Постанова

від 31.08.2018 по справі 712/5655/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1407/18Головуючий по 1 інстанції Пироженко В.Д. Категорія: 50 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Василенко Л.І., Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5

відповідач - ОСОБА_6

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_6

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 26 червня 2018 року у складі судді Пироженко В.Д.,:

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_5, через свого представника, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на період його навчання.

Зазначав, що він є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Після розірвання шлюбу між батьками 04.06.2015 року, він проживає з матір'ю.

На підставі рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 16.05.2016 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягувались аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 2000 грн. щомісячно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 досяг повноліття і виплата аліментів припинилась.

Позивач є курсантом 1 курсу факультету обслуговування повітряного руху Льотної академії Національного авіаційного університету, денної форми навчання. Термін навчання з 01.09.2017 року по 30.06.2021 року. У зв'язку з навчанням він не має можливості працевлаштуватись та отримувати самостійний дохід, а тому потребує матеріальної допомоги.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 аліменти на користь ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з дати звернення з позовом до суду і до закінчення ним навчання, але не більше, як досягнення 23 років.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 26 червня 2018 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на період навчання в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн., починаючи з 17.05.2018 року і до закінчення навчання до 30.06.2021р.

Стягнуто з ОСОБА_6 судовий збір в дохід держави в сумі 704,80 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2018 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на період навчання в твердій грошовій сумі у розмірі 900 грн. щомісячно, починаючи з 17.05.2018 року і до закінчення навчання до 30.06.2021 року .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при визначені розміру аліментів не врахував матеріальне становище відповідача, його передпенсійний вік, потреби позивача у зв'язку із навчанням у матеріальній допомозі та можливості надання позивачу матеріальної допомоги його матір'ю.

Скаржник зазначає, що отримує мінімальну заробітну плату, щомісячно повинен сплачувати обов'язкові платежі та збори за фермерське господарство, тому не має змоги щомісячно сплачувати аліменти на повнолітнього сина у розмірі 2000 грн.

Також ОСОБА_6 зазначив, що позивач знаходиться на котловому забезпеченні в Льотній академії Національного авіаційного університету м. Кропивницький та проживає в гуртожитку з оплатою 220 грн. щомісячно.

На думку скаржника, поза увагою суду залишився той факт, що мати позивача також повинна утримувати повнолітнього сина, на що вона має змогу оскільки є працездатною, отримує дохід та має у власності 2 квартири.

ОСОБА_5 скористався своїм правом та надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що скаржник не зазначає, як змінився його матеріальний та фізичний стан з часу припинення сплати аліментів в розмірі 2000 грн. в зв'язку з досягненням повноліття. Також при сплаті аліментів до досягнення повноліття ОСОБА_5, ОСОБА_6 також був особою передпенсійного віку та зазначав, що має мінімальну заробітну плату, проте мав змогу щомісячно сплачувати аліменти в розмірі 2000 грн.

Також ОСОБА_5 на доводи апеляційної скарги зазначив, що він хоча і навчається на бюджетній основі, але всі витрати по придбанню спеціальної льотної форми, іншого учбового приладдя, несе сам курсант. Його ж стипендія відраховується на харчування. Інших доходів він не має.

Відповідач являється засновником ТОВ Джерело (місцезнаходження Черкаська область, Черкаський район, с.Леськи) та засновником і головою Фермерського господарства ПІН-АГРО-СЕРВІС (місцезнаходження Черкаська область, смт Драбів). Від господарської діяльності вказаних господарств відповідач отримує дохід. Крім цього, відповідач має житловий будинок, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства.

За вказаних обставин позивач вважає, що відповідач є працездатною особою, має відповідні доходи та може сплачувати аліменти у розмірі 2000 грн. щомісячно на утримання своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання.

Мати позивача, ОСОБА_7, надає йому матеріальну допомогу на утримання в розмірі 2000 грн. щомісячно. ОСОБА_5 немає власної нерухомості, яка може бути використана з метою отримання прибутку.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення прийшов до висновку, що ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги на період навчання, а відповідач може надавати утримання своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання, тому визнав за можливе стягувати з відповідача аліменти у розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 17.05.2018 року (дата звернення до суду позовом), і до закінчення ним навчання, але не більше, як до досягнення 23-річного віку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого 24 березня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Драбівського районного управління юстиції, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.7).

