Рішення

від 08.08.2018 по справі 910/3408/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2018Справа №910/3408/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал , м. Київ

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу Юність , м. Київ

про стягнення 98 530,92 грн., -

За участю представників:

від позивача: Дяченко В.Є.

від відповідача: Песоцький В.М.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу Юність про стягнення 98 530,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №07042/4-10 від 14.11.2006 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в частині здійснення оплати поставленої питної води та приймання стоків холодної та гарячої води на суму 78 394,35 грн., що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строку для надання відзиву на позову, а позивачу - відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме витребувано у Публічного акціонерного товариства Київенерго довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої Публічним акціонерним товариством Київенерго споживачу (споживачам) до будинку за адресою: м. Київ, вул. Миколи Мурашка, 5 у період з 01.10.2016 по 30.11.2017; вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 30.05.2018.

Відповідач у відзиві на позов від 25.05.2018, який надійшов до суду 29.05.2018, проти задоволення позову заперечив, посилаючись на належне виконання останнім укладеного між сторонами договору №07042/4-10 від 14.11.2006. Зокрема, за твердженнями відповідача, нарахована позивачем заборгованість є безпідставною, оскільки Житлово-будівельний кооператив Юність має переплату на суму 16 465,49 грн. Щодо послуг з водовідведення гарячої води відповідач вказав, що така послуга не надавалась у період з 11.04.2017 по 05.11.2017, а також пояснив, що будинок Житлово-будівельного кооперативу Юність не має окремого лічильну спожитої гарячої води, а відтак розрахунки позивача не підтверджуються належним чином.

Позивач у відповіді на відзив, яку подано до суду 25.05.2018, вказав, що заборгованість суму 78 394,35 грн. відповідачем було сплачено у повному обсязі, у зв'язку чим просив суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості та вирішити спір по суті в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені.

У судовому засіданні 30.05.2018 судом було оголошено перерву до 20.06.2018 та запропоновано учасникам справи провести звірку взаємних розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 повторно витребувано у Публічного акціонерного товариства Київенерго докази у справі.

07.04.2018 Публічним акціонерним товариством Київенерго подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено про неможливість надати витребувані судом докази з причини їх відсутності. Публічне акціонерне товариство Київенерго повідомило суд, що постачання теплової енергії у період з 01.10.2016 по 30.11.2017 здійснювалось на підставі договору від 01.05.2001 №9367010, укладеного з Житлово-будівельним кооперативом Юність , який, в свою чергу, надавав послугу з постачання гарячої води кінцевим споживачам. Тому, Публічне акціонерне товариство Київенерго не обліковувало обсяги наданої послуги з централізованого постачання гарячої води, оскільки не було виконавцем такої послуги.

20.06.2018 відповідачем подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи складеного сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2017, зі змісту якого вбачається, що позивач та відповідач погодили, що заборгованість за питної води та приймання стічної холодної води станом на 30.11.2017 становила 72 258,26 грн. В частині розміру заборгованості за приймання стоків гарячої води сторони згоди не дійшли.

20.06.2018 за клопотанням позивача судом відкладено підготовче судове засідання на 04.07.2018.

04.07.2018 позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення по справі, в яких останній вказав, що дійсно Житлово-будівельний кооператив Юність отримує гаряче водопостачання у будинку №5 по вулиці Миколи Мурашка у місті Києві від центрального теплового пункту, який знаходиться за адресою: вул. Миколи Мурашка, 4. Також від вказаного теплового пункту послугу отримують мешканці будинків №4А та №4Б. Позивач вказав, що вартість наданих послуг у спірний період здійснювалась в процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.08.2018. 01.08.2018 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 08.08.2018.

У судове засідання представник позивача з'явилась, просив суд задовольнити позов в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову надав заперечення.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

14.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Юність (абонент) було укладено договір №07042/4-10 про постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), відповідно до пункту 1 якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій міста Києва приймати від нього стічні води відповідно до Правил приймання стічних вод у систему каналізації міста Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах правочину, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлений Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №403/6691, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, що виникають за договором.

За умовами пункту 2.2.1 Договору тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно з чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за двадцять днів до припинення його дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншого контрагента про його припинення (п. 7.1 Договору).

Під час розгляду спору сторонами було підтверджено обставини чинності Договору у період з жовтня 2016 року по листопад 2017 року, факту його пролонгації на підставі пункту 7.1 не спростовано.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов договору в частині здійснення своєчасної оплати вартості поставленої питної води та приймання стоків холодної та гарячої води на загальну суму 78 394,35 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №07042/4-10 від 14.11.2006 як належну підставу у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , сферу дії якого визначено статтею 2 Закону, а саме дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Статтею 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення в чинній редакції визначено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання , зокрема, на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Відтак, Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає Державним санітарним нормам та правилам Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною , затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України №400 від 12.05.2010, та водовідведення.

Зі змісту пункту 2.1 Договору вбачається, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. Зняття показань з лічильника (лічильників) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, яка надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Як зазначалось вище, у відповідності до п.1.1 спірного правочину споживач повинен дотримуватись Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які було затверджено наказом Державного комітету України №65 від 01.07.1994.

Наразі, суд зауважує, що вказані Правила втратили чинність на підставі наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила №190).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Договору відповідачеві було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 10-923 для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення та код 10-50923 для здійснення розрахунку за послуги з приймання стоків гарячої води.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з п. п. 3.1, 3.7 Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що оплата вартості послуг здійснюється абонентом у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату наданих послуг не пізніше п'ятого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що рахунки на оплату вартості послуг не направлялись позивачем до банківської установи відповідача.

Відтак, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 2.2 Договору, відповідач повинен був сплачувати послуги отримані у період з жовтня 2016 року по листопад 2017 року, не пізніше п'ятого числа кожного наступного місяця. Отже, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

За твердженнями позивача, станом на 30.11.2017 Житлово-будівельним кооперативом Юність не було здійснено повного розрахунку за кодом 10-923 на суму 72 258,16 грн. та за кодом 10-50923 на суму 6 136,09 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води (для потреб холодного водопостачання) та приймання стоків холодної води.

Наявними в матеріалах справи документами, а саме актами про зняття показань з приладу обліку, а також розшифровками рахунку абонента за період з вересня 2017 року по листопад 2017 року підтверджується, що з 01.10.2016 по 30.11.2017 відповідачем було спожито холодної води та відведено стічних вод по коду 10-923 на загальну суму 188 938,78 грн.

Згідно з актом зведеної звірки взаєморозрахунків за послуги водопостачання та водовідведення, підписаного позивачем та відповідачем (а. с. 206-209), станом на 30.11.2017 заборгованість відповідача по коду 10-923 становила 72 258,26 грн.

Судом встановлено, що вказана заборгованість в сумі 72 258,26 грн., що виникла за період з 01.10.2016 по 30.11.2017, на дату розгляду справи є сплаченою відповідачем. При цьому, частину заборгованості було погашено ще до звернення позивача до суду з даним позовом, а саме станом на дату подачі позовної заяви 22.03.2018 заборгованість відповідача по коду 10-923 становила 40 564,74 грн., що підтверджується складеним позивачем розрахунком та наданими відповідачем платіжними дорученнями №2080 від 04.12.2014, №2101 від 28.12.2017, №2121 від 31.01.2018, №2124 від 12.02.2018, №2140 від 27.02.2018. Сплата відповідачем заборгованості в розмірі 40 564,74 грн. після подання позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №2149 від 26.03.2018.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , про відсутність предмета спору, зокрема, свідчить припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи .

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини сплати відповідачем заборгованості в сумі 72 258,26 грн., господарський суд вважає за необхідне закрити провадження в частині вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води (для потреб холодного водопостачання) та приймання стоків холодної води в сумі 40 564,74 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таку заборгованість було погашено відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом.

У задоволенні іншої частини вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води (для потреб холодного водопостачання) та приймання стоків холодної води в сумі 31 693,52 грн. господарський суд відмовляє, оскільки на день подачі позовної заяви такі вимоги були безпідставними.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за приймання стоків гарячої води.

Пунктом 3.9 Правил №190 визначено, що рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання.

Судом встановлено, що 07.08.2014 між Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал та Публічним акціонерним товариством Київенерго укладено договір №12477/5-01 про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води.

З витягу з додатку №1 до договору №12477/5-01 від 07.08.2014 вбачається, що тепловий пункт, на відгалуженні до теплообмінників гарячого водопостачання якого здійснюється централізоване постачання питної холодної води для приготування гарячої води, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Мурашка, 4.

На підтвердження обсягів стічної гарячої води позивачем додано до позовної заяви копії актів про зняття показань з приладу обліку за період з жовтня 2016 року по листопад 2017 року, які підписані представниками позивача та Публічного акціонерного товариства Київенерго , з яких вбачається, що адресою точки обліку є: м. Київ, вул. Миколи Мурашка, 4.

В свою чергу, спір у справі виник з приводу послуг з водопостачання та водовідведення, наданих позивачем за адресою: м. Київ, вул. Миколи Мурашка, 5.

Згідно з поясненнями Публічного акціонерного товариства Київенерго , поданими до суду 07.04.2018, постачання теплової енергії у період з 01.10.2016 по 30.11.2017 здійснювалось Житлово-будівельному кооперативу Юність на підставі договору №9367010 від 01.05.2001, який, в свою чергу, надавав послугу з постачання гарячої води кінцевим споживачам. Тому, Публічне акціонерне товариство Київенерго не обліковувало обсяги наданої послуги з централізованого постачання гарячої води, оскільки не було виконавцем такої послуги.

Згідно з запереченнями відповідача, розрахунок позивача не підтверджується належним чином, оскільки будинок за адресою: м. Київ, вул. Миколи Мурашка, 5 не обладнаний окремим приладом обліку. В свою чергу, відповідно до контррозрахунку відповідача у період з жовтня 2016 року по листопад 2017 року мешканцями будинку згідно з приладами обліками, встановленими у квартирах, та нормативами споживання було спожито 3 564,5 куб.м. (а не 5 072,00 куб.м.) гарячої води.

Позивач у поясненнях, поданих до суду 04.07.2018 на вимогу суду, вказав, що дійсно Житлово-будівельний кооператив Юність отримує гаряче водопостачання у будинку №5 по вулиці Миколи Мурашка у місті Києві від центрального теплового пункту, який знаходиться за адресою: вул. Миколи Мурашка, 4. Також від вказаного теплового пункту послугу отримують мешканці будинків №4А та №4Б. Позивач вказав, що вартість наданих послуг у спірний період здійснювалась в процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців.

У судовому засіданні 04.07.2018 на поставлене судом питання представник позивача відповів, що розрахунок вартості спожитих послуг у процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців не передбачений жодним нормативно-правовим актом та здійснюється самостійно Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал .

При цьому, посилання позивача на положення Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду від 19.02.2002 №37 та зареєстровані у Мін'юсті 26.04.2002 за №403/6691, судом до уваги не приймаються, оскільки вказані Правила були скасовані розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №166-р як такі, що втратили актуальність та встановлюють регуляторні бар'єри.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, позивачем не було належним чином дотримано свого обов'язку з доказування фактичних обставин справи та порушення його прав з боку відповідача в частині вимог про стягнення заборгованості за послуги з водовідведення гарячої води, а відтак не було дотримано завдання господарського судочинства, яке полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляді інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Всупереч викладеним вище нормам закону, позивачем не було спростовано наданого відповідачем контррозрахунку вартості послуг з водовідведення гарячої води, який обґрунтований показаннями лічильників у кожній окремій квартирі будинку та нормативами споживання, та іншого позивачем не доведено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено за допомогою належних та достатніх доказів розміру заявленої до стягнення вартості наданих послуг з водовідведення гарячої води, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 6 136,09 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Підстав для закриття провадження у цій частині вимог також не вбачається, оскільки відповідач не визнає суму нарахованої заборгованості, а відтак між сторонами залишись неврегульовані питання та існує спір в цій частині вимог.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання з оплати за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від суми, які відмовився сплатити.

При цьому, як зазначено у п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк не виконано свого обов'язку з оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стоків холодної води на суму 72 258,26 грн., чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення штрафу та пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Твердження відповідача про те, що ним своєчасно та в повному обсязі оплачувалась вартість наданих послуг, судом розцінюються як безпідставні, оскільки факт прострочення відповідачем оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стоків холодної води на суму 72 258,26 грн. підтверджується наданими позивачем доказами, а також підписаним відповідачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2017.

Також судом прийнято до уваги, що частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Встановлений наведеною нормою строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не є строком позовної давності, в межах якого особа може звернутись за захистом свого порушеного права або інтересу, а тривалість цього може бути встановлена договором за домовленістю сторін.

У пункті 4.2 Договору сторони визначили, що нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що узгоджується з положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем було невірно визначено кількість днів прострочення. За висновками суду, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виставлення рахунків на оплату, приймаючи до уваги зміст пункту 2.2 Договору, нарахування пені повинно здійснюватись з 6-го числа кожного місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється оплата.

За перерахунком суду, приймаючи до уваги визначену позивачем кінцеву дату періоду прострочення (30.11.2017), сума пені за прострочення оплати послуг з постачання питної води та приймання стоків холодної води складає 6 522,40 грн. , з яких:

905,89 грн. пеня, нарахована за період 06.01.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 3 830,95 грн. за грудень 2016 року;

873,70 грн. пеня, нарахована за період 06.02.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 4 107,94 грн. за січень 2017 року;

524,47 грн. пеня, нарахована за період 06.03.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 2742,95 грн. за лютий 2017 року;

617,97 грн. пеня, нарахована за період 06.06.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 4 990,28 грн. за травень 2017 року;

1 288,82 грн. пеня, нарахована за період 06.07.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 12 477,95 грн. за червень 2017 року;

1 036,12 грн. пеня, нарахована за період 06.08.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 12 627,17 грн. за липень 2017 року;

267,48 грн. пеня, нарахована за період 06.09.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 4 397,81 грн. за серпень 2017 року;

702,11 грн. пеня, нарахована за період 06.10.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 17 433,22 грн. за вересень 2017 року;

305,84 грн. пеня, нарахована за період 06.11.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 16 538,11 грн. за жовтень 2017 року.

При розгляді вимог про стягнення штрафу господарський суд виходить з того, що умова пункту 4.6 Договору, по суті, передбачає сплату відповідачем штрафу за невиконання грошового зобов'язання, а саме за несплату вартості поставленої води та наданих послуг з відведення води. При цьому, право на стягнення з відповідача штрафу виникає у позивача відразу з виникненням прострочення оплати вартості поставленої води та наданих послуг з відведення води (незалежно від кількості днів прострочення) та обраховується від простроченої суми.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку розміру штрафу, судом встановлено, що сума штрафу за прострочення оплати вартості поставленої питної води та наданих послуг з відведення холодної води складає 3 612,91 грн. (72 258,26 грн. х 5% = 3 612,91 грн.). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, сума 3% річних за прострочення оплати послуг з постачання питної води та приймання стоків холодної води складає 1 110,02 грн. , з яких:

286,34 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.11.2016 по 30.11.2017 за прострочення оплати 8 936,40 грн. за жовтень 2016 року;

67,06 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.12.2016 по 30.11.2017 за прострочення оплати 2 267,07 грн. за листопад 2016 року;

103,59 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.01.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 3 830,95 грн. за грудень 2016 року;

100,62 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.02.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 4 107,94 грн. за січень 2017 року;

60,87 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.03.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 2742,95 грн. за лютий 2017 року;

73,01 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.06.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 4 990,28 грн. за травень 2017 року;

151,79 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.07.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 12 477,95 грн. за червень 2017 року;

121,43 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.08.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 12 627,17 грн. за липень 2017 року;

31,09 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.09.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 4 397,81 грн. за серпень 2017 року;

80,24 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.10.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 17 433,22 грн. за вересень 2017 року;

33,98 грн. сума 3% річних, нарахована за період 06.11.2017 по 30.11.2017 за прострочення оплати 16 538,11 грн. за жовтень 2017 року.

При здійсненні судом перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних прострочення сплати 72 258,26 грн. за період з листопада 2016 року по листопад 2017 року становить 3 824,59 грн. , а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Одночасно з цим, вимоги про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати вартості послуг з приймання гарячої стічної води задоволенню не підлягають, з огляду на викладені вище висновки суду про недоведення позивачем наявності відповідної заборгованості та її розміру.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал та стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Юність пені в сумі 6 522,40 грн., штрафу в сумі 3 612,91 грн., 3% річних в сумі 1 110,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 824,59 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення заборгованості за постачання питної води (для потреб холодного водопостачання) та приймання стоків холодної води в сумі 31 693,52 грн., заборгованості за приймання стоків гарячої води в сумі 6 136,09 грн., пені в сумі 2 640,15 грн., штрафу в сумі 306,81 грн., 3% річних в сумі 433,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 686,04 грн.) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

При здійсненні розподілу судового збору господарський суд враховує наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог на суму 15 069,92 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 226,05 грн. (1,5% х 15 069,92 грн. = 226,05 грн.). Судовий збір за розгляд вимог, які залишено судом без задоволення, в сумі 643,44 грн. (1,5% х 42 896,27 грн. = 643,44 грн.) залишається за позивачем. Інша частина сплаченого судового збору в сумі 892,51 грн. може бути повернута позивачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір у разі звернення до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України Про судовий збір , суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до Житлово-будівельного кооперативу Юність про стягнення 98 530,92 грн. - задовольнити частково.

2 . Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Юність (04050, м. Київ, вул. Миколи Мурашка, буд. 5; ідентифікаційний код 23493146) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) інфляційні втрати в сумі 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 59 коп., 3% річних в сумі 1 110 (одна тисяча сто десять) грн. 02 коп., пеню в сумі 6 522 (шість тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 40 коп., штраф в сумі 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн. 91 коп. та судовий збір в розмірі 226 (двісті двадцять шість) грн. 05 коп.

3. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води (для потреб холодного водопостачання) та приймання стоків холодної води в розмірі 40 564,74 грн.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 643,44 грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.08.2018.

Суддя В.В. Князьков