Постанова

від 20.08.2018 по справі 910/19162/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/19162/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання - Пугачової А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.08.2018 року по справі №910/19162/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Кардифал-С"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018, повний текст якого складено 03.05.2018

у справі № 910/19162/17 (суддя Cпичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "F&CREанні"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит", 2.Приватного підприємства "Кардифал-С"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Ініціатор+"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.

про визнання недійсним договору про відступлення прав за іпотечним договором та договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 Приватне акціонерне товариство "F&CRE/P> " (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (далі-відповідач 1) та Приватного підприємства "Кардифал-С" (далі-відповідач 2) про визнання недійсними:

- договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за №11902, серія та номер: 4011, виданий 04.11.2011, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.;

- договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 335, виданий 12.01.2012, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що вищезазначені договори є недійсними в силу положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України з огляду на те, що його, як майнового поручителя, не було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечними договорами, а також зі сторони банку не надходила вимога про порушення боржником умов кредитного договору в частині погашення кредиту.

В заяві про зміну підстав позову позивач, як на підставу позовних вимог, посилається на фіктивність оскаржуваних договорів, оскільки останні сторонами взагалі не укладалися.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/19162/17 позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем 2 не спростовано факт підписання спірних договорів невстановленими особами, а тому з боку Приватного підприємства "Кардифал-С" наявне порушення норм ч.3 чт.203 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено позивачу в застосуванні реституції до спірних правовідносин, оскільки за умовами оспорюваних договорів майно фактично не передавалося, а предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання не вибув від позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 23.04.2018, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема, розписка від 09.07.2018 та повідомлення про вручення поштових відправлень.

Однак, в судове засідання з'явився лише представник позивача, інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх представників (законних представників або адвокатів) не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши думку представника позивача, судова колегія визнала за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю зазначених учасників справи, оскільки, по-перше, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"); по-друге, відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім того, участь у судовому засіданні учасників справи суд не визнавав обов'язковою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, судова колегія встановила наступне.

05.07.2006 між Банком "Фінанси та Кредит" (відповідач 1), як банком, та Закритим акціонерним товариством "Ініціатор+" (третя особа), як позичальником, було укладено договір про невідновлювальну кредитну лінію №1093-01-06 (далі-Кредитний договір), назву якого змінено згідно додаткової угоди від 15.11.2006 на договір про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 29.12.2010 між відповідачем 1, як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавецем, був укладений іпотечний договір №3021И/1110 (далі-Договір іпотеки), відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 67/7, реєстраційний номер 31562389, площею 430, м.кв., літера А.

У відповідності до умов Договору іпотеки предмет іпотеки передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів наданих позичальнику за Кредитним договором на суму 67 787 000,00 грн, строком до 05 липня 2013 включно, а також відсотків за користування кредитними ресурсами, згідно п.3.1 основного зобов'язання, а також сплати комісійної винагороди неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами.

На момент оформлення Договору іпотеки, предмет іпотеки належав позивачу на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олексюк Ю.Е. 08.09.1998 за реєстровим номером 2283 та зареєстровано Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 22.09.2010 за реєстраційним № 31562389, номер запису: 1305-П в книзі: 9П-290.

Позивачем зазначено, що оскільки Приватне акціонерне товариство "F&CRE окр" було лише майновим поручителем, то останній не володів інформацією про хід виконання Кредитного договору. Будь-яких повідомлень про порушення умов кредитного чи Договору іпотеки від банку, а ні від інших осіб не надходило.

Разом з тим, у квітні 2017 позивач з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався про те, що власником цього нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Червоноармійська, 67/7, реєстраційний номер 31562389, площею 430, м.кв., літера А, з 24.11.2016 є Приватне підприємство "Кардифал-С" (відповідач 2) на підставі договору відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010, виданим 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л.; договору оренди, виданим 24.11.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, виданого 12.01.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л.

Позивач стверджує, що договір про відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11902, виданий 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4011 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, виданий 12.01.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 335, є фіктивними з огляду на, що просить суд визнати їх недійсними.

Як на підставу фіктивності позивач посилається на те, що з тверджень відповідача 1 вбачається, що зі сторони Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (посадовою особою чи представником банку) договір про відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11902, виданий 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4011 не підписувався.

Крім того, позивачем зазначено, що із заяви генерального директора ПрАТ "F&CREосві" вбачається, що остання ніколи не підписувала договорів про задоволення вимог іпотекодержателя за Іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11902 (а.с.160 т.2).

Також, позивач посилається на те, що про фіктивність договору про задоволення вимог іпотекодержателя свідчить той факт, що у випадку його дійсного укладення, оригінал іпотечного договору мав би бути вилучений у ПрАТ "F&CREдчен" та підшитий в нотаріальну справу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Л.Я., разом з тим оригінал іпотечного договору на даний момент знаходиться у позивача. Більше того, ненадання ПП "Кардифал-С" оригіналів оскаржуваних договорів також свідчить про їх не укладення взагалі.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними договір про відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №11902, виданий 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4011 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, виданий 12.01.2012 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 335.

Відповідач 1 (ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") у поданому до суду першої інстанції відзиві на позов посилається на те, що оскаржувані договори є недійсними, оскільки вони вчинені без його відома та волевиявлення. Зокрема банком наголошується на тому, що він не укладав жодних правочинів щодо відступлення прав за іпотечними договором. Вказану нерухомість протиправно виведено з під обтяження (рішення щодо відступлення права вимоги за договором № 3021И/1110 від 29.11.2010 ні відповідач 1, ні судові інстанції не приймали, жодних дозволів на зняття обмежень також не надавалося).

В свою чергу, відповідач 2 (ПП "Кардифал-С"/скаржник) заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що спірні договори були посвідчені нотаріусом, що виключає можливість будь-яких маніпулювань у діях сторін. При посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряються справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчуванні правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса, з огляду на що відсутня можливість укладення договору без його сторін. Крім того, останній стверджує, що оскаржувані договори відповідають загальним нормам Цивільного кодексу України та після підписання їх та скріплення печатками сторін набрали юридичної сили.

З урахуванням приписів частини 1 статті 270 та частини 1 статті 252 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей передбачених у Главі Апеляційний розгляд . При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах Апеляційний розгляд і Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження .

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача , проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні виходячи з наступного.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За змістом ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

У відповідності до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст.ст.215- 235 ЦК України).

Як зазначалося вище позивач звернувся з позовом про визнання недійсними договору про відступлення прав за іпотечним договором та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, з підстав невідповідності їх вимогам закону, зокрема, позивач наголошує на тому, що зазначені договори взагалі сторонами не укладалися та є фіктивними.

За загальним правилом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 ЦК України).

Позивачем у позовній заяві зазначалося про те, що у нього відсутні оскаржувані договори, оскільки останні ним не вчинялися, що підтверджується зокрема, заявою генерального директора ПрАТ "F&CREнени" зі змісту якої вбачається, що остання ніколи не підписувала договорів про задоволення вимог іпотекодержателя за Іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11902.

В зв'язку з чим, судом першої інстанції ухвалою про порушення провадження у справі від 06.11.2017 (та іншими увалами суду) витребовувався у відповідачів договір про відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010, укладений між відповідачами (оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи); договір про задоволення вимог іпотекодержателя, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Ярмолюк М.М (оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи); договір оренди від 24.11.2016, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Ярмолюк М.М (оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи).

Як зазначалося вище, відповідач 1 наголошував на тому, що зі сторони банку (посадовою особою чи представником банком) договір про відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11902, виданий 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4011 ніколи не підписувався, у зв'язку з чим оригінал такого договору у нього відсутній.

В свою чергу, відповідач 2 у поданому до суду першої інстанції відзиві на позов повідомив, що у нього відсутні оригінали оспорюваних договорів з огляду на те, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства та початком процедури ліквідації, ПП "Кардифал-С" в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_8 звернулося до спеціаліста в області економіки підприємств - ОСОБА_9 з проханням провести економічний розрахунок діяльності підприємства. Після того, як сторони дійшли згоди по всім істотним умовам договору - 18 жовтня 2017 року було укладено договір про надання послуг між підприємством в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_8 та арбітражним керуючим ОСОБА_9. Предметом даного договору є проведення економічних розрахунків з метою визначення заходів, щодо можливої санації або ліквідації підприємства за результатом проведення яких надати економічно обґрунтовані розрахунки з вартості надання послуг, з урахуванням реалізації майна, що належить останньому. Відповідно до п.2.2 договору про надання послуг від 18 жовтня 2017 року підприємство передало ОСОБА_9 відповідно до акту прийому-передачі документів оригінали документів щодо діяльності ПП "Кардифал-С". На час подання заперечення на позов підприємство не може по незалежним від нього причин надати до суду документи відповідно до ухвали суду від 24.11.2017, оскільки оригінали документів що стосується економічної діяльності підприємства ОСОБА_9 - не повернув, особистий його телефон вимкнутий та на зв'язок не виходить. Таким чином, ОСОБА_9 не виконав умови договору про надання послуг від 18 жовтня 2017 року та досі не повернув оригінали документів. На даний час Приватне підприємство "КАРДИФАЛ-С" підготовлює необхідні документи стосовно звернення до суду відносно невиконання ОСОБА_9 умов договору про надання послуг.

З метою витребування оригіналів оскаржуваних договорів судом першої інстанції було зобов'язано Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Київський державний нотаріальний архів та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргариту Миколаївну надати договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за №11902, серія та номер: 4011, виданий 04.11.2011, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.; договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 335, виданий 12.01.2012, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.

19.02.2018 через канцелярію суду першої інстанції від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна надійшла відповідь щодо витребуваних ухвалою суду документів, в якій вона зазначила, що 23.02.2017 на підставі ухвали про надання дозволу на обшук слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А. від 10.02.2017 по справі № 757/7858/17-к було здійснено виїмку справ 02-10 Т.6. У зв'язку з наведеним, відсутня можливість про надання витребуваних судом документів.

17.01.2018 від Київського державного нотаріального архіву до суду першої інстанції надійшов лист, в якому повідомлено про неможливість надання витребуваних документів, оскільки останні відсутні в сформованих справах за 2012 рік та не зазначені серед переліку в додатках до акту вилучення.

В подальшому, суд першої інстанції ухвалою від 18.01.2018 зобов'язано посадову особу із зберігання реєстраційних справ Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) надати документи реєстраційної справи в електронній формі (шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, Єдиного державного реєстру з проставлянням власного підпису та печатки (за наявності) на кожній сторінці документа), які слугували підставою перереєстрації у відповідному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з ПрАТ "F&ц REALTY" на ПП "Кардифал-С" нежилих приміщень (в літ. А) площею 430 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (вулиця Червоноармійська Печерський, Голосіївський, Шевченківський р-ни) будинок 67/7. Уповноважено представника позивача Лабунську Михаліну Петрівну отримати від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) витребувані судом документи.

30.01.2018 представником позивача було надано лист Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради від 26.01.2018 № 074/07-526 з додатковими документами на 49 аркушах.

У відповідності до зазначеного листа, Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради було надано, зокрема, копію договору про відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №11902, виданий 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за №4011 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, виданий 12.01.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 335.

Крім того, 18.04.2018 представником позивача було надано суду першої інстанції лист Генеральної прокуратури України з доданими до неї копіями договору про відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11902, виданий 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за №4011 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, виданий 12.01.2012 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за №335, які були вилучені під час обшуку у кримінальному провадженні № 421600000003258 на підставі ухвали слідчого про проведення обшуку у справі № 757/7858/17.

При цьому, з доданих документів вбачається, що зазначені копії виготовлені з фотокопій документів.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії спірного договору про відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11902, виданий 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4011 вбачається, що останній від імені Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" підписаний заступником Голови правління ОСОБА_11.

При цьому, як вказувалось вище банк стверджує, що з його сторони (посадовою особою чи представником банком) договір про відступлення прав за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11902, виданий 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4011 ніколи не підписувався.

Крім того, банк наголошував на тому, що в силу ч.1 ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Проте, оригінал Договору іпотеки, а ні відповідачу 2, а ні будь-кому іншому банком не передавався і зберігається у нього, що додатково підтверджує недійсність договорів. Також, банк зазначив, що Договір іпотеки нерозривно пов'язаний з Кредитним договором, а тому без відступлення права вимоги за Кредитним договором, відступлення право вимоги за Договором іпотеки, є не можливим та суперечить положенням Закону України Про іпотеку .

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії спірного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 зі сторони позивача останній підписано головою правління ОСОБА_12.

Проте, в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява ОСОБА_12, в якій остання стверджує, що вона ніколи не підписувала догорів про задоволення вимог іпотекодержателя за Іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11902.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, якщо положення договору суперечать нормам чинного законодавства України, якщо в момент укладення правочину волевиявлення хоча б одного з учасників не було вільним (удаване або помилкове волевиявлення тощо).

У відповідності до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу ч. 2 ст.74 ГПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду (ч.9 ст.81 ГПК України).

Як встановлено вище, судом першої інстанції неодноразово витребовувалися у відповідача 2 та інших учасників справи, а також органів державної влади оригінали оскаржуваних договорів з метою з'ясування обставини щодо того чи підписи на них вчинено особами, які в них зазначені як підписанти договору, чи іншими особами з наслідуванням підпису.

Однак, учасниками справи не надано як суду першої інстанції так і підчас розгляду справи у суді апеляційної інстанції оригіналів договорів, а саме: договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 29.11.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 11902, виданий 04.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4011; договору про задоволення вимог іпотекодержателя, виданий 12.01.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 335.

Оскільки учасниками справи не було надано оригіналів зазначених вище договорів, колегіє суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Також, колегіє суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно на підставі ст.118 ГПК України залишив без розгляду заперечення відповідача 2, викладені ним у відзиві на позов, в тому числі щодо відсутності можливості надання оригіналів оскаржуваних договорів, з огляду на подання їх після закінчення процесуального строку для їх подання та за відсутності клопотання про його продовження.

Таким чином, враховуючи в даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ч.2 ст.74, ст.ст.75-79, ч.9 ст.81 та ст. 86 ГПК України, а також беручи до уваги те, що скаржником не спростовано належними та допустимими доказами обставин щодо вчинення підписів іншими особами на оскаржуваних договорах, колегія суддів визнає встановленою обставину того, що банк в особі заступника голови правління ОСОБА_11 та позивач в особі голови правління ОСОБА_12 не підписували оскаржувані договори.

З огляду на встановлене, в даному випадку, з боку відповідача 2 (ПП "Кардифал-С") наявне порушення положень ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання спірних договорів недійсними та задоволення позовних вимог.

Оскільки за умовами оскаржуваних договорів майно фактично не передавалося, а предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання не вибув від позивача, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в застосуванні реституції до даних правовідносин.

Доводи скаржника з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кардифал-С" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/19162/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/19162/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19162/17.

Повний текст судового рішення підписано 03.09.2018.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Т.І. Разіна