Ухвала

від 20.07.2018 по справі 757/26760/18-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26760/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту,

В С Т А Н О В И В :

31.05.2017 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України.

ОСОБА_3 у вимогах внесеного клопотання просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2018 (справа № 757/21177/18-к) на автомобіль марки «Mercedes S 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2018 (справа № 757/21182/18-к) на автомобіль марки «Opel Insignia», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ст. 170 КПК України, також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що автомобілі не відповідають ознакам визначених ст. 98 КПК України.

Заявник ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

У судове засідання прокурор не з`явився, проте слідчим суддею було отримано наступну інфрмацію. Зокрема, розгляд вказаного клопотання призначався двічі, на 12.07.2018 та 20.07.2018. Так, 05.07.2018 прокуратура Київської області повідомила слідчого суддю про те, що постановою Генерального прокурора України від 14.05.2017 підслідність у кримінальному провадженні №42017110000000606 від 17.11.2017 визначено за відділом досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України. В подальшому 19.07.2018 судом отримано інформацію про те, що постановою Генерального прокурора України від 22.06.2018 здійснення вказаного кримінального провадження доручено слідчим слідчого управління прокуратури Донецької області,з одночасним повідомленням прокурора Донецької області про розгляд поданого клопотання 20.07.2018.

Слідчим суддею з урахуванням накладення арешту Печерським районним судом м.Києва за клопотанням прокурора прокуратури Київської області, належного повідомлення прокурора, за клопотанням якого було накладено арешт, а також враховуючи необхідність здійснення ефективного судового захисту особи яка звернулась із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, визнано можливим проведення розгляду поданого клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали провадження за клопотанням про скасування арешту майна та матеріали клопотання про арешт майна провадження № 757/21177/18-к та провадження № 757/21182/18-к, приходить до наступного висновку.

В рамках кримінального провадження № 42017110000000606 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2018 у провадженні № 757/21177/18-к накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes S 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Окрім цього, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2018 у справі № 757/21182/18-к накладено арешт на автомобіль марки «Opel Insignia», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із мотивувальної частини ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2018 у справах № 757/21177/18-к та № 757/21182/18-к вбачається, що єдиною підставою накладення арешту на автомобілі ОСОБА_4 є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадження.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України та прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства.

Окрім цього, ОСОБА_4 не є жодним, з перелічених у ст. 170 КПК України, суб`єктом кримінального провадження арешт на майно якого можливо накласти.

У судовому засіданні представником заявника ОСОБА_5 наголошувалось на тому, що ОСОБА_4 , є законним та добросовісним власником зазначених ним у клопотанні арештованого майна. Крім того, адвокат зазначив про те, що ОСОБА_4 не допитувався, підозри йому пред`явлено не було, значення автомобілів до вказаного кримінального провадження окрім формального посилання на відповідність ТЗ критеріям визначеним ст.98 КПК України не встановлена.

Враховуючи, що у матеріалах клопотання відсутні достатні докази які б вказували на причетність до вчинення злочину , який розслідується органом досудового розслідування, ОСОБА_4 , наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна взагалі спростовується. Тобто спростовується той факт, що арештоване майно здобутте незаконним шляхом, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вище викладене, слідчий суддя вважає, порушеним гарантоване право власника на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, як безпідставно обмежене в силу положень національного законодавства, так і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-175, 309 КПК України,-

У Х В А Л И В :

скасувати повністю арешт на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку 27.04.2018 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 3221881600:31:138:0004, накладений згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 04.05.2018 у справі №757/21177/18-к, а саме автомобіль марки «Мercedes S 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Скасувати повністю арешт на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку 27.04.2018 в транспортному засобі марки «Ореl Insignia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 04.05.2018 у справі №757/21182/18-к, а саме вищевказаний автомобіль марки «Ореl Insignia», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1