Постанова

від 30.08.2018 по справі 916/1310/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1310/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників від скаржника: Соботника Р.В. за довіреністю №230318/3, дата видачі : 23.03.18; Митюка С.П. за посвідченням адвоката Укураїни № 6353/10 від 15.02.2018 та довіреністю № 230318/2, дата видачі : 23.03.18; /відповідач поштову кореспонденцію за юридичною адресою не отримує (див. - витяг з ЄДР та довідки про причини повернення поштових відправлень , а також відстеження руху поштового відправлення від 21.08.2018 з офіційного сайту "Укрпошта" ), тому відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України ухвали суду вважаються врученими, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає/

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Ожго Є.В.

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2018

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, прийняту колегією суддів у складі головуючого судді Смелянець Г.Є., суддів О.Ю. Оборотової, Ю.М. Щавинської о 13:00 у м. Одесі

у справі № 916/1310/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Еліт"

про стягнення 244 406 142,03 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сервісний центр "Еліт" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання наказу цього суду від 06.08.2015 про стягнення з Товариства на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Імексбанк" заборгованості по кредиту в сумі 220 861 760 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 21 373 367 грн. та пені за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 2 171 015,03 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та майновим поручителем Приватним акціонерним товариством (далі-ПрАТ) "Футбольний клуб "Чорноморець" (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичною особою-боржниками за 41 кредитним договором, у тому числі і зобов'язань названого товариства за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 100/13 від 20.12.2013, передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки). Оціночна та заставна вартість предмету іпотеки становить 7 800 000 000,00 грн.

16.05.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ "Імексбанк" права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м., підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є іпотечний договір від 25.12.2014.

Заявник посилаючись на ч.ч. 1, 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" зазначає, що всі основні зобов'язання, які були забезпечені іпотекою належного ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" майна, відповідно до положень договору іпотеки від 25.12.2014, у тому числі і зобов'язання ТОВ "Сервісний центр "Еліт" за вищевказаним кредитним договором, є таким, що не підлягає виконанню в результаті вжиття ПАТ "Імексбанк" заходів щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

На думку заявника зобов'язання товариства є такими, що не підлягають виконанню, що свідчить про відсутність у боржника - ТОВ "Сервісний центр "Еліт" будь-яких обов'язків перед стягувачем - ПАТ "Імексбанк" щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2018 вказану заяву ТОВ "Сервісний центр "Еліт" задоволено.

Ухвала суду мотивована тим, що зобов'язання ТОВ "Сервісний центр "Еліт", що виникли з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №100/13 від 20.12.2013 (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням Господарського суду Одеської області від 6.08.2015 у даній справі, на теперішній час є такими, що не підлягають виконанню ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку", оскільки 16.05.2017 Банком здійснено позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м., що розташовані за вищезгаданою адресою.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить дану ухвалу скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви ТОВ "Сервісний центр "Еліт" про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. у справі №916/1310/15-г таким, що не підлягає виконанню відмовити.

На думку скаржника зазначена ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права, є незаконною і необґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Скаржник зазначає, що задовольняючи заяву боржника, суд фактично вдався до повторного розгляду справи по суті, чим порушив принцип правової визначеності та фактично переглянув судове рішення.

Також скаржник посилається на постанову Рівненського апеляційного господарського суду по справі №918/539/17 від 16.01.2018р., якою встановлено факт погашення заборгованості лише позичальників ТОВ "ТБА "ПРОМБУД", ТОВ "КРУЇЗ ДЕЛЮКС", ТОВ "КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ" та ТОВ "МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ ЧОРНЕ МОРЕ" за договором іпотеки 25.12.2014р. і тому стверджує, що АТ "Імексбанк" було звільнено від доказування тієї обставини, що стягнення на предмет іпотеки звернуто в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами, відмінними від тих, що є предметом розгляду даної справи, а отже зобов'язання ТОВ "Сервісний центр "Еліт" перед кредитором за кредитним договором не є погашеними, є дійсними та обов'язковими до виконання.

Суд неправомірно залишив поза увагою той факт, що з огляду на відсутність підстав вважати зобов'язання за кредитним договором такими, що припинилися, відповідно відсутні і підстави для визнання виконавчого документу (наказу) таким, що не підлягає виконанню.

Скаржник зауважує, що судом проігноровано доводи позивача про те, що вимоги, направлені на адресу відповідача, не були підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки та за рахунок предмету іпотеки не відбулося погашення боргу відповідача як окремого зобов'язання. Також судом не надано оцінки розрахунку боргу та випискам по рахункам відповідча, які було надано як доказ наявності боргу, а також документи, що підтверджують погашення боргу відмінних від відповідача осіб.

16.08.2018 на адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника АТ "Імексбанк" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Київським апеляційним адміністративним судом, яке задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.08.2018.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 06.08.2015 позов ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Сервісний центр "Еліт" задоволено у повному обсязі, стягнуто з останнього на користь Банку 179 000 000,00 грн. з заборгованості по кредиту в сумі 220 861 760 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 21 373 367 грн. та пені за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 2 171 015,03 грн, а також 73 080,00 грн. судового збору.

На виконання зазначеного рішення, яке набрало законної сили, 21.08.2015 судом було видано відповідні накази.

25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (Іпотекодавець) було укладено іпотечний Договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором (зокрема, зобов'язань ТОВ "Сервісний центр "Еліт" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №100/13 від 20.12.2013 (із урахуванням додаткових угод), передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки).

Пунктом 1.1 вказаного іпотечного договору передбачено, що договір іпотеки забезпечує, зокрема, вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 100/13 від 20.12.2013 (із урахуванням додаткових угод), який укладено між Іпотекодержателем та ТОВ "Сервісний центр "Еліт" стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо.

Згідно п.п. 3.1.7 іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених п. 3.1.6 цього договору, реалізувавши його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог Іпотекодержателя і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із реалізацією предмета іпотеки.

У відповідності із п.п. 3.1.8 іпотечного договору у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (під яким по тексту договору розуміється 41 кредитний договір), недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна Боржника (під яким по тексту договору розуміється 41 юридична особа-боржник).

Приписами п.п. 6.1 іпотечного договору визначено, що даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України „Про іпотеку"; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України „Про іпотеку". При цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Листом №1506 від 05.03.2015 ПАТ "ІМЕКСБАНК" звернулось до ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" та ТОВ "Сервісний центр "Еліт" із вимогою про усунення порушень (у порядку ст. 35 Закону України „Про іпотеку"), відповідно до якого вимагало у тридцяти денний строк виконати порушене зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №100/13 від 20.12.2013 та сплатити заборгованість. При цьому, ПАТ "ІМЕКСБАНК" було попереджено Іпотекодавця та ТОВ "Сервісний центр "Еліт", що у разі невиконання у тридцяти денний строк зобов'язань за кредитним договором Банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м. шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в порядку ст. 37 Закону України „Про іпотеку").

16.05.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ "Імексбанк" права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м., підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є іпотечний договір від 25.12.2014 та, зокрема, вимога про усунення порушень №861 від 05.04.2016, вимога про усунення порушень №7515 від 29.12.2016, вимога про усунення порушень №7553 від 29.12.2016, вимога про усунення порушень №7552 від 28.12.2016.

Посилаючись на норми чинного законодавства, ТОВ "Сервісний центр "Еліт" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та зауважило, що в результаті позасудового задоволення ПАТ "Імексбанк" своїх вимог шляхом визнання права власності на іпотечне майно всі основні зобов'язання, які були забезпечені іпотекою, є припиненими, а отже, вимоги Банку, які виникли на підставі рішення суду у даній справі, на примусове виконання якого судом 21.08.2015 було видано відповідний наказ, є недійсними.

Згідно ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Рішення суду про стягнення заборгованості за договором є актом, який підтверджує наявність зобов'язання боржника перед кредитором із метою його офіційного визнання та подальшого примусового виконання. Підтвердженням можливості примусового виконання судового рішення, а, отже, і існуючого обов'язку боржника, є відповідний виконавчий документ. У свою чергу, у випадку якщо такий обов'язок припиняється із передбачених законом підстав для припинення зобов'язань, відповідний виконавчий документ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки припинення зобов'язання означає як припинення обов'язків боржника, так і припинення прав кредитора.

Згідно ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК Кодексу визначено, що зобов'язання може бути припинено з підстав, визначених договором або законом, відтак, наведений у Кодексі перелік не є вичерпним і відсилає у вирішенні цього питання і до інших, окрім Цивільного кодексу України, законів у галузі цивільного права.

Ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" зазначає, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ст. 2 ЗУ "Про іпотеку" законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 названого Закону).

Відповідно до ч.ч. 1, ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Отже, Закон України "Про іпотеку", як акт цивільного законодавства визначає правові підстави для припинення зобов'язання, і таке визначення в ньому підстав припинення зобов'язання не суперечить нормам Глави 50 ЦК України. Відтак, можна стверджувати про відсутність будь-яких колізій в цьому питанні між частиною 4 статті 36 закону "Про іпотеку" та відповідними нормами Глави 50 ЦК України.

Слід зауважити, що вказана норма цього Закону не містить буквальної вказівки на припинення основного зобов'язання боржника, проте встановлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Дійсно, у силу ч. 4 ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами іпотечного договору від 25.12.2014 визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов'язання у повному обсязі у випадку, якщо суми коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

У разі позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом оформлення права власності іпотекодержателю не надано права вимагати у боржника виконання основного зобов'язання, якщо вартість предмета іпотеки на дату набуття права власності не задовольнила у повному обсязі вимоги кредитора до боржника, що і відображено у ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку".

Колегія суддів зазначає, що спосіб позасудового врегулювання, визначений в ст. 36 Закону України "Про іпотеку", вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту. Закон України "Про іпотеку" не пов'язує завершеність позасудового врегулювання з фактом оскарження його в судовому порядку. Названим Законом чітко визначаються тільки умови проведення позасудового врегулювання і його наслідки, а саме: визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя; наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу і наслідок його завершення - недійсність інших вимог до боржника.

Крім того, судова колегія зауважує, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014 передбачено право іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов'язання у повному обсязі у випадку, якщо сума коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог іпотекодержателя, проте останнім було застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом оформлення права власності. На думку апеляційного суду ані положеннями чинного законодавства, ані умовами іпотечного договору іпотекодержателю не надано права вимагати у боржника виконати основне зобов'язання у повному обсязі у випадку набуття права власності за вартістю меншою, ніж необхідно для повного задоволення вимог кредитора, що, у свою чергу, і відображено у ч. 4 ст. ЗУ "Про іпотеку".

Таким чином, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов'язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні з іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя відбувається без участі боржника, що, в тому числі, має наслідком неможливість останнього брати участь у процедурі визначення вартості майна.

Слід зауважити, що при застосуванні ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" питання вартості предмета іпотеки, за якою кредитором було набуто право власності на нього, взагалі не має значення з огляду на недійсність наступних вимог.

В свою чергу факт набуття АТ "Імексбанк" в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону "Чорноморець" відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014р. та враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення низки зобов'язань, у тому числі і зобов'язань ТОВ "Сервісний центр "Еліт" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №100/13 від 20.12.2013 (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку", на думку судової колегії місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що зобов'язання відповідача за вказаним кредитним договором на теперішній час є припиненими.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що в результаті позасудового набуття ПАТ "Імексбанк" права власності на предмет іпотеки були погашені виключно зобов'язання ТОВ "ТБА "Промбуд", ТОВ "Круїз Делюкс", ТОВ "Компанія по торгівлі" та ТОВ "Мережа готелів Чорне море", оскільки в результаті оформлення права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, навіть у випадку не покриття предметом іпотеки всієї суми заборгованості, останній позбавляється права вимагати задоволення своїх вимог в силу приписів ч.4 ст.36 ЗУ „Про іпотеку" від всіх боржників, зобов'язання яких були забезпечені даною іпотекою.

У випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов'язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку", і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов'язковому порядку бути встановлені як розмір зобов'язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Відтак, зобов'язання ТОВ "Сервісний центр "Еліт", що виникли за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №100/13 від 20.12.2013 (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням Господарського суду Одеської області від 06.08.2015 у даній справі на теперішній час є припиненими в порядку ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку". Наведене свідчить про відсутність будь-яких обов'язків товариства перед стягувачем (позивачем) з приводу виконання вимог наказу Господарського суду Одеської області від 21.08.2015 у даній справі.

Посилання Банку на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі №918/539/17 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі №907/600/17, якими, за твердженням скаржника, було встановлено факт погашення заборгованості за кредитними договорами лише ТОВ „ТБА „Промбуд", ТОВ „Круїз Делюкс", ТОВ „Компанія по торгівлі", ТОВ „Мережа готелів Чорне море" не заслуговують на увагу, оскільки у силу приписів ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду вважає, що в зазначених справах мало місце дослідження наявних доказів та їх оцінка, а не встановлення факту, який би був преюдиціальним по всім аналогічним спорам.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 05.10.2015 у справі №903/313/15, оскільки обставини у цій справі є відмінними від обставин даної справи, позаяк позасудова реалізація предмета іпотеки відбулась між учасниками тієї справи шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем, у той час як у даній справі - шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, про які Банк зазначає в апеляційній скарзі, не містять висновків щодо застосування ст.36 Закону України „Про іпотеку".

Стосовно тверджень скаржника про те, що суд першої інстанції фактично вдався до повторного розгляду справи по суті, чим порушив принцип правової визначеності та фактично переглянув судове рішення по суті, судова колегія зазначає наступне.

Розгляд будь-яких скарг або заяв у справі є невід'ємною складовою частиною судочинства, при вирішенні яких суд не обмежений лише приписами процесуального закону, а повинен керуватися нормами чинного законодавства України, які підлягають застосуванню. Також колегія суддів вказує, що без встановлення наявності або відсутності факту припинення зобов'язання боржника, незважаючи на причини його виникнення, суд позбавлений можливості вирішити по суті заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Розгляд даного питання у межах вирішення вказаної заяви навпаки відповідає завданням господарського судочинства та принципу верховенства права.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність будь-яких обов'язків боржника ТОВ "Сервісний центр "Еліт" перед стягувачем (позивачем), що виникли із кредитного договору про відкриття кредитної лінії №100/13 від 20.12.2013 (із урахуванням додаткових угод), із метою примусового виконання яких господарським судом був виданий наказ від 21.05.2015 у даній справі, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви товариства.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладені висновки, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції було постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276 ГПК України,

колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.07.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК"- без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 31.08.2018 о 12.55.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Ярош А.І.