Рішення

від 03.09.2018 по справі 910/7712/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 03.09.2018Справа №  910/7712/18 Господарський суд міста Києва в складі:   головуючого судді                                                                                                                                                                Привалова А.І.        розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №  910/7712/18                                                             за позовом  товариство з обмеженою відповідальністю "ІМК" до                                товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"     про                         стягнення 20  930,00 грн. Без виклику учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ІМК" (надалі – позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (надалі – відповідач) про стягнення 20  930,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 0102-10/KV від 01.02.2010р. у визначений строк не розрахувався за надані послуги, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 20  930,00 грн. Згідно з пунктом 1 частини 5  статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1  статті 247 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1  статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 11.08.2018р. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів  Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.07.2018р.    була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1, літ. А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача. У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1  статті 9 Господарського процесуального кодексу України  ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2  статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній     формі не пізніше наступного дня після  їх виготовлення і  підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2  ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1  ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.07.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 4  ст. 13 Господарського процесуального кодексу України,  кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 5  ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Станом на 31.08.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву. Згідно з ч. 2  ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1  статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2  статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4  статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01.02.2010р. між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - споживач) було укладено договір №0102-10/KV (далі - договір), відповідно до п. 2.1. якого виконавець виконує роботи з організації та підключення Транспортної телекомунікаційної мережі споживачу для надання Послуги з об'єднання визначених споживачем точок, а також надає регулярні послуги з технічної підтримки Транспортної телекомунікаційної мережі (надалі – послуги). Роботи, що виконуються, та вид і обсяги послуг, що надаються, перелічені відповідно у Додатку 1 та Додатку 2 до цього договору, що є його невід'ємними частинами (п.2.2 договору). Сторонами було підписано Додаток 1 до договору, в якому було визначено специфікацію робіт, що виконуються за договором. Відповідно до п.3.2 договору, дата підключення фіксується двосторонніми актами. Датою початку користування споживачем послуг є дата включення Транспортної телекомунікаційної мережі, зафіксована в Акті прийняття-здачі робіт (п.3.3. договору). Так, наявним в матеріалах справи Актом здачі-прийняття виконаних робіт/надання послуг від  01.02.2010р., підписаним повноважними представниками позивача та відповідача, підтверджується виконання позивачем робіт по підключенню до транспортної телекомунікаційної мережі. 16.03.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2, якою сторони погодили викласти у новій редакції Додаток 2 до договору, за яким загальна ціна послуг, що надаються щомісяця за договором склала 1150 грн. з ПДВ. Крім того, 29.08.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2, якою сторони погодили викласти у новій редакції Додаток 2 до договору, за яким загальна ціна послуг, що надаються щомісяця за договором склала 1495 грн. з ПДВ. За умовами п.4.1 договору, надання щомісячних послуг здійснюється на умовах 100% передоплати за поточний місяць. Споживач має право без згоди виконавця вносити плату за будь-який інший період. Оплата, яка надійшла від споживача за будь-який інший період без згоди виконавця поверненню на р/р споживача підлягає лише у випадку припинення дії договору та за умови відсутності заборгованості у споживача, коли перераховані кошти є надлишковими. Відповідно до п.4.3 договору, оплата здійснюється перерахуванням коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунків, що виписує виконавець і передає споживачу за допомогою факсимільного зв'язку або електронною поштою з обов'язковим подальшим направленням листа поштою з повідомленням про вручення. Рахунок має бути оплачений упродовж 3 (трьох) банківських днів. На виконання умов зазначеного договору позивач надав послуги, а відповідач споживав надані послуги за період з листопада 2016 по грудень 2017 року на загальну суму 20 930,00 грн., про що позивачем були виписані відповідні рахунки-фактури на оплату наданих послуг. 10.01.2018р. позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором, проте поштове відправлення повернуто позивачу без вручення, що підтверджується відмітною поштової установи на конверті відправлення. Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору     щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 20  930,00 грн. заборгованості. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1  статті 509 Цивільного кодексу України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до  статті 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до  ст. 193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частинами 1, 3, 5  ст. 626 Цивільного кодексу України  встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Згідно зі ст.ст.  6,  627 Цивільного кодексу України  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до  ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Згідно зі  ст. 527 Цивільного кодексу України  боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Статтею 629 Цивільного кодексу України  встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1  статті 78 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 20  930,00 грн., які були спожиті відповідачем без зауважень та заперечень. Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 253 Цивільного кодексу України  визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до  ст. 530 Цивільного кодексу України  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи викладене та п. п.6.3    договору-1 та договору-2 , суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за зазначеними вище актами є таким, що настав. Статтею 599 Цивільного кодексу України  встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до  ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пункт 1  статті 612 Цивільного кодексу України  визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його     у строк, встановлений договором або законом. Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за договором настав, а доказів оплати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 20 930,00 грн. Згідно статей  73,  74,  77,  79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею     86    Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором №0102-10/KV    від 01.02.2010р. щодо оплати наданих послуг належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю в розмірі 20 930,00    грн. Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст.  129,  236-238,  247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В: 1.     Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1, літ. А; поштова адреса: 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний код 30753866) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІМК" (02098, м. Київ, пр. П. Тичини, 2; ідентифікаційний код 32771630)    заборгованість в сумі 20  930 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд. Повний текст рішення складено та підписано: 03.09.2018р. Суддя                                                                                           А.І. Привалов