Рішення

від 27.08.2018 по справі 503/1571/18

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кодимський районний суд Одеської області

_

Справа № 503/1571/18

2/503/686/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2018 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гури А.І.

при секретарі Поліковській О.І

учасники справи: позивач ОСОБА_1В

відповідач - Петрівська сільська рада Кодимського району Одеської області

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про встановлення факту проживання з померлим 22 листопада 2017 року ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу та визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після його смерті.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 22 листопада 2017 року помер ОСОБА_2, з яким вона з 2001 року і до дня його смерті проживала разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку №15, розташованого в с. Олександрівка по вул. Крутівська, Кодимського району Одеської області, який належав йому відповідно до свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ 723746, виданого 06 червня 2007 року Петрівською сільською радою Кодимського району Одеської області відповідно до рішення №18 від 04 травня 2007 року. Крім цього, до спадщини померлого ввійшла земельна ділянка, площею 4.94 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №019436, виданим Кодимською райдержадміністрацією відповідно до розпорядження №812 від 11.12.2003 року, зареєстрованим в Книзі реєстрації державних актів на землю 16.02.2004 року за №411, який втрачений. Відповідно до ст.1264 ЦК України вона є спадкоємцем померлого за законом четвертої черги, оскільки біля 17 років проживала разом з ним однією сім'єю без шлюбу, встановлення чого вона потребує в судовому порядку. На час відкриття спадщини вона постійно проживали зі спадкодавцем, що свідчить про прийняття нею спадщини померлого. Відповідно до закону спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Виконуючи зазначений припис Закону, вона звернулась до нотаріуса з відповідною заявою, однак, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з недоведеністю факту проживання разом з померлим однією сім'єю більше п'яти років, а також через відсутність оригіналу державного акту на землю. Цей документ вона втратила. Про втрату правовстановлюючого документу вона публікувала оголошення в газеті Вісті Кодимщини . Це до позитивного результату не дало. Все вище викладене і змусило її звернутися до суду за захистом свого права. Просить встановити факт проживання з ОСОБА_2 разом однією сім'єю більше п'яти років, а саме в період з 2001 року і до дня його смерті - 22 листопада 2017 року, та визнати за нею в порядку спадкування за законом, як за спадкоємцем четвертої черги, після смерті ОСОБА_2 право власності на належне йому майно - житловий будинок та земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

В судове засідання позивач не з'явилась, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутністю. Проти позову не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України , учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України (неявка в судове засідання всіх учасників справи) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши вимоги позивача, та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов може бути задоволеним у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 10 ЦПК України (ч.1-4) суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України , законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЖД №511502, виданого 28 листопада 2017 року Кодимським районним відділом ДРАЦС, ОСОБА_2 помер 22 листопада 2017 року, актовий запис про смерть №485.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку №15, розташованого в с. Олександрівка по вул.Крутівська, Кодимського району Одеської області, який належав йому відповідно до свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ 723746, виданого 06 червня 2007 року Петрівською сільською радою Кодимського району Одеської області відповідно до рішення №18 від 04 травня 2007 року.

Крім цього, до спадщини померлого ОСОБА_2 ввійшла земельна ділянка, площею 4.94 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартістю 102 821 грн.62 коп., яка розташована на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №019436, виданим Кодимською райдержадміністрацією відповідно до розпорядження №812 від 11.12.2003 року, зареєстрованим в Книзі реєстрації державних актів на землю 16.02.2004 року за №411.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід права на спадщину від спадкодавця до спадкоємця.

Згідно із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини - місце смерті спадкодавця (ст.ст.1220,1221 ЦК України).

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст.1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу .

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

За приписами ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 21 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.

Обов'язковою умовою для визнання членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 09 серпня 2018 року, прийнятій у справі 310/1872/17, провадження 61-21744св18).

Позивач ОСОБА_1 з 2001 року і до дня смерті ОСОБА_2, тобто до 22 листопада 2017 року, проживала разом з ним однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, що крім пояснень позивача, підтверджується довідками Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 08 грудня 2017 року та 21 серпня 2018 року, вели спільне господарство, утримували один одного, підтримували подружні відносини, мали спільний бюджет, витрати.

Отже, факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 біля 17 років разом однією сім'єю згідно зі ст.1264 ЦК України є підставою для визнання позивача спадкоємцем померлого за законом четвертої черги.

Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.293 та п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України в судовому порядку може бути встановлено факт проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з роз'ясненнями, які є в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31 березня 1995 року, суд може розглядати справи про встановлення юридичних фактів, які породжують юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

При цьому, з огляду на наявність спадкового спору щодо прийняття спадщини померлого, зазначений юридичний факт може бути встановлено в позовному провадженні одночасно із вирішенням спору про спадкове право (ч.6 ст.294 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину, або відмовитись від її прийняття.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття проживав окремо від спадкодавця, на протязі шести місяців з моменту відкриття спадщини повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 та ст.1270 ЦК України).

Судом установлено, що на день відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом в одному помешканні в с.Олександрівка Кодимського району Одеської області, тому відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України позивач вважається такою, що спадщину померлого у встановленому законом порядку прийняла (спадкова справа №470/2017).

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Виконуючи цю вимогу закону, позивач звернулась до державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори з відповідною заявою, однак нотаріус листом №793/02-14 від 25 травня 2018 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через недоведеність факту спільного проживання позивача та спадкодавця як подружжя та через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Згідно з вимогами ст.ст. 46 , п.2 ч.1 ст. 49 Глави 7 Закону України Про нотаріат та у відповідності до п.п.4.15, 4.18 Глави 10 Наказу Міністерства юстиції України Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року за № 296/5 , видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно відповідно до п.2 Глави 7, п.1 Глави 13 розділу І та п/п.4.12 п.4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції №296/5 від 22 лютого 2012 року, є підставою для відмови у вчиненні нотаріусом відповідної нотаріальної дії - відмови у видачі спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину.

Підтвердженням того, що державний акт на землю був позивачем є досліджена в судовому засіданні публікація оголошення про це в газеті Вісті Кодимщини від 25 серпня 2018 року.

У зв'язку з цим Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами України справ про спадкування №4 від 24 червня 1983 року, якщо позивач протягом встановленого строку для прийняття спадщини вступив в управління та володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання за ним права власності на спадкове майно.

Докази, надані позивачем є належними, допустимими, достовірними і достатніми (ст.ст.77-80 ЦПК України ).

Отже, звернення до суду за захистом свого права (ст.16 ЦК України ) позивачем є обґрунтованим, оскільки воно продиктоване тою обставиною, що при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, з'ясувалося, що відсутні документи на спадкове майно, а також відсутні відомості про спільне проживання спадкодавця та спадкоємця однією сім'єю.

З огляду на викладене суд констатує, що позивач ОСОБА_1 за нормами ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, набувши тим самим право власності на належне померлому спадкове майно: земельну ділянку та житловий будинок.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.1216,1218,1268,1297 ЦК України , керуючись ст.ст. 315 ч.1, 263-265 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та померлого 22 листопада 2017 року ОСОБА_2 однією сім'єю як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 2001 року до 22 листопада 2017 року.

Визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємцем четвертої черги в порядку спадкування за законом право приватної власності на земельну ділянку площею 4.94 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122583900:01:001:0079, розташовану на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яка належить померлому 22 листопада 2017 року ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД №019436, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області відповідно до розпорядження №812 від 11 грудня 2003 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на землю 16 лютого 2004 року за №411, який утрачено, та на житловий будинок з надвірними спорудами №15, розташований в с.Олександрівка по вул.Крутівська, Кодимського району Одеської області, загальною площею 50.1 кв.м., житловою площею 21.8 кв.м., який відповідно до свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №723746, виданого 04 травня 2007 року Петрівською сільською радою Кодимського району Одеської області, належить померлому 22 листопада 2017 року ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Відповідно до п/п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України , до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд.

Суддя А.І.ГУРА