Постанова

від 27.08.2018 по справі 756/4861/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року місто Київ.

Справа № 756/4861/17

Апеляційне провадження № 22-ц/796/6104/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Рубан С.М., Іванченка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року, (ухваленого суддею Тітовим М.Ю. в приміщенні суду в місті Києві, (інформація про час ухвалення рішення та дату складання повного тексту відсутня)

в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю &quоб;Експлуатаційна компанія" до ОСОБА_1, третя особа: Об''єднання співвласників багатоквартирного будинку ОАЗИС-19&q?ва; про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Під час розгляду справи до участі у справі в якості третьої особи залучено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОАЗІС-19 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. З 17.07.2009 позивач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1. Відповідач є власником квартири №10 вказаного будинку. У січні 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території №00002705, за умовами якого позивач здійснює обслуговування будинку та прибудинкової території, надає житлово-комунальні послуги, а відповідач зобов'язалася оплачувати надані послуги у строки, передбачені договором. Однак, відповідач належним чином не виконала свої зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на лютий 2017 року становить 28447,52 грн. Позивач вказує, що судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг був скасований відповідно до ухвали суду. Посилаючись на наведене, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 28447,52 грн., три проценти річних у сумі 472,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 2048,58 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія до ОСОБА_1 , третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОАЗИС- 19 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія 28447,52 грн. та 1600 грн. судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено .

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати , провадження у справі закрити.

В скарзі посилалася на те, що позивач в порушення вимог ст. 166 ЦПК України звернувся з позовом з вимогами за більший період ніж йому було відмовлено у видачі судового наказу. Також суд дійшов помилкового висновку, що позивач є балансовим утримувачем будинку після створення ОСББ, тобто після лютого 2013 року, та надавав будь-які послуги позивачу. Суд не врахував, що позивач незаконно не передає технічну документацію ОСББ, що необхідно для складання акту прийому-передачі житлового будинку. Суд не надав будь-якої оцінки, що управителем будинку відповідно до інформації з офіційного сайту з 2015 року є ТОВ &quщо;Управляюча компанія &q?дп;затишна Оселя&q?ці;. Суд не врахував, що позивач не міг надавати ніякі послуги через ініціювання власного банкрутства іще в 2012 році. Висновок суду про не розірвання договору про участь у витратах, укладеного сторонами є помилковим, так як договір припинив свою дію з часу створення ОСББ і є недійсним з часу його реєстрації. Висновок суду про надання позивачем послуг є недоведеним, а надані суду договори з прибирання прибудинкової території, обслуговування ліфтів та інші є фіктивними та укладені без створення правових наслідків, а також в порушення законів. Суд не врахував, що неправомірні дії керівництва позивача призвели до знищення частки власності та збитків. Суд не застосував Закон &q?ва;Про житлово-комунальні послуги&q?тк;, який набув чинності в червні 2018 року та не залучив Оболонську РДА в м. Києві, розглянув справу з порушенням предметної та суб'єктної юрисдикції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Положенням п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Задовольняючи частково позов, суд вважав встановленими такі обставини.

Відповідач є власником квартири № АДРЕСА_1.

За довідкою ТОВ Експлуатаційна компанія від 28.03.2017 у вказаній квартирі ніхто не зареєстрований, особовий рахунок значиться на ОСОБА_1

Згідно з розпорядженням Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації №514 від 17.07.2009 ТОВ Експлуатаційна компанія є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1.

11.01.2013 між ТОВ Експлуатаційна компанія та ОСОБА_1 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг, за умовами якого позивач зобов'язався забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 19, корпус 5, а відповідач, як споживач послуг, зобов'язалася оплачувати послуги в установлений договором строк.

Згідно з п. 8 вказаного договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня в установленому законом розмірі.

Відповідно до п. 20 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 11.01.2014. У разі коли за місяць до закінчення дії договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду цей договір вважається щороку продовженим.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ТОВ Експлуатаційна компанія з 17.07.2009 є балансоутримувачем житлового комплексу, здійснює його експлуатацію та надає житлово-комунальні послуги споживачам будинку, до числа яких відноситься відповідач ОСОБА_1

20.12.2012 мешканцями будинку АДРЕСА_1 було створено ОСББ ОАЗІС-19 , яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.02.2013.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.

За змістом ст.10 Закону вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2012 №1521 Про реалізацію Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку затверджено Порядок передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс. Цей Порядок регулює процедуру передачі житлового комплексу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, з балансу колишнього балансоутримувача.

Для приймання-передачі комплексу або його частини з балансу на баланс утворюється відповідна комісія. У разі прийняття рішення про передачу житлового комплексу на баланс об'єднання утворюється комісія у складі представників попереднього балансоутримувача та об'єднання, а у разі прийняття рішення про передачу житлового комплексу або його частини на баланс іншої особи, статут якої передбачає можливість провадження балансоутримувача, юридичної особи, на баланс якої передбачає можливість провадження такої діяльності, - у складі представників попереднього балансоутримувача, юридичної особи, на баланс якої передається майно, та об'єднання.Датою передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс єдата підписання акта приймання-передачі.

