Постанова

від 28.08.2018 по справі 802/1818/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  802/1818/17-а Головуючий у 1-й інстанції:  Поліщук Ірина Миколаївна           Суддя-доповідач:  Совгира Д. І. 28 серпня 2018 року м. Вінниця Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:  Совгири Д. І. суддів:  Курка О. П.  Загороднюка А.Г. за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., представників позивача: Глівінської С.Й., Самохвал О.В., представника відповідача: Могиль Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області  на  рішення   Вінницького окружного адміністративного суду  від  21 грудня 2017 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Джі.Ен.Логістік" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017  року - без змін. Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 16.08.2017 року по 28.08.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК", код за ЄДРПОУ 37489055, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Автокомфорт плюс", код за ЄДРПОУ 38963435, за період з 04.11.2013 року по 31.12.2016 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №1537/1415/37489055 від 04.09.2017 року, у висновках якого зазначено про порушення ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК": - п. п. 134.1.1 п. 143.1 ст. 134 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року на загальну суму 784605,00 грн.,  в тому числі за 2015 рік в сумі 687765 грн., за 2016 рік в сумі 96840 грн.; - п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму 764183,00 грн. На підставі даних висновків відповідачем 19.09.2017 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0008411406 від 19.09.2017 року, яким ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 1146275,00 грн. та №0008401406 від 19.09.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 808815,00 грн. Незгода позивача із прийнятими податковими-повідомленнями-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом. Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Автокомфорт плюс" не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий  кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України  визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України). А згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України). З огляду на зазначені положення ПК України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Як вбачається із матеріалів справи, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Автокомфорт плюс" з приводу надання транспортних послуг, з огляду на наявність кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Автокомфорт плюс", відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та відсутності у ТОВ "Автокомфорт плюс" трудових ресурсів на виконання господарських операцій із позивачем. Частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зокрема вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, а саме відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2018 року Заброцький О.В. свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, суду пояснив, що оформив на себе фіктивну фірму ТОВ «Автокомфорт плюс», не маючи при цьому наміру займатися підприємницькою діяльністю, установчі документи на яку за винагороду в сумі 2500 гривень передав невідомій йому особі на ім'я «Володимир». Відповідно до вказаного вироку Заброцького Олега Васильовича визнано винним у вчиненні злочину передбаченому ч.1 ст. 205 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 11 900 гривень. Вказаний вирок набрав законної сили 06 липня 2018 року. А тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що всі первинні документи видані контрагентом позивача ТОВ «Автокомфорт плюс» є неприйнятними за об'єктивним та суб'єктивним критеріями. Об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину. Суд апеляційної інстанції з огляду на вищезазначене, вважає помилковим висновки суду першої інстанції про відповідність первинних документів виданих ТОВ «Автокомфорт плюс» внаслідок доведеності нереального характеру послуг та складення їх за умов нездійснення господарських операцій. Вважати документи контрагента позивача належними для формування грошового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість не вбачається можливим, з огляду на обов'язковість вироку. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №823/419/13-а Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315  КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою  у задоволені адміністративного позову відмовити. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити  повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Джі.Ен.Логістік" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі  31 серпня 2018 року. Головуючий Совгира Д. І. Судді Курко О. П.  Загороднюк А.Г.