Постанова

від 31.08.2018 по справі 908/1678/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1678/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018 (судді: Матюхіна Н.О., Геза Т.Д., Сгара Е.В.) у справі № 908/1678/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

про стягнення 18 719 313,78 грн,

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі - ТОВ "Краснолиманське") 18 719 313,78 грн, з яких 17 177 700,00 грн - заборгованість за кредитом, 14 868 25,37 грн - проценти за користування кредитом і 54 788,41 грн - пеня.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 у справі № 908/1678/15-г позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Краснолиманське" на користь ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" 17 177 700,00 грн заборгованості за кредитом, 1 486 825,37 грн - процентів за користування кредитними коштами та 54 788,41 грн - пені, а також 73 080,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим господарським судом першої інстанції, ТОВ "Краснолиманське" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 у справі № 908/1678/15-г та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Одночасно ТОВ "Краснолиманське" подало до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 у справі № 908/1678/15-г, яку обґрунтовано розглядом справи судом першої інстанції за відсутності відповідача, порушенням кримінальних проваджень за фактом захоплення адміністративних будівель ТОВ "Краснолиманське", а також посилаючись на факт настання обставин непереборної сили для товариства.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018 ТОВ "Краснолиманське" відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 з підстав недоведеності заявником обставин, на які він посилався обґрунтовуючи причини пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою.

12.06.2018 ТОВ "Краснолиманське" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018 і передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, наголошуючи на порушенні судом норм процесуального права, зокрема статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник зауважив, що вказану справу судом було розглянуто без участі відповідача, про прийняте рішення відповідачу стало відомо лише 19.02.2018 у момент списання грошових коштів з рахунку підприємства на підставі постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. від 05.02.2018 про арешт коштів. Проте, рішення суду до теперішнього часу товариством не отримано.

Крім того, ТОВ "Краснолиманське" зазначило про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою порушення кримінальних проваджень за фактом захоплення адміністративних будівель товариства, заволодіння майном, вчинення інших злочинів починаючи з вересня 2014 року.

ТОВ "Краснолиманське" у касаційній скарзі також вказав на те, що факт настання обставин непереборної сили для товариства при здійсненні господарської діяльності підтверджується і відповідними Сертифікатами (висновками) Торгово-промислової палати України.

ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, акцентуючи, зокрема, що ТОВ "Краснолиманське" мало об'єктивну можливість дізнатися про розгляд даної справи, та про прийняття відповідного рішення від 14.05.2015, тому доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними.

Заява ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" про його заміну правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілленіум Фінансові Послуги" (далі - ТОВ "Мілленіум Фінансові Послуги"), подана до суду касаційної інстанції, не підлягає задоволенню, оскільки як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України задоволено заяву ТОВ "Мілленіум Фінансові Послуги" та замінено стягувача - ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 29.05.2015 у справі № 908/1678/15-г щодо стягнення з ТОВ "Краснолиманське" на користь ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" грошових коштів у сумі 18 719 313,78 грн, яке перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на його правонаступника - ТОВ "Мілленіум Фінансові Послуги" згідно із договором про відступлення права вимоги від 17.07.2017 № 22.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147- VІІI, згідно з підпунктом 13 пункту 1 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час прийняття рішення від 14.05.2015) установлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 53 цього Кодексу за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Краснолиманське" 26.02.2018 звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015, про що свідчить відбиток штемпеля ПАТ "Укрпошта" на конверті, в якому апеляційна скарга надійшла до суду, тобто із пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження майже на 2 роки та 9 місяців, оскільки строк на звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою закінчився 28.05.2015.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Краснолиманське" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 у справі № 908/1678/15-г залишено без руху; зобов'язано скаржника усунути недоліки, а саме: - надати суду апеляційної інстанції докази та відомості в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (у редакції , чинній з 15.12.2017, яка діяла на час звернення з апеляційною скаргою) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже положеннями процесуального законодавства передбачено можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку із поданням відповідних доказів.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини 2 цієї норми незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як убачається зі змісту касаційної скарги ТОВ "Краснолиманське" наголошував на розгляді судом першої інстанції справи за його відсутності та неповідомленні його про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Натомість, як установлено судом апеляційної інстанції, всі процесуальні документи прийняті в межах даної справи, зокрема розміщенні та містяться у відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень.

Законом України "Про доступ до судових рішень" визначено порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства та передбачено, що рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (стаття 2 цього Закону).

За змістом статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднено у реєстрі 21.05.2015.

Отже, судом апеляційної інстанції установлено, що як ТОВ "Краснолиманське" так і будь-яка інша особа мали вільний доступ до тексту та змісту прийнятого рішення та всіх процесуальних документі по цій справі, та мали можливість з ним ознайомитись.

Крім того з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в період з 05.09.2014 року по 19.08.2018 року відносно ТОВ "Краснолиманське" були винесені остаточні процесуальні судові рішення, постанови в тому числі й судами адміністративної, цивільної, господарської, кримінальної юрисдикції та різними інстанціями (першої, апеляційної, касаційної), де брали участь представники ТОВ "Краснолиманське" (№ 235/5899/15-ц, № 905/1334/15, № 235/5900/15-ц, № 235/9140/15-ц, № 235/10395/15-ц, № 805/2138/17-а, № 235/2715/17, № 235/3098/17, № 235/2715/17, № 805/1104/16-а, № 922/41/16).

Крім того, матеріали справи містять докази направлення судом першої інстанції, як процесуальних документів, так і судового рішення на адресу ТОВ "Краснолиманське": м.Родінське, Красноармійський район, Донецька область, 85310, зазначену ним у апеляційній і в касаційній скаргах, які були повернуті до суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Однак ТОВ "Краснолиманське" не надано будь-яких підстав та доказів стосовно того, що дійсно заважало йому подати апеляційну скаргу у строк встановлений статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час прийняття рішення від 14.05.2015).

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Краснолиманське" не доведено належними та допустимими доказами, що товариство не мало об'єктивної можливості дізнатися про розгляд справи №908/1678/15-г, про прийняття рішення у зазначеній справі від 14.05.2015.

Щодо посилань заявника на факт настання обставин непереборної сили, що у свою чергу, унеможливило отримання інформації про рух справи, суд апеляційної інстанції установив наступне.

Сертифікати Торгово-промислової палати України подані ТОВ "Краснолиманське" в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 14.05.2015 засвідчують труднощі подання товариством податкової звітності за листопад - грудень 2014 року і базуються на відомостях про наявність кримінального провадження щодо захоплення адміністративної будівлі товариства. Натомість, ці сертифікати не підтверджують того, що зазначені обставини існували на дату винесення оскаржуваного рішення і що саме ці обставини дійсно перешкоджали товариству звернутися з апеляційною скаргою в строк встановлений статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час прийняття рішення від 14.05.2015).

Крім того, суд апеляційної інстанції установив, що ТОВ "Краснолиманське" не доведено, яким саме чином здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні перешкоджало товариству реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду, як і не доведено необізнаність товариства про наявність такого рішення суду, з урахуванням прийняття ТОВ "Краснолиманське" участі у інших справах у судах різних рівнів та різних юрисдикцій, що убачається із Єдиного державного реєстру судових рішень.

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine, рішення від 26.04.2007) та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява " 50966/99, від 14.10.2003).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише із певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються тільки такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" наголосив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому суди повинні зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами і визначеними цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачено для забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції стосовно недоведеності скаржником поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 у цій справі, а отже і правомірності відмови ТОВ "Краснолиманське" у поновленні строку подання апеляційної скарги та відмови у відкритті апеляційного провадження.

Доводи, викладені ТОВ "Краснолиманське" у касаційній скарзі, таких висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а касаційна скарга не містить посилань на конкретне порушення судом норм процесуального права і зводиться до незгоди з ухвалою суду.

За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час здійснення касаційного провадження) касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже оскаржену у справі ухвалу Донецьким апеляційним господарським судом ухвалено із додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 908/1678/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак