Постанова

від 23.08.2018 по справі 583/238/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року

м.Суми

Справа №583/238/18

Провадження № 22-ц/788/1501/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Хвостика С.Г.(суддя-доповідач),

суддів Криворотенка В.І., Собини О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2018 року в складі судді Ковальової О.О., ухваленого у м. Охтирка, повний текст якого складений 27 червня 2017 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1, приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедюк , відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Охтирської міської ради, в якому просив суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 площами 2,3667 га та 0,5231 га, відповідно;

- визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані 22 лютого 2017 року приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу на вищевказані земельні ділянки за № № НОМЕР_3 та НОМЕР_4;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,3667 га, укладений 23 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лебедюк строком на 15 років та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину серія № НОМЕР_3, видане 22 лютого 2017 року приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Ковальчуком С.П., згідно з яким ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,3667 га, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1179579259203.

Визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину серія № НОМЕР_4, видане 22 лютого 2017 року приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Ковальчуком С.П., згідно з яким ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,5231 га, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1179587259203.

Визнано недійсними договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,3667 га, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 23 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лебедюк строком на 15 років, зареєстрований 23 лютого 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Охтирської міської ради.

У задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та договору оренди землі, укладеного 23 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лебедюк , відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 в дольовому порядку з ОСОБА_1, приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Ковальчука С.П. та ТОВ Лебедюк судові витрати у вигляді судового збору в сумі по 704,60 грн. з кожного.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому, він зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги того факту, що спадкодавець ОСОБА_5 до дня смерті проживав разом зі своєю дочкою ОСОБА_1, яка є спадкоємицею першої черги за законом та у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька. До того ж, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 уточнив, що позивач ОСОБА_3 не був знайомий з ОСОБА_5 і взагалі, є для його родини сторонньою особою. Крім того, як вказав представник відповідача ОСОБА_1, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що відповідач успадкувала земельні ділянки площею 2,3667 га та 0,5231 га, а позивач претендує на земельну ділянку площею 3,99 га, тобто, мова йде про різні земельні ділянки. Також, представник позивача послався на правомірність укладення договору оренди землі від 23 лютого 2017 року між відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ Лебедюк .

Позивач ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому послався на відсутність підстав для її задоволення. Зокрема, він вказав, що відповідач не довела належними та допустимими доказами того факту, що вона у встановлений законом спосіб прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 Разом з тим, позивач вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спадкоємцем спірних земельних ділянок після смерті ОСОБА_5 була його мати ОСОБА_6, яка згідно заповіту заповіла йому, тобто, позивачу, спірну земельну частку (пай), що підтверджується матеріалами справи. З огляду на викладене, позивач вважає, що ОСОБА_1 неправомірно отримала свідоцтва про право на спадщину за законом.

Рішення суду щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 у визначений законом строк не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5, який помер у 2007 році і в подальшому строк для прийняття спадщини не поновлювала. 22 лютого 2017 року з метою отримання спадщини після смерті батька вона подала нотаріусу документи, які не відповідають дійсності, і отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом, тому суд вважав, що відповідач неправомірно отримала вказані документи на земельні ділянки, які знаходяться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області. В той же час, як вказав суд, ОСОБА_3 набув право на спірне спадкове майно після смерті ОСОБА_6, так як остання склала на його користь заповіт. З огляду на викладене, суд визнав недійними свідоцтва про право на спадщину, видані 22 лютого 2017 року приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Ковальчуком С.П., згідно з якими ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 площами 2,3667 га і 0,5231 га, відповідно, та договір оренди земельної ділянки площею 2,3667 га, укладений 23 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лебедюк .

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2017 року приватний нотаріус Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Ковальчук С.П. видав позивачу ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо спадкового майна померлої ОСОБА_6 у вигляді сертифіката на право на земельну частку (пай) розміром 3,99 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю), що знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано позивачу на підставі заповіту ОСОБА_6, посвідченого сільським головою Грунської сільської ради від 02 грудня 2015 року за № 179 (а.с. 7).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2016 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_6 в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) площею 3,99 га без визначення меж частки в натурі на місцевості (а.с. 8-9).

Вказаним рішенням суду від 30 березня 2016 року встановлено, що ОСОБА_5 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_6 Заповіт від імені ОСОБА_5 сільською радою не посвідчувався (на підставі довідки Бакирівської сільради від 01 лютого 2016 року за № 88).

З листа від 02 листопада 2017 року, виданого фізичною особою підприємцем ОСОБА_7, вбачається, що ОСОБА_3 звертався до вказаного підприємця з метою виготовлення документації із землеустрою на земельну частку (пай) розміром 3,99 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області. Разом з тим, виготовлення документації із землеустрою виявилося неможливим, оскільки при проведенні підготовчих робіт було з'ясовано, що вказана земельна частка (пай) фактично складається із двох земельних ділянок площами 2,3667 га та 0,5231 га, місцезнаходження яких на публічній кадастровій карті України вже зайнято іншими зареєстрованими земельними ділянками (а.с. 11).

Відповідач ОСОБА_1, дочка померлого ОСОБА_5, з 05 червня 1996 року зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвами про народження і про укладення шлюбу та її паспортними даними (а.с.29 -30, 53).

З повідомлення приватного нотаріуса Ковальчука С.П. від 21 лютого 2018 року вбачається, що після смерті ОСОБА_5 за завою ОСОБА_1 від 22 лютого 2017 року нотаріусом на її ім'я були видані два свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки (паї), розташовані на території Бакирівської сільської ради. Інші спадкоємці за видачею свідоцтв не з'являлися (а.с. 51).

У відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 листопада 2017 року зазначено, що власником земельних ділянок площею 2,3667 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 0,5231 з кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходяться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, вказана ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину №№ НОМЕР_3 та НОМЕР_4, виданих 22 лютого 2017 року приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. (а.с. 14 - 15, 71, 73).

23 лютого 2017 року ОСОБА_1 та ТОВ Лебедюк уклали договір оренди земельної ділянки площею 2,3667 га сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1 строком на 15 років, який в цей же день був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Охтирської міської ради, що підтверджується Інформацією про державну реєстрацію іншого речового права (а.с. 14) та матеріалами справи № 15-24 РНОНМ 1517368859203 про реєстрацію права власності та іншого речового права (оренди) на земельну ділянку.

Як передбачено вимогами ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Нормами ст.ст. 1223, 1235 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

У ч.ч. 1, 3 та 5 ст. 1268 ЦК України йдеться про те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Таким чином, згідно вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України доведення спадкоємцем факту спільного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини є підтвердженням факту прийняття спадщини спадкоємцем.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, наведені вище норми права та встановлені в справі обставини дають підстави стверджувати, що суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_6 постійно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_3, де з нею до дня смерті проживав і її син ОСОБА_5 Отже, спадкове майно останнього після його смерті успадкувала його мати ОСОБА_6, що підтверджується рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2016 року у справі № 583/673/16-ц, згідно з яким за ОСОБА_6 визнано право у порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_5 на земельну частку (пай) площею 3,99 га без визначення меж частки в натурі на місцевості, виданої на підставі рішення Охтирської райдержадміністрації від 19 липня 1996 року № 296, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5, зареєстрованого 28 серпня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 226. Разом з тим, позивач ОСОБА_3 набув право на спірне спадкове майно після смерті ОСОБА_6 на підставі складеного нею заповіту, так як своєчасно звернувся до нотаріуса за отриманням спадщини.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 до дня смерті проживав разом зі своєю дочкою ОСОБА_1, яка є спадкоємицею першої черги за законом та у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Зокрема, рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2016 року, інформаційною довідкою Бакирівського старостинського округу Охтирського району від 15 травня 2018 року, даними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть підтверджується факт проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 до дня смерті разом з матір'ю ОСОБА_6.(а.с. 8 - 9, 96 - 97, 125).

З огляду на викладене, колегія суддів критично відноситься до посилань в апеляційній скарзі на показання свідків з боку відповідача, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які вказували на те, що ОСОБА_5 тривалий час до дня своєї смерті проживав разом з дочкою ОСОБА_1 та її родиною у АДРЕСА_2, тобто, за місцем реєстрації та проживання останньої. Також колегія суддів не приймає до уваги зазначені у довідці Бакирівської сільської ради за № 79 від 21 лютого 2017 року відомості про те, що ОСОБА_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_2 разом з донькою ОСОБА_1 (а.с. 58), так як вказана інформація спростовується іншими доказами у справі, а також рішенням суду від 30 березня 2016 року, тому обставини щодо проживання ОСОБА_5 на момент смерті разом з матір'ю ОСОБА_6 не потребують доказування.

Таким чином, відповідач не довела належними та допустимими доказами тих обставин, що вона у порядку, визначеному ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позиції відповідача про те, що вона успадкувала земельні ділянки площею 2,3667 га та 0,5231 га, а позивач претендує на земельну ділянку площею 3,99 га, тобто, ніби то мова йде про різні земельні ділянки, що за життя належали ОСОБА_5 Зокрема, з державного акта на право власності на земельну ділянку від 19 грудня 2006 року, витягу з державного земельного кадастру від 21 лютого 2017 року вбачається, що ОСОБА_5 за життя належала земельна ділянка загальною площею 2,8898 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради та складається з двох земельних ділянок площами 2,3667 га та 0,5231 га, право власності на які останній набув на підставі розпорядження голови Охтирської райдержадміністрації від 29 серпня 2001 року за № 361 (а.с. 60 - 67).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_5 за життя належали на праві власності інші земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо того, що позивач ОСОБА_3 не був знайомий з померлим ОСОБА_5 і взагалі є чужою людиною для родини померлого, висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для задоволення апеляційної скарги.

Ураховуючи викладене, що внаслідок факту неправомірності отримання відповідачкою ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину за законом на спірні земельні ділянки, а відтак, і неправомірності укладення відповідачкою договору оренди з однієї із спірних земельних ділянок з ТОВ Лебедюк , тому правильним є висновок суду про те, що вказані свідоцтва та договір є недійсними. Крім того, за таких обставин колегія суддів вважає необгрунтованими посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на правомірність укладення спірного договору оренди землі від 23 лютого 2017 року.

Відповідно до вимог 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, коли суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи і дав їм належну оцінку, тому оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, так як відповідає нормам матеріального і процесуального права, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Також колегія суддів звертає увагу на обставини того, що в задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки судом було відмовлено, тому покладення сплати судового збору на приватного нотаріуса в сумі 704 грн. 60 коп. не відповідає вимогам ст. 141 ЦПК Україні.

Отже, рішення суду в частині стягнення судового збору необхідно змінити, стягнувши з ОСОБА_1, ТОВ Лебедюк на користь ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі по 352 грн. 40 коп. (704,80 грн.:2, враховуючи задоволення позовної вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди) з кожного, а також з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1409 грн. 60 коп. (704,80 грн. х 2, враховуючи задоволення двох позовних вимог про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки площами 2,3667 га та 0,5231 га).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2018 року в даній справі в оскарженій частині залишити без змін.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2018 року в частині стягнення судового збору змінити, стягнувши з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Лебедюк на користь ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі по 352 грн. 40 коп. з кожного, а також з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1409 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Судді: В.І. Криворотенко

О.І. Собина