Рішення

від 21.08.2018 по справі 805/3546/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 р. Справа№805/3546/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Кульматицькому Я.В.,

за участю:

представника відповідача Вовченка С.П.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні позовну заяву Приватного підприємства "Щира Хата" до Головного управління ДФС у Донецькій області про:

-визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 000431414 від 27.04.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 188303 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 47076 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Щира Хата" звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 000431414 від 27.04.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 188303 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 47076 грн.В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку та протиправно зроблено висновок про заниження підприємством податку на додану вартість на суму 188303 грн. за квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2017 року. Підприємство не погоджується з даними висновками та податковим повідомленням-рішенням, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом та спростовують висновки податкового органу щодо нереальності правочинів та відсутності доказів виконання договорів. З урахуванням зазначеного просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Щира Хата" контролюючим органом встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 п.200.1 ст. 200 ПК України та винесено спірне податкове повідомлення-рішення№ 000431414 від 27.04.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 188303 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 47076 грн. Зазначає, що на обов'язкові письмові запити контролюючого органу підприємством надані не всі документи, а саме: сертифікати якості продукції, банківські виписки, платіжні доручення на підтвердження оплати за товар, які були надані тільки в ході розгляду заперечення на акт перевірки, товаро-транспортні накладні на перевезення продукції, журнал обліку вантажів, документів про наявність складських приміщень у позивача. Надані документи не були завірені належним чином, отже не можуть розглядатись як первинні документи. Також у первинних документах наявні неточності та не всі графи заповнені. Зазначене свідчить про укладання угоди без мети її реального здійснення та надання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ та зменшення платежів до бюджету. Отже податкове повідомлення -рішення є правомірним. З урахуванням зазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, у вступному слові надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2018 року вирішено питання щодо подальшого розгляду справи в загальному проваджені та призначено підготовче судове засідання на 27.06.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2018 року провадження у справі зупинення для надання часу для примирення сторін до 30.07.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2018 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд на 03.08.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2018 року закрито підготовче судове засідання та розгляд справи призначено на 21.08.2018 року.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство "Щира Хата" (код ЄДРПОУ 40187670) пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації є юридичною особою та платником податку на додану вартість, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028), є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів та у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Судом встановлено, що Головним управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ Райз імпорт (код ЄДРПОУ 40853178) за квітень, травень та червень 2017 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у серпні 2017 року, за серпень та вересень 2017 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових, зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у січні 2018 року, за жовтень 2017 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у грудні 2017 року та січні 2018 року, за листопад 2017 року, за наслідком якої складено акт перевірки №376/05-99-14-14/4017670 від 11.04.2017 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення:

-п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 п.200.1 ст. 200 ПК України,в результаті чого занижений податок на додану вартість у період, що перевірявся загальну суму 188303 грн.,в тому числі за квітень 2017 року - 33049 грн, травень 2017 року- 34839 грн.,червень 2017 року - 23471 грн., серпень 2017 року -18269 грн., вересень 2017 року -16877 грн.,жовтень 2017 року 34441 грн., листопад 2017 року - 27390 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано податкове повідомлення-рішення № 000431414 від 27.04.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 188303 грн. та нараховані штрафні санкцій у сумі 47076 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до висновків акту перевірки по операціям між ПП Щира хата та ТОВ Райз імпорт (код ЄДРПОУ 40853178) за квітень, травень та червень 2017 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у серпні 2017 року, за серпень та вересень 2017 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у січні 2018 року, за жовтень 2017 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у грудні 2017 року та січні 2018 року, за листопад 2017 року, не відбувся перехід права власності та як наслідок купівля - продаж товару. Операції не мали реального товарного характеру та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості. Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, які фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіряючи реальність господарських операцій та відповідність первинних документів законодавству судом встановлено наступне.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що між ТОВ Райз імпорт (Постачальник) та ПП Щира хата (Покупець) укладено договір поставки №2017-1 від 26.01.2017 та додаткову угоду від 27.01.2017 до договору поставки, відповідно до яких ТОВ Райз імпорт зобов'язується поставляти покупцеві м'ясо птиці та субпродукти, а покупець своєчасно оплатити поставлений товар.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані видаткові накладні:

за квітень 2017 року: №73 від 03.04.2017, №74 від 03.07.2017, №75 від 05.04.2017 року, №77 від 06.04.2017, №78 від 07.04.2017, №81 від 08.04.2017, №82 від 10.04.2017, №83 від 10.04.2017, №84 від 11.04.2017, №85 від 12.04.2017, №87 від 13.04.2017, №88 від 18.04.2017, №89 від 19.04.2017, №90 від 20.04.2017, №93 від 25.04.1207, №98 від 26.04.2017;

за травень 2017 року: №99 від 03.05.2017, №100 від 04.05.2017, №101 від 05.05.2017, №102 від 06.05.2017, №103 від 09.05.2017, №104 від 10.05.2017, №105 від 11.05.2017, №106 від 12.05.2017, №107 від 13.05.2017, №108 від 15.05.2017, №109 від 16.05.2017, №110 від 17.05.2017, №111 від 18.05.2017, №112 від 19.05.2017, №113 від 20.05.2017, №114 від 22.05.2017, №115 від 22.05.2017, №116 від 23.05.2017, №117 від 24.05.2017, №118 від 25.05.2017, №119 від 26.05.2017;

за червень 2017 року: №121 від 01.06.2017, №122 від 02.06.2017, №123 від 06.06.2017, №124 від 07.06.2017, №125 від 03.06.2017, №126 від 10.06.2017, №127 від 12.06.2017, №128 від 13.06.2017, №129 від 14.06.2017, №130 від 15.06.2017, №І31 від 15.06.2017, №132 від 19.06.2017, №133 від 20.06.2017, №134 від 21.06.2017, №135 від 22.06.2017, №135 від 23.06.2017, № 136 від 26.06.2017, №137 від 27.06.2017, №138 від 30.06.2017;

за серпень 2017 року: №159 від 02.08.2017, №160 від 03.08.2017, №161 від 05.08.2017, №162 від 07.08.2017, №163 від 07.08.2017, №164 від 09.08.2017, №166 від 18.08.2017, №167 від 21.08.2017, №168 від 28.08.2017, №169 від 30.08.2017;

за вересень 2017 року: №170 від 02.09.2017, №171 від 04.09.2017, №І72 від 04.09.2017, №173 від 06.09.2017, №174 від 07.09.2017, №175 від 11.09.2017, №176 від 12.09.2017, №177 від 13.09.2017, №178 від 14.09.2017, №179 від 18.09.2017, від 19.09.2017, №181 від 20.09.2017, №182 від 21.09.2017, №183 від 22.09.2017, №184 від 25.09.2017, №185 від 26.09.2017, №186 від 27.09.2017;

за жовтень 2017 року: №187 від 02.10.2017, №188 від 02.10.2017, №189 від 03.10.2017, №190 від 04.10.2017, №191 від 05.10.2017, №192 від 07.10.2017, № 193 від 09.10.2017, №194 від 10.10.2017, №195 від 11.10.2017, №196 від 13.10.2017, №200 від 17.10.2017, №201 від 18.10.2017, №203 від 20.10.2017, №205 від 23.10.2017, №206 від 24.10.2017, №209 від 27.10.2017, №210 від 30.10.2017, №212 від 31.10.2017;

за листопад 2017 року: №214 від 01.11.2017, №216 від 06.11.2017, №217 від 07.11.2017, №218 від 08.11.2017, №220 від 10.11.2017, №222 від 13.11.2017, №223 від 14.11.2017, №224 від 15.11.2017, №225 від 16.11.2017, №227 від 20.11.2017, №226 від 21.11.2017, №228 від 22.11.2017, №230 від 27.11.2017, №231 від 28.11.2017, №232 від 29.11.2017, №233 від 30.11.2017,

Також, були надані декларації виробника, які засвідчують відповідність харчових продуктів, рахунки на оплату, акти надання послуг, що підтверджують здійснення господарських операцій, наявність та відповідність законодавству зазначених документів не є спірним питанням для сторін.

За отриманий товар підприємство перерахувало ТОВ Райз імпорт грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та зведеною інформацією по документам та сумам за квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2017 року, що також сторонами не оспорюється.

Судом також встановлено, що між ТОВ Райз імпорт (Орендар) та ПП Щира хата (Суборендар), укладено договір суборенди, відповідно до якого орендар передає, а суборендар бере у тимчасове володіння та користування частину приміщення цеху плодово-ягідних вин, у зв'язку з чим транспортування товару не відбувалось.

Придбаний підприємством товар у ТОВ Райз імпорт був реалізований іншим суб'єктам господарської діяльності, що підтверджується первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку.

На підставі виконаних господарських операцій виписані податкові накладні:

за квітень 2017 року; №12 від 06.04.2017 року, №5 від 14.04.2017 року, №6 від 30.04.2016 року;

за травень 2017 року: №6 від 31.05.2017 року, №12 від 31.05.2017 року, №120 від 31.05.2017 року;

за червень 2017 року: №14 від 08.06.2017 року, №15 від 15.06.2017року, №155 від 30.06.2017 року;

за серпень 2017 року: №147 від 29.08.2017 року, № 148 від 31.08.2017 року;

за вересень 2017 року: №149 від 19.09.2017 року, № 150 від 30.09.2017 року;

за жовтень2017 року: №151 від 15.20.2017 року;

за листопад 2017 року: №152 від 30.11.2017 року.

З урахуванням наявності податкового зобов'язання та права на податковий кредит позивачем подані декларації за податку на додану вартість з самостійно визначеними сумами податку:

-за квітень задекларовано суду ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету 8235грн;

-за травень задекларовано суду ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету 9509грн;

-за червень задекларовано суду ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету 487 грн;

-за серпень задекларовано суду ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету 1832 грн;

-за вересень задекларовано суду ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету 19048грн;

-за жовтень задекларовано суду ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету 2241грн;

-за листопад задекларовано суду ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету 6653грн.

Вищезазначені документи на підтвердження господарських операцій надані позивачем та міститься в матеріалах справи.

Відповідно до визначення у пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно даних Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до якого забезпечується на підставі Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 року № 1657/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за № 839/28969, вбачається, що:

Позивач, ПП Щира Хата (код ЄДРПОУ 40187670) пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 22.12.2015 Номер запису: 1 271 102 0000 001900, здійснює діяльність: Код КВЕД 10.13 Виробництво м'ясних продуктів; Код КВЕД 10.85 Виробництво готової їжі та страв; Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами (основний); Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами;Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;Код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; Код КВЕД 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); Код КВЕД 52.10 Складське господарство; Код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; Код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Контрагент позивача,ТОВ Райз імпорт (код ЄДРПОУ 40853178), пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 26.09.2016 Номер запису: 1 224 102 0000 078509 здійснює діяльність Код КВЕД 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний); Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

Отже, діяльність позивача та його контрагента відповідає меті господарської діяльності та предмету договору укладеного між сторонами.

Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України, закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пп. 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (Перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції, для цілей визначення податкового кредиту та об'єкту оподаткування податку на додану вартість, мають бути фактично здійсненими, а також підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами виписаними позивачу його контрагентом (договорами, видатковими накладними, податковими накладними та ін).

Господарські операції між позивачем та контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача та контрагента, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Податковим кодексом України визначено, що платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару/послуг не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками послуг у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт постачання товару входить до предмету доказування у справі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

Згідно положень частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. (Ухвала ВАСУ від "23" листопада 2016 р. справа № К/800/18675/16, ЄДРСРУ № 62961971).

Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Що стосується недоліків виявлених у видаткових накладних про які зазначає відповідач у відзиві, суд зазначає, що вказані недоліки стосуються лише кількох видаткових накладних.

Товарно-транспортні накладні, на відсутність яких вказує відповідач в обґрунтування своїх висновків про нереальність господарських операцій, не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажевідправника, вантажоотримувача, перевізника). Тому її відсутність у покупця товару за наявності інших належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Крім того, відповідно до договору суборенди від 01.03.2017 року транспортування товару не відбувалася, оскільки придбана продукція знаходилася в суборендованому приміщенні і в подальшому була відвантажена покупцям підприємства з вказаного приміщення.

Також, документи, що свідчать про якість придбаної продукції (сертифікати якості, паспорта якості) та інші документи, які підтверджують якість придбаного товару, не являються первинними бухгалтерськими документами і їх відсутність не є підставою стверджувати про нереальність господарських операцій та їх фактичну відсутність.

Суд зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, у разі можливості ідентифікації зазначеного документу та наявності головних реквізитів задля такої ідентифікації, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

У той час, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та формування податку на додану вартість.

Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та контрагентом.

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи відповідача зазначені у відзиві на адміністративний позов, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, якими підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при звернення до суду у сумі 3530,68 грн.

Що стосується відшкодування витрат позивача на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, позивачем до суду надано платіжне доручення №752 від 11.05.2018 року з призначенням платежу послуги адвоката без ПДВ 18830 грн.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що зазначену сплату було здійснено за ведення даної судової справи.

Крім того, до матеріалів справи, на підтвердження фактично виконаної роботи, не надано акт прийому - передачі виконаних робіт.

Аналізуючи викладене, а також документи надані позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу, суд вважає що, вказані документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами щодо підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по справі №805/3546/18аотже, суд не знаходить обґрунтованим клопотання в частині стягнення витрат на правову допомогу, а тому в цій частині - відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,6,90,132,139,193,242-244,246,255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Щира Хата" (вул. Захисників України, буд.4, м. Покровськ, Донецька область,85300) до Головного управління ДФС у Донецькій області (вул. 130-Ї Таганрозької дивізії,114, м. Маріуполь, 87526) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 000431414 від 27.04.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 188303грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 47076грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Приватного підприємства "Щира Хата" (код ЄДРПОУ 22002821) судовий збір у розмірі 3530 ( три тисячі п'ятсот тридцять тисяч) грн 68 коп.

У стягненні витрат, пов'язаних з правничою допомогою - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21.08.2018 року.

Повний текст рішення складено 31.08.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні, рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Христофоров А.Б.