Матеріалами справи підтверджено, що акт приймання-передачі житлового будинку між позивачем та третьою особою не підписувався, передача майна та відповідної технічної документації не відбулася. Після створення ОСББ ОАЗІС- 19 позивач продовжував виконувати функції балансоутримувача будинку АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними договорами, укладеними з постачальниками комунальних послуг, актами надання послуг. Разом з тим, посилання представників відповідача, що з лютого 2013 року утримання будинку здійснюється третьою особою, а не позивачем, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Також суд враховує, що договір № 00002705 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 11.01.2013 між сторонами не розірваний, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до ТОВ Експлуатаційна компанія з приводу припинення дії договору.

Таким чином, враховуючи, що комунальні послуги відповідачу фактично надавалися позивачем, то відповідно вона зобов'язана їх оплатити.

Відповідно до розрахунку ТОВ Експлуатаційна компанія заборгованість відповідача по оплаті комунальних послуг станом на лютий 2017 року становить 28 447 грн. 52 коп. Відповідачем не надано жодного доказу на спростування вказаної суми заборгованості.

Виходячи з наявних в справі письмових доказів. вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновок суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог з приводу стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у визначеному судом розмірі, відповідає цим обставинам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги з приводу звернення за стягненням заборгованості за більший період ніж охоплювався вимогами заяви про видачу судового наказу, на правильність ухваленого рішення не впливають, так як позивач мав право, отримавши відмову у видачі судового наказу, через те, що між сторонами існує спір з приводу права позивача вимагати оплату за житлово-комунальні послуги, в позовній заяви висунути вимоги про стягнення заборгованості, нарахованої до лютого 2017 року.

Доводи скарги з приводу , відсутності у позивача права вимоги, через створення ОСББ та ненадання позивачем послуг, а також з приводу недійсності та не чинності договору , укладеного між сторонами після створення ОСББ, колегія суддів не приймає, так як суд вірно встановив, що фактично послуги надавались позивачем, а тому мають бути оплачені за діючими тарифами.

Посилання на неправомірність дій позивача, щодо не передачі будинку ОСББ правового значення для вирішення даного спору не має.

Доводи про фіктивність та недійсність договорів , укладених позивачем з постачальниками різних видів послуг на прибирання території, вивіз сміття, обслуговування ліфтів за спірний період є недоведеними належними та допустимими доказами.

Відповідач не надала жодного доказу на підтвердження того, що фактично до лютого 2017 року послуги вже надавало ОСББ, а не позивач у справі, також відсутні докази про надання таких послуг з 2015 року ТОВ &q?ад;Управляюча компанія &q? у;Затишна Оселя&q?ід;.

Не доведеними також є доводи, що позивач, через розпочату процедуру банкрутства не мав можливості надавати послуги , за які з відповідача стягнуто борг.

В період банкрутства , позивач не лише має право, а й зобов'язаний стягнути зі всіх боржників борги, щоб розрахуватись за своїми боргами, перед всіма постачальними організаціями.

Доводи скарги про те, що позивач не надавав жодних послуг відповідачу, або надавав їх неякісно, що призвело до збитків також є недоведеними. Так пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених Постановою КМ від 21 липня 2005 року №630, споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача та членів сім'ї за умови відключення виконавцем послуг холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру згідно з письмовою заявою споживача. Зменшення розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в разі відсутності споживача чинним законодавством не передбачено.

Надані позивачем письмові докази про фактичне надання таких послуг , давали суду достатньо підстав для покладення на відповідача відповідальності за їх оплату. При цьому посилання в розпорядчих документах на те, що позивач надає послуги з утримання будинку, лише до створення ОСББ правового значення не має, через доведеність позивачем за основним позовом письмовими договорами, актами приймання передачі робіт та іншими доказами фактичного надання ними послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові ВСУ № 6-2951цс15.

Суд вірно врахував, що відповідач не подав докази не надання йому послуг, які включені до тарифу за утримання будинку та прибудинкової території, який був погоджений в установленому порядку.

Посилання відповідача на неякісне надання послуг є недоведеним, суду не надані відповідні письмові докази, щодо звернення відповідача, в спірний період з приводу недоліків послуг, та оформлення таких недоліків в установленому порядку, який передбачений ст. 18 Закону &qu н;Про житлово-комунальні послуги&q?х ;.(складання актів претензій)

Доводи скарги про не вірне застосування судом норм матеріального права, а саме Закону &qu:1;Про житлово-комунальні послуги&q?и ; в редакції 2018 року, колегія не приймає, тому, що борг стягувався судом станом на лютий 2017 року, а тому суд правомірно застосовував Закон в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин.

Посилання на порушення процесуальних норм, щодо порушення суб'єктної та предметної юрисдикції не ґрунтуються на законі, суд вірно розглянув справу в порядку цивільного судочинства.

Посилання на наявність в діях позивача ознак злочинів є лише припущенням відповідача та підлягає перевірці в кримінальному судочинстві за відповідними зверненнями.

Доказів вчинення посадовими особами позивача будь-яких злочинів суду не подавалось.

Інші доводи скарги на правильність постановленого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати по сплаті судового збору, за таких обставин мають бути покладені на сторону відповідача.

Іншим учасником справи не заявлялись до відшкодування інші судові витрати, понесені під час апеляційного розгляду.

В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді С.М. Рубан

М.М.Іванченко