від 29.12.2012 року №3248171504 за спірний період, позивач сплатив штраф у розмірі 20% на суму 10 730,11 грн. та штраф у розмірі 10%, 20% на суму 310,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №101, 102 від 25.09.2013 року (Т.1, арк. 50, 52). Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що посадовими особами контролюючого органу протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 року №0002861201, оскільки за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної санкції, а тому вказане рішення є таким, що підлягає скасуванню. Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного  позову, суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов викласти зміст резолютивної частини, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до  п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України. Відповідно до ч.1      ст.2 КАС України      завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною 1      ст.6 КАС України      встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до положень ч.1  ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2   ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 242 КАС України      встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 29.07.2016 року №100, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1378,00  грн. Керуючись ст.ст.  2,  5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «С.Р.К.» (код ЄДРПОУ 34729465, адреса: 1103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 11) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867, адреса: 01011, м. Київ, вулиця Лєскова, 2) задовольнити у повному обсязі. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 року №0002861201. 3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «С.Р.К.» здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1378,00 грн. (тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя          Ю.Т. Шрамко