На підставі рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 16.05.2016 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягувались аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 2000 грн. щомісячно, до повноліття дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 досяг повноліття.

Згідно з довідкою, виданою 5 квітня 2018 року за підписом декана Невиніцина А.М. та секретаря Гаращенко І.Г. факультету обслуговування повітряного руху Льотної академії НАУ, ОСОБА_5 навчається на бюджетній основі денного відділення та закінчує навчання 30.06.2021 року (а.с.10).

Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 на праві приватної власності належать земельна ділянка: кадастровий номер:НОМЕР_1 площею 2,581 га, яку ОСОБА_6 здає в оренду та отримує відповідний дохід; ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частки належить земельна ділянка кадастровий номер: НОМЕР_2 площею 0,0909 га; ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частки належить земельна ділянка кадастровий номер: НОМЕР_3 площею 0,15 га; ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер: НОМЕР_4 площею 0,1256 га. Крім того, ОСОБА_6 на праві приватної власності у АДРЕСА_1 належить житловий будинок загальною площею 204,6 кв.м, житлова площа 65 кв.м. (а.с.11-13).

Суд першої інстанції при вирішення питання, чи може відповідач сплачувати аліменти та в якому розмірі, врахував, що ОСОБА_6 інших осіб на утриманні не має.

Щодо доводів скаржника, що він отримує мінімальну заробітну плату та має передпернсійний вік, то вбачається, що розмір аліментів в розмірі 2000 грн. для нього є посильною сумою, оскільки дану суму аліментів він регулярно сплачував до повноліття сина, до 24.02.2018 року. Про зміну чи погіршення матеріального чи фізичного стану ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не зазначає.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Частиною першою статті 184 СК України передбачено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Скаржник зазначає, що мати позивача - ОСОБА_7, також є працездатною та має змогу надавати матеріальну допомогу сину, що продовжує навчання.

З відзиву, що був наданий ОСОБА_5 на апеляційну скаргу ОСОБА_6, вбачається, що ОСОБА_7 надає матеріальну допомогу сину.

Щодо розміру аліментів, що підлягають до стягнення з ОСОБА_6 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, що продовжує навчатися, то колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром аліментів у сумі 2000 грн. з огляду на наступне.

З довідки № 01-08/1715від 02.07.2018 Льотної академії Національного авіаційного університету вбачається, що ОСОБА_5 є курсантом 77 роти 12 курсу денної форми навчання (бюджет) факультету обслуговування повітряного руху. Стипендію не отримує. Знаходиться на котловому забезпеченні. Проживає в гуртожитку з оплатою 220 грн. на місяць (а.с. 72).

Отже, ОСОБА_5, будучи курсантом в льотній академії, забезпечений лише харчуванням. Проте, як зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, для курсантів даного навчального закладу встановлена спеціальна форма, яка складається з: літнього льотного костюму та зимового костюму (включаючи в себе сорочки, штани, погони, куртки).

Колегія суддів приймає до уваги вартість даної форми, що підтверджена роздруківкою з спеціального інтернет сайту - Авіаційного супермаркету Авіапоінт .

Витрати на придбання вказаної спеціальної форми є витратами, що не передбачені розміром прожиткового мінімуму, який для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 грн.

Позивач не має іншого джерела доходів (заробітна плата, стипендія, здача оренду власного житла), окрім отримання аліментів (добровільного надання коштів) від батьків, необхідність оплати гуртожитку під час навчання в льотній академії в м. Кропивницькому, відстань від м. Кропивницького до м. Черкаси та вартість проїзду для приїзду на канікули та свята додому, також необхідність придбання цивільного одягу та засобів особистої гігієни.

З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_5 має змогу сплачувати аліменти своєму повнолітньому сину ОСОБА_5, який продовжує навчання, в розмірі 2000 грн. щомісячно. Даний розмір аліментів обумовлений матеріалами справи та не спростовується доводами апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 26 червня 2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_6 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 26 червня 2018 року у даній справі- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Л.І.Василенко

Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко