Рішення

від 20.08.2018 по справі 820/4404/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 серпня 2018 р. № 820/4404/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

у присутності

представників позивача Успенської В.В., Хищенка А.Ю.

представника відповідача Нікішиної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКУС ДИЗАЙН" (вул. Польова, буд. 83,м. Харків,61001, код ЄДРПОУ40823028) до Головного Управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ39779919) про визнання незаконними дій та скасування постанов,-

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати незаконними дії Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919) під час проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю ТОВ "ЛОКУС ДИЗАЙН" (код ЄДРПОУ 40823028), яке проведено на підставі наказу Головного управління Держпраці у Харківській області від 02.04.2018 року № 01.01-07/244; скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919) №ХК0195/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 10.05.2018 року, якою накладено на ТОВ "ЛОКУС ДИЗАЙН" (код ЄДРПОУ 40823028) штраф у розмірі 223380,00 гривень; скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919) №ХК0195/292/НД/АВ/П/ІП-ФС від 10.05.2018 року, якою накладено на ТОВ "ЛОКУС ДИЗАЙН" (код ЄДРПОУ 40823028) штраф у розмірі 3723,00 гривень.

Ухвалою від 21.06.2018 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. 03.08.2018 року закрито підготовче провадження по справі та з урахуванням приписів ч.7 ст.181 КАС України розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначили, що підприємством не допущено порушень вимог ст. 24 КЗпП України, оскільки державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правові угоди, укладені з працівниками мають ознаки трудового договору. Дії відповідача, виражені в неповному та необ'єктивному здійсненні перевірки, фактичне ігнорування наданих позивачем пояснень та необґрунтоване застосування санкцій, на думку позивача, мають бути визнані протиправними.

Відповідач в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив залишити його без задоволення з тих підстав, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Допитаний в якості свідка інспектор Гладченко К.В. пояснив суду, що перевірка проводилася у відповідності до приписів Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295, виявлені порушення вимог трудового законодавства підтверджувалися наданими до перевірки документами, а отже відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

02.04.2018 року начальником Головного управління Держпраці у Харківській області видано наказ № 01.01.-07/244 Про проведення заходу державного нагляду (контролю) в тому числі стосовно ТОВ Локус Дизайн , підстава- звернення ОСОБА_4 від 12.03.2018 року № Ф-234.

На підставі зазначеного наказу та направлення на проведення перевірки № 01.01.-94/02.03/469 від 02.04.2018 року фахівцями відповідача 12.04.2018 року здійснено вихід на підприємство позивача та надано керівництву вимогу про надання документів (а.с.10).

18.04.2018 року інспектором праці Гладченко К.В. повторно складено вимогу про надання документів № ХК 0195/292/НП, яка направлена на адресу позивач поштою (а.с.11-13), та відповідний акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18.04.2018 року № ХК0195/292/НД (а.с.14-17).

23.04.2018 року фахівцями відповідача складено акт № ХК0195/292/НД/АВ, яким в тому числі встановлено порушення вимог ст.24 КЗпП України, постанови КМУ від 17 червня 2015 р. № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , ч.1,2 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України Про оплату праці (а.с.18-54)

На вказаний акт позивачем подані зауваження від 25.05.2018 року (а.с.71-73), які були залишені без задоволення (а.с.57-59)

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення постанов про накладення штрафу від 10.05.2018 року № ХК0195/292/НД/АВ/П/ІП-ФС, яким до позивача застосований штраф у розмірі 3723 грн. та № ХК0195/292/НД/АВ/П/ТД-ФС, яким застосований штраф у розмірі 223380.00 грн. Вказані рішення отримані уповноваженою особою позивача, що підтверджується відповідним підписом (а.с.64-70)

Крім того за результатами перевірки винесено припис ХК0195/292/НД/АВ/П від 27.04.2018 року.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Щодо виявлених під час перевірки порушень позивачем законодавства про працю суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено що у позивачки на підставі цивільно- правових договорів надання послуг працювали громадяни ОСОБА_6 (договір від 04.04.2018 року № 04042018), ОСОБА_7 (договір від 02.04.2018 року № 02042018).

Відповідно до вказаних договорів працівники зобов'язувалися виконати роботи з розробки моделі нової конструкції дверей на підставі технічного завдання замовника (гр.. ОСОБА_6.) та прибирання території складу та прилеглої території (гр.. ОСОБА_7.). термін виконання робіт визначений у 30 днів з дня підписання договору.

Роботи за вказаними договорами прийняті на підставі актів приймання-передачі робіт від 24.04.2018 року та від 27.04.2018 року відповідно.

Отже визначальним для вирішення спірних правовідносин є наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичними особами ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Суд зазначає, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх були послуги з виготовлення макету та прибирання території підприємства, вказані договори мали разовий характер. Отже, суд приходить до висновку, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є не процес праці, а її кінцевий результат: відповідний макет дверей та належний стан території підприємства.

Вказані вище договори та акти приймання-передачі робіт не містять ознак того, що особи виконували обумовлені договорами роботи систематично, у встановлений строк, договори містять конкретний результат роботи, яку повинен передати виконавець замовнику. Як вбачається зі змісту угод (п.5.1) працівники самостійно організовували роботу, виконували її на власний ризик та розсуд, та не підпорядковувалися відповідним вказівкам позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що договори, укладені позивачем з фізичними особами мають ознаки цивільно-правових договорів, а отже у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення вимог ст.24 КЗпП України.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Аналогічні вимоги містяться у статті 24 Закону України "Про оплату праці".

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, судом встановлено, що виплата заробітної плати проводиться через проміжок часу , що перевищує 16 календарних днів та пізніше семі днів після закінчення періоду. Доказів протилежного до матеріалів справи позивачем не надано.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем у встановленому законом порядку та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо відсутності підстав для проведення перевірки та допущення поршень під час її проведення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , яка ратифікована Законом України №1985-IV від 08 вересня 2004 року , визначено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі Порядок № 295). Підпунктом 2 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. У даному випадку рішення про проведення інспекційного відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю на підставі п.п. 2 п. 5 Порядку № 295, а саме за інформацією колишнього працівника ОСОБА_4 від 12.03.2018 року.

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності у відповідача підстав для проведення інспекційного відвідування суд вважає необґрунтованими.

Щодо строків проведення ревізійного заходу, то суд зазначає наступне. Відповідно до п.10 Порядку № 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів. В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що перевірка тривала два дні 12.04.2018 року (дата виходу на перевірку) та 23.04.2018 року (дата складання акту).

Із долучених до матеріалів справи документів: запиту про надання інформації від 12.04.2018 року, підпису інспектора про отримання документів 16.04.2018 року, складання вимоги про надання документів від 18.04.2018 року, акту інспекційного відвідування від 23.04.2018 року, яким визначено, що тривалість перерви визначена як початок 12.04.2018 року о 12-00 / завершення 23.04.2018 року 15-50 - суд приходить до висновку, що тривалість інспекційного заходу дорівнювала двом робочим дням.

Суд також зауважує, що у випадку незгоди позивача з терміном проведення перевірки, він мав можливість скористатися положеннями до п. 14 Порядку № 295, відповідно до якого під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: в тому числі не допускати до проведення інспекційного відвідування посадових осіб інспекції у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку. Позивач не скористався правом не допуску інспектора до перевірки, перевірка відбулася.

Суд також зауважує, що відповідно до приписів п.16-18 Порядку № 295 визначено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється. Отже, складання вказаного акту вимагає таких передумов як ненадання документів, створення перешкод при проведенні перевірки, що тягне за собою наслідок у вигляді зупинення проведення інспекційного заходу.

Проте із долученої до матеріалів справи вимоги про надання документів від 12.04.2018 року, судом встановлено, що інспектор отримав запитувані документи у повному обсязі, що підтверджується його особистим підписом.

Доказів направлення на адресу позивача інших вимог про надання документів та відповідно не представлення останніх на вимогу контролюючого органу матеріали справи не містять, а отже суд вважає що у відповідача були відсутні підстави для формування акту від18.04.2018 року про неможливість проведення інспекційного відвідування ХК 0195/292/НД з підстав ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та відповідно зупинення строку інспекційного відвідування до 23.04.2018 року.

Суд також звертає увагу на те, що перевірка позивача призначена на підставі звернення гр.. ОСОБА_4 від 12.03.2018 року, за результатами розгляду якого 10.04.2018 року надано проміжну відповідь за № Ф-234/02.03/12.-14/4009, де зазначено що його звернення знаходиться на розгляді у відповідача про результати йому буде повідомлено додатково. 11.04.2018 року ОСОБА_4 надано додаткові пояснення, де більш ретельно деталізовані порушення, які на його думку мали місце під час роботи у позивача, проте вказане звернення не містить вхідного штампу відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність певних порушень з боку відповідача під час проведення інспекційного заходу, проте зазначає, що встановлені порушення не нівелюють правових наслідків проведеної перевірки

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку, визначеному ч.3 ст.243 КАС України

Керуючись ст.ст. 14, 243-246, 263, 293, 295-296 КАС України, суд,-

вирішив

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919) №ХК0195/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 10.05.2018 року, якою накладено на ТОВ "ЛОКУС ДИЗАЙН" (код ЄДРПОУ 40823028) штраф у розмірі 223380,00 грн.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 30.08.2018 року

Суддя Зоркіна Ю.В.