Рішення

від 03.09.2018 по справі 904/2917/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018м. ДніпроСправа № 904/2917/18 За позовом : Фізичної особи - підприємця Федорець Антона Віталійовича, м. Дніпро

До: Міського комунального закладу культури Дніпропетровський міський телевізійний театр , м. Дніпро

Про: стягнення 28 039, 01 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ФОП Федорець А.В. (позивач) звернувся в суд з позовом до МКЗК Дніпропетровський міський телевізійний театр ( відповідач) про стягнення 28 039, 01 грн. (в т.ч.: 27 480, 00 грн. - основна заборгованість; 247, 32 грн. - інфляційні втрати та 311, 69 грн. - 3% річних) заборгованості за договором поставки товарів №70 від 28.11.17р. ( укладеним між сторонами). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов вищезазначеного договору щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

МКЗК Дніпропетровський міський телевізійний театр ( відповідач) у відзиві на позов визнав фактичні обставини справи та вказав , що відповідач протягом І кварталу поточного року вживав заходи щодо виділення коштів на погашення заборгованості перед позивачем, проте з технічних причин районним управління ДКСУ в м. Дніпро необхідна сума коштів не була перерахована на рахунок позивача та повернулася до бюджету міста. Окрім того, зазначає, що 29.03.18р. згідно платіжного доручення №976 від 29.03.18р. він погасив частину основної заборгованості за договором в розмірі 7 480, 00 грн.; у зв'язку з чим заперечував проти задоволення позовних вимог в розмірі 27 480, 00 грн. Також просив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних вирішити на розсуд суду.

Ухвалою від 02.07.2018р. було відкрите провадження у справі №904/2917/18 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України , без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

Позивач своїм правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином (оскільки ухвала про відкриття провадження у справі була надіслані судом за належною адресою позивача (зазначеною у витягу з ЄДР станом на 27.08.18р., а.с.30-32) і не повернута підприємством зв'язку; судом 27.08.18 р. було отримано копія реєстру поштових відправлень суду від 03.07.18р. та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень , який містить інформацію про вручення адресату особисто 06.07.18 р. копії ухвали суду від 02.07.18р. (а.с.33, 34).

Суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень. Частиною першою статті 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

28.11.17р. між ФОП Федорець А.В. (постачальник) та МКЗК Дніпропетровський міський телевізійний театр (замовник ) укладено договір поставки товарів №70 , відповідно до умов якого та специфікації (а.с.15) постачальник 21.12.17р. здійснив поставку замовнику товару на загальну суму 27 480, 00 грн. (що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 21.12.17р., підписаним сторонами без зауважень, а.с.17) ; а замовник (після отримання 21.12.17р. від постачальника рахунку фактури №01/24112017 від 28.11.17р (а.с.16) відповідно до п. 4.4. договору зобов'язався здійснити оплату товару протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару .

Товари за даним договором постачаються однією партією за адресою м. Дніпро, вул. Телевізійна, буд.4 протягом 10 календарних днів з дня підписання договору (п .3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору перехід права власності на товари відбувається в момент прийняття представником замовника партії товарів; доказом прийняття партії товарів є акт приймання-передачі (додаток №2 ), оформлений належним чином та підписаний уповноваженими особами; право власності на поставлені товари переходить до замовника в момент отримання товарів від постачальника (перевізника) за належно оформленим актом приймання-передачі. Згідно п.7.11. договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари відповідно до умов договору (а.с.9-14).

За твердженням позивача , відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив; у зв'язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку) за відповідачем станом на 18.07.18р. рахується заборгованість в розмірі 27 480, 00 грн. (а.с.3)

Окрім того - позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 247, 32 грн. - інфляційні втрати( за період з 01.02.18р. по 01.06.18р.) та 311, 69 грн. - 3% річних ( за період з 02.02.18р. по 20.06.18р.) (а.с. 2-3).

На час прийняття рішення у справі відповідачем були надані докази сплати ним частини основної заборгованості за договором в розмірі 7 480, 00 грн. (що підтверджується відповідним платіжним дорученням №976 від 29.03.18р). Таким чином, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 20 000, 00 грн. ( 27 480, 00 грн. - 7 480, 00 грн. = 20 000, 00 грн. ). А тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7 480, 00 грн. суд вважає за необхідне відмовити (оскільки відповідачем до часу відкриття провадження у справі було сплачено позивачу частину основної заборгованості за договором в розмірі 7 480, 00 грн.).

З урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості судом здійснено перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних у межах періоду , заявленого позивачем у позовній заяви. Так, сума інфляційних втрат за період з 01.02.18р. по 01.06.18р. склала 565, 20 грн., а тому підлягає задоволенню сума зазначена позивачем у позовній заяві в розмірі 247, 32 грн.; сума 3% річних за період з 02.02.18р. по 20.06.18р. склала 228, 49 грн., а тому саме ця сума 3 % річних підлягає задоволенню судом; в задоволенні іншої частини річних суд вважає за необхідне відмовити як необґрунтованих.

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Згідно до ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 ЦК України) Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст.610 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст.712 ЦК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст.655 ЦК України ).

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події; у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.13р. №14 (поміж-іншим): з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Враховуючи вищевикладене , суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 20 000, 00 грн. - основної заборгованості за договором; 247, 32 грн. - інфляційних втрат та 228, 49 грн. - 3% річних . В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з вищенаведених підстав.

Відповідно до приписів п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.13р. №7, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача; такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках , коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути з відповідача - Міського комунального закладу культури Дніпропетровський міський телевізійний театр ( 49005, м. Дніпро, вул. Телевізійна, буд.4 ;код ЄДРПОУ 26369180) на користь позивача - Фізичної особи - підприємця Федорець Антона Віталійовича ( 49107, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1): 20 000, 00 грн. - основної заборгованості за договором; 247, 32 грн. - інфляційних втрат ; 228, 49 грн. - 3% річних та 1 286, 72 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3.В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 03.09.2018 р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.