Рішення

від 27.08.2018 по справі 826/235/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 серпня 2018 року                      № 826/235/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом          Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві до                    ДВП «Будремкомплект» НАН України про                    стягнення коштів з рахунків платника податків О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И: Позивач, в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі – Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДВП «Будремкомплект» НАН України (надалі – відповідач) в якому просить: стягнути з відповідача  кошти в сумі 430504,33 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків. Кошти зарахувати: з податку на додану вартість в розмірі 121  859,45 грн на р/р 31110029700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 14010100, одержувач – УДКС у Святошинському районі м. Києва. Ідентифікаційний код 37962074; з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 307  624,88 грн. на р/р 33218811700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 18010500, одержувач – УДКС у Святошинському районі м. Києва. Ідентифікаційний код 37962074; частину чистого прибутку (доходу) господарських організації (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) у розмірі 1020 грн. на р/р 31110074700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 21010100, одержувач – УДКС у Святошинському районі м. Києва. Ідентифікаційний код 37962074. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 12.01.2017 р. відкрито скорочене провадження. На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 17.02.2017 р. від Відповідача надійшли заперечення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2017р., ухвалено про вихід з скороченого провадження та призначення справи до судового розгляду на 18.07.2017 року. У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 18.07.2017 р. розгляд справи відкладено до 12.09.2017 р. у зв'язку з неявкою представників сторін. Представником Позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що у Відповідача наявна податкова заборгованість у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань по податку на додану вартість, по земельному податку з юридичних осіб та по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) на загальну суму 121859,45 грн. Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву. Враховуючи клопотання представника Позивача, в судовому засіданні 12.09.2017 р. Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції, яка діяла станом на вересень 2017 р.). Для з'ясування всіх обставин справи, Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 р. прийнято рішення про витребування від Позивача доказів, а саме: облікової картки відповідача та належним чином завірених копій доказів направлення відповідачу податкових повідомлень-рішень. Крім того, Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 р. прийнято рішення про витребування від Позивача: належним чином засвідчені копії доказів направлення податкових повідомлень-рішень ДВП "Будремкомплект" НАН України; облікову картку ДВП "Будремкомплект" НАН України та витребувано у  ГУ ДФС у м. Києва: належним чином засвідчені копії доказів направлення податкових повідомлень-рішень ДВП "Будремкомплект" НАН України; облікову картку ДВП "Будремкомплект" НАН України. На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 11.05.2018 р. надійшли витребувані документи від ГУ ДФС у м. Києва. Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст.  4, ч. 4 та ч. 5 ст.  250 КАС України  в редакції з 15.12.2017 року. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне. В С Т А Н О В И В: Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач має податковий борг на загальну суму 430504,33 грн., а саме: податковий борг по податку на додану вартість, який виник на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за період липень – грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-вересень 2016 року, податкових повідомлень-рішень від 29.06.2016 №0013021201, від 29.06.2016 року №0013041201; податковий борг по земельному податку з юридичних осіб, який виник на підставі податкових розрахунків з плати за землю за 2014 та 2015 роки, податкових повідомлень-рішень від 10.10.2014 №0038701503, від 21.01.2015 №0002381504, від 28.04.2015 року №0026561504, від 28.09.2015 року №№0032821503, від 02.ю10.2015 року №0033341503, від 12.03.2016 року №0005311103, від 26.10.2016 року №0029131203; податковий борг по частині чистого прибутку (доходу) господарських організації (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.02.2016 року №0003141102. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного. Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим. Отже, податкове зобов'язання, що виникло на підставі податкових деклараціях з податку на додану вартість за період липень – грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-вересень 2016 року та на підставі податкових розрахунків з плати за землю за 2014 та 2015 роки є узгодженим. В частині посилання Відповідача, що ним сплачено грошове зобов'язання з податку на додану вартість визначену у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період липень – грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-вересень 2016 року, та зобов'язання з земельному податку з юридичних осіб, який виник на підставі податкових розрахунків з плати за землю за 2014 та 2015 роки, проте кошти спрямовано на погашення заборгованості, Суд зазначає наступне. Відповідно до п 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Відповідач у запереченнях вказує на наявність у нього заборгованості з податку на додану вартість у період з липня 2014 року по травень 2015 року та вказує на своєчасну оплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість по вказаним вище податковим деклараціям. Аналогічна ситуація по зобов'язанню з земельного податку з юридичних осіб, який виник на підставі податкових розрахунків з плати за землю за 2014 та 2015 роки, а саме, зарахування коштів на погашення боргів минулих періодів. Враховуючи приписи п 87.9 ст. 87 ПК України Позивачем зараховано кошти, сплачені Відповідачем у період червень 2015 року – вересень 2016 року в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю. З огляду на викладене, доводи Відповідача про відсутність у нього заборгованості з податку на додану вартість, який виник на підставі податкових декларацій та по земельному податку, який виник на підставі податкових розрахунків з плати за землю є необґрунтованими. Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У відповідності до п. 56.18. ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Між тим, доказів оскарження Відповідачем вищезазначених податкових повідомлень-рішень протягом строку, який передбачений п. 57.3 ст. 57 ПК України, в матеріалах справи не міститься. В частині щодо доводів Відповідача, що ним не отримано податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 №0013021201, від 29.06.2016 року №0013041201, від 10.02.2016 року №0003141102, Суд зазначає наступне. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 р. прийнято рішення про витребування від Позивача: належним чином засвідчені копії доказів направлення податкових повідомлень-рішень ДВП "Будремкомплект" НАН України; облікову картку ДВП "Будремкомплект" НАН України та витребувано у  ГУ ДФС у м. Києва: належним чином засвідчені копії доказів направлення податкових повідомлень-рішень ДВП "Будремкомплект" НАН України; облікову картку ДВП "Будремкомплект" НАН України. На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 11.05.2018 р. надійшли витребувані документи від ГУ ДФС у м. Києва. Відповідно до копій повідомлень про вручення поштових відправлень адресату податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 р. №0013021201, від 29.06.2016 р. №0013041201, від 10.02.2016 р. №0003141102 Контролюючим органом направлено Відповідачу поштовим відправленням, проте поштові конверти повернулись на адресу Позивача з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 №0013021201, від 29.06.2016 року №0013041201, від 10.02.2016 року №0003141102 не вручено Відповідачу з незалежних від Позивача причин, отже вважається, що такі податкові повідомлення-рішення вручені Відповідачу. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України). Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). З матеріалів справи вбачається, що Відповідачу було скеровано податковим органом вимогу від 14.01.2014 року № 280-15 на суму 14973,66 грн., яка отримана Відповідачем 03.02.2014 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення адресату. Оскільки податковий борг Відповідача не переривався, а збільшувався, отже нові податкові вимоги не формувались. З матеріалів справи вбачається, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2014  року по справі №826/16217/14 задоволено позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та постановлено стягнути з Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 25285647, юридична адреса: 03142, м. Київ, вул. Вернадського, 36-в) суму податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 83879 (вісімдесят три тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 38 коп. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Державне виробниче підприємство «Будремкомплект» Національної академії наук України, на р/р33218811700009 в ГУ ДКСУ у місті Києві, МФО 820019, КЕКД 13050100, одержувач УДКСУ у Святошинському районі ГУ ДКСУ у місті Києві, код ЄДРПОУ 37962074. Зі змісту Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2014  року по справі №826/16217/14 вбачається, що заборгованість відповідача у розмірі 83879,38 грн. виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, визначених в податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9002888204 від 29.01.2013 року, №9003554299 від 31.01.2014 року, в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9044562010 від 23.07.2013 року, №9058620964 від 19.09.2013 року, №9066839097 від 21.10.2013 року, у податкових повідомленнях-рішеннях №0005421503 від 18.02.2014 року, №0005241503 від 18.02.2014 року та пені, нарахованої у відповідності до вимог законодавства з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують платника податків. Натомість предметом вирішення даної справи є стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, по земельному податку з юридичних осіб, з по частині чистого прибутку (доходу) господарських організації (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), який виник за інший період, ніж той, що був предметом вирішення по справі №826/16217/14. З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що посилання Відповідача, що податковий борг заявлений до стягнення у даному позові, вже був предметом вирішення справи №826/16217/14 є безпідставним та необґрунтованим. Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів Позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу. Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: 1.          Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, код ЄДРПОУ 39513550) задовольнити. 2.          Стягнути з Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України (адреса: 03142, м. Київ, вул. Вернадського, 36-в, код ЄДРПОУ 25285647) податковий борг на загальну суму 430504,33 грн. (чотириста тридцять тисяч п'ятсот чотири грн. тридцять три копійки) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків; кошти зарахувати: з податку на додану вартість в сумі 121  859,45 грн. (сто двадцять одну тисячу вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. сорок п'ять коп.) на р/р 31110029700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 14010100, одержувач – УДКС у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 37962074; з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 307  624,88 грн. (триста сім тисяч шістсот двадцять чотири грн. вісімдесят вісім коп.) на р/р 33218811700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 18010500, одержувач – УДКС у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 37962074; частину чистого прибутку (доходу) господарських організації (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) у розмірі 1020 грн. (одна тисяча двадцять грн.) на р/р 31110074700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 21010100, одержувач – УДКС у Святошинському районі м. Києва. Ідентифікаційний код 37962074. Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук