Рішення

від 03.09.2018 по справі 910/7196/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2018Справа № 910/7196/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовомФізичної особи-підприємця Бадери Ольги Павлівни ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" Простягнення 83 802,08 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Бадера Ольга Павлівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" про стягнення 83 802,08 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 22/12/2017-1251-1 про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом від 22.12.2017 щодо оплати в повному обсязі наданих послуг з перевезення.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.06.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03056, м. Київ, вул. Польова, 21, оф. 114

Однак, зазначене поштове відправлення не було вручено адресату та було повернуто на адресу Господарського суду м. Києва із відміткою поштової установи про те, що адресат вибув.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому відділенні відмітки про те, що поштове відправлення повертається у зв'язку із відсутністю юридичної особи за адресою рестрації, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.06.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2017 між Фізичною особою-підприємцем Бадера Ольгою Павлівною (далі - позивач, експедитор 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (далі - відповідач, експедитор 1) було укладено договір № 22/12/2017-1251-1 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого, експедитор 2 зобов'язується за плату і за рахунок експедитора 1 організувати перевезення вантажу клієнта автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДВ, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною даного договору, форма заявки, визначена в додатку № 1 до даного договору, є обов'язковою для дотримання сторонами.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останній надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 106 802,08 грн.

В свою чергу відповідач, в повному обсязі за надані послуги не розрахувався, у зв'язку із чим позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення простроченої оплати за договором з відповідача у сумі 83 802,08

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 22.12.2017 між Фізичною особою-підприємцем Бадера Ольгою Павлівною (далі - позивач, експедитор 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (далі - відповідач, експедитор 1) було укладено договір № 22/12/2017-1251-1 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого, експедитор 2 зобов'язується за плату і за рахунок експедитора 1 організувати перевезення вантажу клієнта автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДВ, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною даного договору, форма заявки, визначена в додатку № 1 до даного договору, є обов'язковою для дотримання сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору, на кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора 1 із проставлянням відбитка круглої печатки клієнта, передається експедитору 2 за допомогою факсимільного зв'язку та невід'ємною частиною договору. Оригінал заявки невідкладно передається експедитору 2 шляхом відправлення на адресу місцезнаходження експедитора2, вказану у даному договорі, або в інший спосіб, погоджений сторонами.

Згідно з умовами п. 3.4 договору, експедитор 2 вправі в рамках цього договору залучати третіх осіб до виконання свого обов'язку за цим договором. При цьому без спеціального доручення експедитора 1 від свого імені, експедитора 1 здійснювати юридично значимі і інші фактичні дії третіми особами для належного виконання доручення експедитора 1 з організації перевезення вантажів.

Пунктами 1.9 та 1.11 договору сторони погодили, що експедитор 1 зобов'язується оплатити експедитору 2 вартість послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажу та надати експедитору 2 або надіслати поштовим зв'язком підписані та скріплені печаткою заявку та акт приймання-передачі наданих послуг.

Ціна договору складається із вартості наданих за договором послуг, яка обумовлюється сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною цього договору, і коригується за фактично здійсненими обсягами перевезення та/або залежно від наявності додаткових документально підтверджених витрат експедитора 2, пов'язаних з виконанням даного договору, при підписаних акту приймання-передачі наданих послуг. Документи, що підтверджують фактично здійснені обсяги перевезення та наявність додаткових витрат експедитора 2, є визначальним при визначенні вартості послуг в акті приймання-передачі наданих послуг(п. 5.1 договору).

Відповідно до п. п. 5.2 та 5.3 договору, експедитор 1 оплачує послуги експедитора 2 на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з виставленим рахунком. Остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень пункту 5.1 даного договору здійснюється на підставі акта наданих послуг протягом до 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

Згідно з п. 10.1 договору, даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2018 року або до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків. Строк дії договору автоматично пролонгується на один рік на тих же умовах за умови, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про припинення договору за тридцять днів до дати його закінчення.

На виконання умов договору 22.12.2017 сторонами складені замовлення № 1251-1 та № 1252-1 на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до змісту яких: маршрут - Україна-Германія; вантаж - органічний ячмінь в біг бегах 22 тони; дата і час завантаження - 27-28.12.2017; адреса завантаження - AgroecologyPE, 38013, Полтавська обл., Шишацкий район, с. Михайлики, Павед; пункт пропуску на кордоні - Ягодин; дата і час розвантаження - 8-9.01.2018; адреса розвантаження - J.MullerWesserGmbH&у(.KG. Getreidestrasse 24,DE-28217 Bremen; вартість перевезення - 1580 євро(по курсу НБУ на день розвантаження) на протязі 7 б/д після отримання оригіналів документів; оригінали документів ЦМР для оплати необхідно відправити новою поштою з доставкою в офіс за адресою: 03056, м. Київ, вул. Польова, 21, оф. 114.

В замовленнях визначено, що автомобіль за замовленням № 1251-1: НОМЕР_2, водій ОСОБА_2 та за замовленням № 1252-1: НОМЕР_3, водій ОСОБА_3.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 22/12/2017-1251-1 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.12.2017, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що пунктом 5.3 договору, а також відповідно до змісту замовлень, сторони передбачили строк оплати за послуги з організації перевезення вантажу - на підставі акта наданих послуг на протязі 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

На доказ підтвердження наданих послуг відповідачу з організації перевезення вантажу позивач надав суду міжнародні товарно-транспортні накладні СMR №101488 та № 101489.

При дослідженні зазначених накладних судом встановлено, що перевізником вантажу - органічного ячменя в кількості 22 025,40 та 22 025,40 є Фізична особа-підприємець ОСОБА_3; перевезення відбувалось за допомогою автомобілів із д.р.н. НОМЕР_2 та НОМЕР_3; вантаж отримано 08.01.2018 J.Muller Wesser GmbH&у . KG., за адресою Getreidestrasse 24,DE-28217 Bremen.

Відповідно до п. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Наразі судом зазначається, що умовами договору, зокрема п. 3.4, сторони погодили, що експедитор 2 вправі в рамках цього договору залучати третіх осіб до виконання свого обов'язку за цим договором. При цьому без спеціального доручення експедитора 1 від свого імені експедитора 1 здійснювати юридично значимі і інші фактичні дії третіми особами для належного виконання доручення експедитора 1 з організації перевезення вантажів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи все вищенаведене у сукупності, господарський суд зазначає, що міжнародні товарно-транспортні накладні СMR №101488 та № 101489 є належними доказами виконання позивачем своїх зобов'язань по договору щодо здійснення організації міжнародного перевезення вантажу.

На виконання умов договору та замовлень № 1251-1 та № 1252-1 на транспортно-експедиційні послуги, позивачем було направлено відповідачу наступні документи: СMR №101488 та № 101489, рахунок фактуру № 1 від 08.01.2018 на суму 53 401,04 грн., рахунок фактуру № 2 від 08.01.2018 на суму 53 401,04 грн., акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 08.01.2018, акт № 2 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 08.01.2018.

Зазначені поштові відправлення відповідачем отримано 17.01.2018, на доказ чого до суду представлено копію експрес-накладної нової пошти за № 59000310978058.

Разом із тим, відповідачем акти № 1, 2 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) не підписано, позивачу не повернуто та будь-яких заперечень щодо наданих позивачем послуг не надано.

Беручи до уваги те, що договором та замовленнями встановлено строк оплати - на протязі 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів, а документи відповідачем отримано 17.01.2018, тому суд дійшов висновку, що строк оплати за договором № 22/12/2017-1251-1 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.12.2017 позивачем відповідачу настав.

Одночасно, відповідно до ст. 932 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Сторонами чітко визначено, зокрема у замовленнях, вартість перевезення - 1580 євро(по курсу НБУ на день розвантаження) за кожне перевезення, що загалом складає 3 160 євро(по курсу НБУ на день розвантаження). У відповідності до офіційного курсу НБУ, станом на 08.01.2018 - день розвантаження вантажу, вартість наданих послуг позивачем відповідачу складає 106 802,08 грн.

Оскільки, відповідачем тільки частково здійснено оплату за надані послуги, а саме сплачено позивачу грошові кошти у сумі 23 000,00 грн., тому, наявна заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 83 802,08 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті за надані послуги на користь позивача 83 802,08 грн. на підставі договору № 22/12/2017-1251-1 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 83 802,08 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10 680,00 грн. витрат за послуги адвоката.

В обґрунтування даної вимоги позивач приклав копію договору про надання правової допомоги від 02.04.2018, копію ордеру про надання правової допомоги серія АА № 090386, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 565, копію детального опису робіт(наданих послуг), а також оригінал квитанції № 0.0.1038657635.1 на суму 10 680,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Наразі, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що під час здійснення звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, останній було подано із недоліками, у зв'язку із чим судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Одночасно, після усунення недоліків позовної заяви, під час відкриття провадження у справі, судом, враховано малозначність справи, у зв'язку із чим вирішено розгляд даної справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судові засідання сторін.

З огляду на викладене та враховуючи, співрозмірність ціни позову та розміру наданих позивачем адвокатських послуг, суд дійшов висновку про обмеження розміру відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката, та стягнення з відповідача на користь позивача витрати за послуги адвоката в розмірі 4 190,10 грн., що становить 5 % від розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (03056, м. Київ, вул. Польова, 21, оф. 114, код ЄДРПОУ34805514) на користь Фізичної особи-підприємця Бадери Ольги Павлівни (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 83 802,08 грн. основного боргу, 4 190,10 грн. адвокатських втрат та 1 762,00 грн. судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.